Рішення

від 16.07.2013 по справі 927/706/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

16 липня 2013 року справа № 927/706/13

Позивач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Віра",

вул. Леніна, 98, с. Вихвостів, Городнянський район, Чернігівська область, 15151

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Мена-Хліб",

вул. Леніна, 134, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Предмет спору: про стягнення 60900 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Кутуков С.О. адвокат, договір про надання правової допомоги, юридичних послуг, послуг адвоката і забезпечення захисту від 18.06.2013 року

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 60900 грн. боргу за товар, отриманий на підставі накладних: №29 від 07.03.2012 року, №63, 64, 65 від 03.04.2012 року, довіреностей: №37 від 07.03.2012 року, №44 від 03.04.2012 року.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судове засідання 16.07.2013 року не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 04.07.2013 року суду не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 10.06.2013 р., ухвала від 20.06.2013р. про відкладення розгляду справи, направлені на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві (вул. Леніна, 134, м. Мена, Чернігівська область, 15600) повернулись до суду з відміткою поштового відділення: "за даною адресою організації не існує".

Ухвала суду від 04.07.2013 р. про відкладення розгляду справи, направлена на адресу відповідача - вул. Леніна, 134, м. Мена, Чернігівська область, 15600 - повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на 30.05.2013р., місцезнаходження юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Хліб" - 15600 м. Мена, вул. Леніна, буд. 134.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи господарського суду Чернігівської області були направлені відповідачу по справі за вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб адресою, суд приходить висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представників відповідача.

В судовому засіданні 20.06.2013 року судом було здійснено огляд оригіналів: накладних: №29 від 07.03.2012 року, №63, 64, 65 від 03.04.2012 року, довіреностей: №37 від 07.03.2012 року, №44 від 03.04.2012 року.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 16.07.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та надав письмове клопотання про залучення до матеріалів справи доказів провадження відповідачем господарської діяльності та наявності у нього заборгованості перед позивачем за придбане борошно. Копії зазначених документів були отримані позивачем у слідчому відділі Менського районного відділу УМВС України в Чернігівській області з матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013260170000119. Суд задовольнив клопотання позивача та залучив копії документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.07.2013 року сторони були повідомлені, що нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно накладної № 29 від 07.03.2012р. передано відповідачу борошно в/с та 1 сорту в кількості 5,5 тон на суму 15250,00 грн. (з ПДВ); згідно накладної № 63 від 03.04.2012р. передано борошно в/с в кількості 5500 кг на суму 15400,00 грн. (з ПДВ); згідно накладної № 64 від 03.04.2012р. передано борошно 1 сорту в кількості 5500 кг на суму 14850,00 грн. (з ПДВ); згідно накладної № 65 від 03.04.2012р. передано борошно в/с в кількості 5500 кг на суму 15400,00 грн. (з ПДВ). Всього позивачем було передано відповідачу товару на загальну суму 60 900,00 грн.

Факт отримання відповідачем товару по накладній № 29 від 07.03.2012 р. підтверджується довіреністю № 37 від 07.03.2012 року, по накладним № 63, 64, 65 від 07.03.2012 р. - довіреністю № 44 від 03.04.2012 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Зазначені довіреності видані на ім'я Федоренко Олени Валеріївни.

Із наданої позивачем копії пояснення-довідки вих. № 2 від 05.07.2013 р. за підписом директора ТОВ «Мена-Хліб» Сидоренко С.О., слідує, що відповідач визнає факт отримання товару у позивача на загальну суму 60900,00 грн. (07.03.2012 р. - 15250,00 грн., 03.04.2012 р. - 45650,00 грн.).

Єдиний письмовий договір на поставку борошна між сторонами не укладався.

Як вбачається з вищевказаних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, в них зазначені асортимент, вартість та кількість товару, що була відпущена.

Таким чином, угода купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була укладена між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем, на оплату поставленого товару, було виставлено відповідачу рахунок № 20 від 07.03.2012р. на суму 15250,00 грн.; рахунки-фактури № 50 від 03.04.2012р. на суму 15400 грн.; № 51 від 03.04.2012р. на суму 14850 грн.; № 52 від 03.04.2012р. на суму 15400 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

Підписання покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по спірних накладних № 29 від 07.03.2012р., № 63, 64, 65 від 03.04.2012р. сторонами визначено не було і накладні є первинними обліковими документами, які є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно 07.03.2012 року та 03.04.2012 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар не розрахувався. Сума боргу відповідача перед позивачем становить 60900,00 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 60900,00 грн. також підтверджується копією довідки вих. № 1 від 05.07.2013 р. за підписом директора ТОВ «Мена-Хліб» Сидоренко С.О., доданої позивачем до матеріалів справи.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлене борошно своєчасно не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 60900,00 грн. боргу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 626, 655, 638, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мена-Хліб", вул. Леніна, 134, м. Мена, Чернігівська область, 15600 (ідентифікаційний код 37505270, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Віра", вул. Леніна, 98, с. Вихвостів, Городнянський район, Чернігівська область, 15151 (ідентифікаційний код 03798725, відомості про банківські реквізити відсутні) 60900 грн. боргу та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 17.07.2013р.

Суддя Л.М.Лавриненко