Рішення

від 11.07.2013 по справі 911/2190/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2013 р. Справа № 911/2190/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІМА БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ»

про стягнення 5959,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Полтавцев І.А., довір. б/н від 03.01.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІМА БУД» (далі - позивач, ТОВ «АЛЬТІМА БУД») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» (далі - відповідач, ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ») про стягнення 10686,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «АЛЬТІМА БУД» на підставі рахунку-фактури було перераховано ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» передплату в розмірі 4170,00 грн., на яку відповідач, в свою чергу, зобов'язувався поставити товариству товар (крісло), проте відповідачем не було виконано зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 4170,00 грн. основного боргу, 1489,00 грн. упущеної вигоди, 5000,00 грн. моральної шкоди та 1883,58 грн. судових витрат.

Розгляд справи відкладався.

10.07.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «АЛЬТІМА БУД» було подано заяву б/н від 10.07.2013 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 4170,00 грн. основного боргу, 1489,00 грн. упущеної вигоди, а також судові витрати покласти на відповідача, в тому числі - 1720,50 грн. судового збору, 122,40 грн. за видачу витягів з Єдиного державного реєстру, 27,12 грн. за направлення претензії на адресу відповідача, 14,88 грн. за відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, 13,56 грн. за відправлення на адресу відповідача актів звіряння розрахунків, 100,00 грн. за отримання довідок з банку про наявність рахунків та про відсутність надходження коштів.

У судовому засіданні 11.07.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви б/н від 10.07.2013 р. про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання 25.06.2013 р., 11.07.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.07.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІМА БУД», на підставі рахунку-фактури № Т-0000014 від 14.02.2013 р., виставленого відповідачем, перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» 4170,00 грн. попередньої оплати на поставку крісла «Ваер Босс» чорна шкіра, що підтверджується платіжним дорученням № 175 від 15.02.2013 р.

За твердженням позивача, відповідач зобов'язався виготовити та відвантажити крісло на протязі 30 календарних днів, а саме - до 30 березня 2013 р.

Оскільки відповідачем не було здійснено поставку крісла та не повернуто суму попередньої оплати у розмірі 4170,00 грн., ТОВ «АЛЬТІМА БУД» неодноразово зверталося до ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНА» з вимогою про повернення суми перерахованих коштів, зокрема, з листом № 15 від 18.04.2013 р. та претензією б/н від 27.04.2013 р.

Відповіді на лист та претензію отримано не було, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем у даній справі було укладено договір у спрощений спосіб, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач - оплатити та прийняти його.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзиву на позов, доказів поставки товару (крісла) або доказів повернення отриманих від позивача коштів суду не надав.

З огляду на викладене та встановлення судом факту неповернення відповідачем суми попередньої оплати позивачеві, позовні вимоги щодо повернення передоплати за товар у сумі 4170,00 грн., сплаченої ТОВ «АЛЬТІМА БУД» на користь ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ», підлягають задоволенню.

крім того, позивач, з урахуванням заяви б/н від 10.07.2013 р. про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 1489,00 грн. упущеної вигоди у зв'язку з непоставкою відповідачем крісла, посилаючись при цьому на таке.

розраховуючи на виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки крісла, ТОВ «АЛЬТІМА БУД» було виставлено рахунок № А-0076 від 14.02.2013 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» на суму 7445,00 грн. за товар (крісло «Ваер Босс» чорна шкіра). Зазначені кошти були перераховані ТОВ «Ясенсвіт» на рахунок позивача, що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ «АЛЬТІМА БУД» від 15.02.2013 р. При цьому для позивача собівартість крісла «Ваер Босс» складає 5956,00 грн., що підтверджується зазначеним вище рахунком-фактурою № Т-0000014 від 14.02.2013 р., який було виставлено ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» для оплати ТОВ «АЛЬТІМА БУД», у зв'язку з чим прибуток позивача мав би скласти 1489,00 грн.

Проте, з огляду на непоставку з вини відповідача позивачем ТОВ «Ясенсвіт» крісла «Ваер Босс» (чорна шкіра), останнє вимагає від позивача повернути перераховані 7445,00 грн., внаслідок чого позивач втрачає прибуток, який міг би отримати за звичайних обставин, в сумі 1489,00 грн.

