Рішення

від 16.07.2013 по справі 905/3750/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 16.07.2013р.                                                                                                      Справа № 905/3750/13                                                               Суддя господарського суду Донецької області  Тоцький С.В. при помічнику судді Гатунок Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м. Донецьк до відповідача: Приватного підприємства «БестБуд», м. Донецьк    про стягнення 1738,63грн.            за участю представників сторін: від позивача: не з'явився ; від відповідача: не з'явився ; СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Відкритим акціонерним товариством «Донецький завод хімічних реактивів», м. Донецьк до Приватного підприємства «БестБуд», м. Донецьк   про стягнення 1738,63грн., з яких: за оренду приміщення – 1711,94грн., за комунальні послуги в сумі 26,69грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №20/09-10 від 28.09.2010р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 1711,94грн. Крім того на виконання умов п.8.1. договору оренди між сторонами був укладений договір №53 про відшкодування витрат  на надання комунальних послуг орендарю, який відповідач також виконав не в повному обсязі, у зв'язку із чим за ним утворилася заборгованість в сумі 26,69грн. Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за закінченням терміну зберігання». За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу  України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.  Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов  або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання позивача справа розглядалась  російською мовою. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив : Між Відкритим акціонерним товариством «Донецький завод хімічних реактивів» (Орендодавець) та Приватним підприємством «БестБуд» (Орендар) 28 вересня 2010р. був укладений договір оренди №20/09-10, за умовами якого Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове користування приміщення, що визначене у цьому договорі та зобов'язується  сплачувати Орендодавцеві орендну плату. За умовами п.1.2.-1.3. договору, з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 10.12.2010р. об'єкт оренди знаходиться за адресою: м. Донецьк вул. Умова, 1, загальною площею 30,0кв.м. Згідно п.3.3. договору при переданні об'єкту, що орендується складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Пунктом 5.1. договору  з урахуванням змін внесених Додатковою угодою №1 від 10.12.2010р. встановлений розмір орендної плати, який складає 1170,00грн., в т.ч. ПДВ 195,00грн. за місяць. Відповідно до п.5.2. договору Орендодавець до 5-го числа кожного місяця готує рахунки на сплату Орендарем послуг за даним договором. Орендар 5-го числа кожного місяця повинен отримати у Орендодавця рахунок на сплату послуг за даним договором. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно до 15-го числа поточного місяця за 100% передплатою в безготівкову порядку на рахунок Орендодавця, який зазначений в даному договорі. За приписами п.8.1. договору Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. Даний договір набуває чинності з 28.09.2010р. Строк дії даного договору закінчується не пізніше місяця з дня повідомлення орендаря про реалізацію орендованого майна на прилюдних торгах (Аукціоні) та підписання акту приймання-передачі будівель між продавцем та новим власником. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. До укладеного договору 28.09.2010р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування приміщення площею 12,2кв.м. Після підписання Додаткової угоди №1 від 10.12.2010р. між сторонами був складений та підписаний новий акт приймання-передачі приміщення від 10.12.2010р. відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування приміщення площею 30,0кв.м. Акти підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств. На виконання умов договору позивачем були виставлені до оплати рахунки, а саме рахунок №1842 від 01.08.2012р. на суму 1170,00грн., №2132 від 01.09.2012р.  на суму 1170,00грн., №2551 від 01.10.2012р. на суму 301,94грн. За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним невиконанням відповідачем умов договору оренди у період з серпня 2012р. по жовтень 2012р. за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 1711,94грн. За приписами п.8.1. договору Орендар зобов'язався щомісячно здійснювати витрати  пов'язані з утриманням об'єкту оренди. Протягом 1 робочого дня після підписання договору оренди орендар зобов'язався укласти з Орендодавцем відповідний договір про відшкодування витрат надання комунальних послуг Орендарю. На виконання умов п.8.1. договору 01 листопада 2010р. між сторонами був укладений договір №53 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю. За умовами укладеного договору Орендодавець зобов'язався надати орендарю комунальні послуги, а саме послуги з подачі води, електроенергії, приймання стоків, а Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати витрати за використання цих послуг. За приписами п.2.2.1 договору Орендар зобов'язався отримати у Орендодавця 5 числа кожного місяця рахунок на сплату послуг за даним договором. Здійснювати плату за комунальні послуги щомісячно  до 15 числа поточного місяця за 100% передоплатою у безготівкову порядку на рахунок Орендодавця, який зазначений в даному договорі. Цей договір діє з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. включно і діє на строк дії договору оренди. