Рішення

від 11.07.2013 по справі 919/692/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року справа № 919/692/13 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011) ,

до Приватного підприємства «Равіні»

(Качинське шосе, буд.23/1, м. Севастополь, 99013),

про стягнення 6 703,92 грн,

за участю представників:

від позивача - Сушкова Дар'я Миколаївна - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 01.07.2013;

від відповідача - Цкіпурішвілі Раїса Аркадіївна - представник, довіреність від 24.09.2012.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся

до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства «Равіні» про стягнення 8 074,74 грн, з яких: 1 266,86 грн - заборгованість

з орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, 85,00 грн - пеня, 18,96 грн - 3% річних, 6 703,92 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 12.05.2008 №54-08 в частині своєчасної і повної оплати орендної плати.

Ухвалою суду від 19.06.2013 порушено провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11.07.2013 провадження у справі №919/692/13 в частині вимог про стягнення 1 370,82 грн, у тому числі 1 266,86 грн - заборгованість з орендної плати, 85,00 грн - пеня, 18,96 грн - 3% річних, припинено на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у частині стягнення штрафу у розмірі 6 703,922 грн.

Представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафу у зв'язку зі сплатою відповідачем вищевказаної заборгованості та скрутним фінансовим становищем підприємства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ :

12.05.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Равіні» (далі - Орендар) укладено договір №54-08 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежилі приміщення, розташовані у цокольному поверсі п'ятиповерхової жилої будівлі, загальною площею 95,50 кв.м, розташовані за адресою: м. Севастополь, с. Любимовка, вул. Федоровська, 53, які перебувають на балансі КП «Жилсервіс - №13»(надалі - Об'єкт оренди), вартість яких складає, згідно незалежної оцінки станом на 31.12.2007 - 190 662 (сто дев'яносто тисяч шістсот шістдесят дві) гривень без ПДВ (п 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди (Додаток №2).

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначено на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата складає 2 503,90 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Зазначений договір діє з моменту підписання до 23.04.2013 (пункт 7.1 Договору).

16.09.2008 сторони підписали протокол узгоджень змін до договору оренди №54-08 від 12.05.2008, яким внесли зміни до договору оренди, зокрема до пункту 3.1 Договору, в якому зазначили, що розмір орендної плати визначається згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та рішенням сесії Севастопольської міської Ради №4910 від 09.09.2008 «Про надання пільг ПП «Равіні» по орендній платі за нежиле приміщення розташоване за адресою: м. Севастополь, с. Любимовка, вул. Федоровська, 53 та складає 1 906,62 грн. Крім того, сторони внесли зміни до пункту 3.2 Договору, згідно з яким орендна плата станом на вересень 2008 року складає 186,22 грн за місяць оренди та в подальшому перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (а.с 14).

Неналежне виконання умов договору щодо внесення орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013 стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача 8 074,74 грн, з яких: 1 266,86 грн - заборгованість з орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, 85,00 грн - пеня, 18,96 грн - 3% річних, 6 703,92 грн - штраф.

Bceбiчно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради утворилась заборгованість.

Станом на дату винесення судового рішення відповідачем оплачено суму заборгованості з орендної плати за період з 01.09.2012 по 31.01.2013 у розмірі 1 266,86 грн, 85,00 грн пені, 18,96 грн - 3% річних, що підтверджено платіжним дорученням від 03.07.2013 №Р24А103353073785618 та довідкою, наданою Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради.

У зв'язку з припиненням провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 370,82 грн у тому числі 1 266,86 грн - заборгованість з орендної плати, 85,00 грн - пеня, 18,96 грн - 3% річних, предметом спору по справі є стягнення з відповідача на користь позивача 6 703,92 грн штрафу.

Тому позивач просить стягнути з відповідача 6 703,92 грн - штрафу.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами; передбаченими законом.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ний правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.7 Договору, у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця штраф у сумі, що дорівнює трикратному розмірові річної орендної плати за Договором.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягай стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, якізаслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойку (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України), Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судом встановлено, що розмір штрафних санкцій (6 703,92 грн) є непомірно великим у порівнянні із розміром загального зобов'язання (1 266,86 грн). До того ж, відповідачем станом на день винесення рішення у повному обсязі сплачено суму заборгованості.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій за Договором до - до 1 200,00 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам.

За викладених обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 1 200,00 грн.

В частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 5 503,92 грн (6 703,92 - 1 200,00) - в позові слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірної поведінки відповідача, судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Равіні» (Качинське шосе, буд.23/1, м. Севастополь, 99013 ідентифікаційний код 34670134) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р місцевого бюджету м. Севастополя № 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) штраф у розмірі 1 200,00 грн (одна тисяча двісті грн 00 коп.).

3. Стягнути з Приватного підприємства «Равіні» (Качинське шосе, буд.23/1, м. Севастополь, 99013 ідентифікаційний код 34670134) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, на р/р №37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 25750044, отримувач ФКМ СМР) 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Повне рішення складено 15.07.2013.

Суддя Ю.В. Лотова