Згідно приписів ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Також слід зазначити, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22 Цивільного кодексу України). При цьому частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.01.2007 р. у справі № 6/213-06-5667, згідно з якою за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Окрім того, наведена правова позиція відповідає позиції, що викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.02.2010 р. у справі № 20/035-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що непоставка відповідачем крісла за ціною 5956,00 грн., є неправомірними діями (бездіяльністю), які позбавили позивача змоги продати його ТОВ «Ясенсвіт» за 7445,00 грн.

Поряд з цим, в порушення вимог ст. 22 ЦК України позивачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача і збитками позивача у вигляді упущеної вигоди, оскільки рахунок № А-0076 ТОВ «АЛЬТІМА БУД» було виставлено ТОВ «Ясенсвіт» 14.02.2013 р., при цьому, як зазначив сам позивач, відповідач зобов'язувався поставити позивачу крісло до 30.03.2013 р.

Водночас жодних документальних доказів, що пов'язували б відносини позивача з відповідачем щодо поставки крісла з можливим подальшим перепродажем саме цього крісла, придбаного позивачем у відповідача, Товариству з обмеженою відповідальністю «Ясенсвіт» позивачем суду не надано.

Отже, позивачем не доведено, що замовлення ТОВ «АЛЬТІМА БУД» у відповідача крісла («Ваер Босс» чорна шкіра) було здійснено саме для подальшого його продажу ТОВ «Ясенсвіт».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем наявності усіх елементів цивільного правопорушення в діях ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ», зокрема, не доведено причинного зв'язку між поведінкою відповідача та упущеною вигодою (збитками) позивача, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення 1489,00 грн. не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІМА БУД».

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити, що позивач просить суд покласти на відповідача понесені товариством судові витрати, в тому числі - витрати на суму 122,40 грн. за видачу витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується платіжними дорученнями № 589 від 27.05.2013 р. на суму 61,20 грн. та № 590 від 27.05.2013 р. на суму 61,20 грн., 27,12 грн. за направлення претензії на адресу відповідача, що підтверджується фіскальними чеками № 6335 від 27.04.2013 р. на суму 13,56 грн. та № 6336 від 27.04.2013 р. на суму 13,56 грн., 14,88 грн. за відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, що підтверджується фіскальним чеком № 6335 від 05.06.2013 р. на суму 14,88 грн., 13,56 грн. за відправлення на адресу відповідача акту звіряння розрахунків, що підтверджується фіскальним чеком № 4245 від 14.06.2013 р. на суму 13,56 грн., 50,00 грн. витрат на отримання довідки з банку про наявність рахунків ТОВ «АЛЬТІМА БУД», що підтверджується меморіальним ордером № 138377313 від 27.06.2013 р. на суму 50,00 грн., 50,00 грн. витрат на отримання довідки з банку про відсутність надходження коштів на рахунок ТОВ «АЛЬТІМА БУД» від ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ», що підтверджується меморіальним ордером № 138377316 від 27.06.2013 р. на суму 50,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Згідно з п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, витрати позивача на оплату послуг з видачу витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача та відповідача, за відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, за відправлення на адресу відповідача акту звіряння розрахунків, за отримання довідки з банку про наявність рахунків ТОВ «АЛЬТІМА БУД», за отримання довідки з банку про відсутність надходження коштів на рахунок ТОВ «АЛЬТІМА БУД» від ТОВ «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» загалом на суму 250,84 грн. є судовими витратами, здійсненими у зв'язку із зверненням позивача до суду та на виконання вимог ухвал господарського суду, у зв'язку з чим зазначені витрати підлягають покладенню на відповідача в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, витрати, понесені позивачем при направленні на адресу відповідача претензії в сумі 27,12 грн., не входять до складу судових витрат в розумінні наведених вище приписів ст. 44 ГПК України.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Т-ЖИТЛО УКРАЇНИ» (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Гоголівська, 5, код 35125112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІМА БУД» (03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, код 32154735) - 4170 (чотири тисячі сто сімдесят) грн. 00 коп. передоплати, а також 1267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 80 коп. судового збору, 90 (дев'яносто) грн. 19 коп. витрат на оплату послуг з надання витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 10 (десять) грн. 96 коп. витрат за відправлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками, 9 (дев'ять) грн. 99 коп. витрат на відправлення на адресу відповідача акту звіряння розрахунків, 36 (тридцять шість) грн. 84 коп. витрат за отримання довідки з банку про наявність рахунків ТОВ «АЛЬТІМА БУД», 36 (тридцять шість) грн. 84 коп. витрат за отримання довідки з банку про відсутність надходження коштів на рахунок ТОВ «АЛЬТІМА БУД» .

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 16.07.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна