Рішення

від 08.07.2013 по справі 907/464/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2013 Справа № 907/464/13

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Влад", с. Сторожниця Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс і К", м. Черкаси (відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю „Соя-Прогрес", м. Ужгород (відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості на суму 80460,00 грн.,

представники сторін:

позивача - Маркусь М.І., представник за довіреністю;

відповідача-1 - не з'явився;

відповідача-2 - Радь І.І., директор

Позовні вимоги заявлені до відповідача-1 мотивовані тим, що останній як перевізник та експедитор не виконав зобов'язань за договором перевезення - не доставив вантаж позивачеві та не повернув на його вимогу вартість цього вантажу, що становить суму, що є предметом стягнення у справі. Позовні вимоги до відповідача-2 заявлені як до поручителя за договором укладеним позивачем та відповідачем-2 на забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за договором перевезення. Представник позивача наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач-1 письмовим відзивом на позов, не заперечуючи фактичних обставин справи щодо того, що позивачеві не було доставлено вантаж за договором перевезення, проти позовних вимог заперечує, посилаючись, на те, що фактично спірне перевезення здійснювалося іншим перевізником - ТОВ „Альтаір МП Плюс", якого залучив відповідач-1 у зв'язку з відсутністю власного транспорту для виконання замовлення позивача. Посилається на те, що водій зазначеного перевізника продав вантаж третім особам, у зв'язку з чим відповідач-1 21.03.13 подав до Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області заяву про злочин. За таких обставин вважає, що втрата вантажу сталася не з вини відповідача-1, який не міг також запобігти такій втраті. Стверджує про часткове погашення заборгованості перед позивачем шляхом надання йому послуг з перевезень на суму 40762,80 грн., з урахуванням чого заборгованість зі спірного перевезення становить суму 39697,20 грн. (80460,00 грн. - 40762,80 грн.).

Відповідач-2 письмовим відзивом та представник його у ході судового розгляду усними поясненнями заперечує проти позову, посилаючись на припинення договору поруки.

Вивчивши матеріали даної справи, заслухавши у ході судового розгляду пояснення представників позивача, відповідача-2 та керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог до відповідача-1 та відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача-2.

При цьому суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини сторін - позивача та відповіда-1 - у даній справі виникли та ґрунтуються на умовах договору перевезення автомобільним транспортом та експедиційні послуги від 20.02.13 р. за № 1 (далі-договір ), за умовами якого перевізник - відповідач-1 у справі - зобов'язався надати замовнику - позивачеві по справі - послуги з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також по організації таких перевезень.

Згідно з договором перевізник здійснює перевезення власним та орендованим транспортом та надає експедиційні послуги; перевізник, коли не має можливості здійснити перевезення власним транспортом, вправі залучати третіх осіб для виконання заявок замовника, укладаючи договори з такими перевізниками та оплачуючи їх послуги коштами, що надійшли від замовника. Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці замовника та узгоджуються з перевізником. Підписана сторонами та скріплена їх печатками заявка вважається підтвердженою, обов'язкова до виконання і є невід'ємною частиною договору (п. 1 договору).

Перевізник зобов'язаний, зокрема, забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п. 2.2.6 договору), а у випадку незбереження, втрати вантажу у процесі перевезення відповідає перед замовником у сумі незбереженого, втраченого вантажу (п. 5.1 договору).

Матеріалами справи, зокрема, договором перевезення автомобільним транспортом та надання експедиційних послуг від 20.02.13, договорами-заявками від 12.03.13 №№ 01/120313, 04/120313 , видатковою накладною № 14 від 12.03.13, товарно-транспортною накладною від 12.03.13, актом нестачі від 19.03.13, письмових відзивів, пояснень сторін та їх уповноважених представників у ході судового розгляду встановлено таке.

Відповідач-1 12.03.13 уклав договори-заявки №№ 01/120313, 04/120313 про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по території України (далі - відповідно договір-заявка №№ 01, 04 ):

- з позивачем у даній справі (договір-заявка № 01 ), за умовами якої виступив перевізником, що зобов'язався перевезти 40 т зерна за замовленням позивача, маршрутом перевезення м. Хоростків - м. Ужгород, датами завантаження та розвантаження товару (зерно) відповідно 12.03.13, 13.03.13, автомобілями ДАФ ВО 6308 АЕ, ВО 7547 ХХ, ДАФ ВО 2712 АО, ВО 7723 ХХ;

- з ТОВ „Альтаїр МП Плюс" (договір-заявка № 04), за умовами якої виступив замовником цього ж перевезення автомобілем ДАФ ВО 2712 АО, ВО 7723 ХХ.