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. На виконання умов договору позивачем були виставлені до оплати рахунки, а саме рахунок №1916 від 01.08.2012р. на суму 12,16грн., №2209 від 01.09.2012р. на суму 12,16грн., №2417 від 01.10.2012р. на суму 12,16грн. За розрахунком позивача, у зв'язку із неналежним невиконанням відповідачем умов договору о№53 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю у період з серпня 2012р. по жовтень 2012р. за останнім  утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 26,69грн. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне. Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України. Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України    та ст.173 Господарського кодексу України  , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів. В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,   визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України). Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з положеннями статті  759 Цивільного кодексу України    за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України). За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 5.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 15-го числа поточного місяця за 100% передоплатою. Відповідно до вимог передбачених ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Враховуючи, що договір оренди розірвано не було, акт приймання-передачі, яким би відповідач повернув орендоване ним майно між сторонами підписано не було та доказів того, що відповідач не користується спірним приміщенням до матеріалів справи не надано, суд, враховуючи приписи ст.764 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що даний договір є продовженим, а отже вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими. Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати та відшкодування витрат за електроенергію, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі та за відшкодування витрат за електроенергію. Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди  №20/09-10 від 28.09.2010р. належним чином не виконав, орендну плату  у період з серпня 2012р. по жовтень 2012р. сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 1711,94грн., що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 1711,94грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню. Крім того, між позивачем та відповідачем було укладено договір №53 від 01.11.2010р. про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю. Стягнення заборгованості за надані комунальні послуги за договором №53 від 01.11.2010р. є також обґрунтованими позивачем та підлягають задоволенню з огляду на наступне. У даній справі договір №53 від 01.11.2010р. за своєю природою відноситься до договорів  по наданню послуг. Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.   Згідно умов п.2.1.1. договору надання орендарю комунальних послуг здійснюються згідно кошторису і розрахунків за діючими розцінками і тарифами на комунальні послуги (Додатки №1,2,3.) Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"   передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У договорі №53 від 01.11.2010р. в п.2.2.1 встановлено, що орендар зобов'язаний вносити плату не пізніше 15 числа поточного місяця за 100% передоплатою. Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язань по своєчасному внесенню плати за оренду майна та оплаті за отримані комунальні послуги, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку задовольнити  вимоги позивача. Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором №53 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг орендарю 01.11.2010р. у період з серпня 2012р. по жовтень 2012р. належним чином не виконав, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 26,69грн. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 26,69грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України. На підставі вимог передбачених ст.ст.19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”,  ст.ст.11-16, 202, 509, 530, 598, 599, 610, 612, 626, 629, 632, 759, 761, 762, 764, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів», м. Донецьк до Приватного підприємства «БестБуд», м. Донецьк   про стягнення 1738,63грн., з яких за оренду приміщення – 1711,94грн., за комунальні послуги в сумі 26,69грн., задовольнити повністю. Стягнути з Приватного підприємства «БестБуд» (83008, м. Донецьк, вул. Сомова, б. 30, кв. 12, код ЄДРПОУ 32876651) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецький завод хімічних реактивів» (83008, м. Донецьк, вул. Умова, 1, код ЄДРПОУ 05761258) борг за оренду приміщення в сумі 1711,94грн., борг за комунальні послуги в сумі 26,69грн. та  витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.07.2013р.            Суддя                                                                                                                              С.В. Тоцький