12.03.13 за товарно-транспортною накладною відповідач-1 як автопідприємство прийняв до перевезення автомобілем ДАФ ВО 2712 АО за замовленням СП ТОВ „Влад", який значиться також вантажоодержувачем, від ТОВ „БЛЕК БРАЙОНІ ХОЛДІНГС" - вантажовідправника - 35,760 т пшениці 2 класу, вартість якої згідно видаткової накладної № 14 від 12.03.13 становить 80460,00 грн. Пунктами навантаження зазначено м. Хоростків Тернопільської області, пунктом розвантаження - Закарпатська область.

Цей вантаж не був доставлений вантажоодержувачу - позивачу у справі, - що доводиться вищенаведеною товарно-транспортною накладною, яка не містить підпису вантажоодержувача, актом нестачі складеним 19.03.13 позивачем як замовником перевезення та відповідачем-1 як перевізником, за текстом якого йдеться про те, що доставка отриманого перевізником вантажу (зерно в кількості 35,760 т на загальну суму 80460,00 грн.) за договором-заявкою № 01/120313 не відбулася, у зв'язку з чим СП ТОВ „Влад" не отримало продукції на суму 80460,00 грн.

Наведені обставини у ході судового розгляду визнані відповідачем-1 та є підставою для стягнення з нього як перевізника на користь позивача зазначеної суми вартості втраченого у процесі перевезення вантажу відповідно до умов договору.

При цьому, суд керується також приписами цивільного та господарського законодавства, що регулює правовідносини пов'язані з перевезенням та експедируванням вантажів.

Так, відповідно до приписів ст.ст. 909, 924 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до приписів ст.ст. 929, 932, 934 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути встановлено зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Зазначені положення поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічно правовідносини, пов'язані з перевезенням вантажів, регулюються приписами ст.ст. 307, 314, 316 ГК України, за змістом яких за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

З огляду на наведені приписи законодавства та за фактичних обставин даної справи суд дійшов висновку про покладення відповідальності за втрату при перевезенні вантажу за даним позовом на відповідача-1 як перевізника за договором з позивачем, який виконував також функції експедирування. Заперечення відповідача-1 проти позову з посиланням на фактичне здійснення спірного перевезення ТОВ „Альтаїр МП Плюс" до уваги не приймається, оскільки їх відносини врегульовані окремим договором і відповідач-1 вправі звернутися з відповідним позовом до зазначеного товариства за невиконання договірних зобов'язань.

Спірні правовідносини сторін - позивача та відповіда-2 - у даній справі виникли та ґрунтуються на умовах укладеного ними 20.02.13 договір поруки, згідно якого поручитель - відповідач-2 у справі - зобов'язується відповідати солідарно перед кредитором - позивачем у справі, за виконання всіх зобов'язань відповідача-1 - ТОВ „Агро транс і К", що виникнуть з договору перевезення автомобільним транспортом та експедиційні послуги від 20.02.13 р. за № 1 (основний договір). Умовами договору поруки (п. 4.1) визначено, що у разі невиконання ТОВ „Агро транс і К" зобов'язань за основним договором, кредитор має право протягом 5-ти днів звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до поручителя. У випадку, коли така вимога у встановлений строк не буде пред'явлена, порука вважатиметься припиненою.

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як вбачається з умов основного договору, перевізник зобов'язаний, зокрема, забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу (п. 2.2.6 договору), а у випадку незбереження, втрати вантажу у процесі перевезення відповідає перед замовником у сумі незбереженого, втраченого вантажу (п. 5.1 договору), перевізник зобов'язаний оплатити нестачу протягом 5-ти банківських днів з моменту її документального оформлення.

Акт нестачі за спірним перевезенням складений сторонами договору перевезення 19.03.13, отже у строк по 24.03.13 включно перевізник зобов'язаний був сплатити нестачу, однак не сплатив її, у зв'язку з чим замовник набув права звернення з вимогою до поручителя на протязі 5-ти днів, які спливли 29.03.13 та зі спливом яких припинилася порука. За таких обставин вимоги до поручителя у даній справі не підлягають задоволенню, як заявлені після припинення поруки.

За змістом ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем при поданні позову належить відшкодувати за рахунок відповідача-1.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Влад" до товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс і К" задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агротранс і К" (18005 м. Черкаси, вул. Гоголя, 474/26, код ЄДРПОУ 38305702) на користь спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Влад" (89421 с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області, вул. Премоги, 66, код ЄДРПОУ 22102669) заборгованість на суму 80460,00 грн. (вісімдесят тисяч чотиристо шістдесят грн. 00 коп.), та у відшкодування судових витрат - 1720,50 грн. ( одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

2. У позові до товариства з обмеженою відповідальністю „Соя-Прогрес", м. Ужгород відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення виготовлено 16.07.13

Суддя Ушак І.Г.