Рішення

від 16.07.2013 по справі 905/3603/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/3603/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь», м.Артемівськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник», м.Артемівськ

про стягнення 23156,51грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бондаренко В.В. - паспорт;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Приватним підприємством «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь», м.Артемівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник», м.Артемівськ про стягнення заборгованості в сумі 22500,00грн. та пені в сумі 656,51грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про фізичну охорону підприємства №26/08/12 від 01.12.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 22500,00грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 656,51грн.

Позивач через канцелярію 16.07.2013р. надав суду заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив розмір пені та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 917,27грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не дотримано вимоги передбачені статтями 22, 56, 57 ГПК України щодо надіслання даної заяви на адресу відповідача для надання ним пояснень або заперечень.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/26378 від 05.06.2013р., яке було отримано відповідачем 30.05.2013р. та вхід№02-26/29418 від 25.06.2013р., яке було отримано відповідачем 17.06.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

01 грудня 2012р. між Приватним підприємством охоронно-пошукове агентство «Вітязь» (Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» (Підприємство) був укладений договір №26/08/12 про фізичну охорону підприємства.

За умовами укладеного договору Охорона зобов'язується здійснити охорону підприємства за адресою: м. Артемівськ, вул. Кірова, 42, а Підприємство зобов'язується своєчасно здійснити оплату послуг охорони на умовах і в порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до п.3.1. договору ціна договору визначається сторонами, виходячи з вартості утримання фізичної охорони на підставі Дислокації (Додаток №1) до договору.

Згідно п.3.2. договору оплата замовлених послуг охорони здійснюється підприємством щомісяця, не пізніше 5 числа наступного місяця, шляхом виплат сум вказаних в дислокації до договору, не знаходиться в залежності від наявності коштів, отримання рахунків, актів виконаних робіт. Форма розрахунків - безготівкова на розрахунковий рахунок охорони або внесення готівки у касу підприємства. (п.3.3. договору).

За приписами п.4.2.2. договору Підприємство зобов'язувалось своєчасно згідно з договором здійснювати розрахунки з Охороною за надані послуги охорони.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати наданих охоронних послуг Підприємство сплачує Охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожний день прострочення платежу.

Цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з дати його підписання. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами був підписаний Додаток №1 - Дислокація-розрахунок вартості годин фізичної охорони, відповідно до якого вартість охорони за місяць складає 7500,00грн.

Сторонами у період з січня 2013р. по березень 2013р. були складені та підписані акти здачі приймання наданих послуг, з яких вбачається, що позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги із фізичної охорони підприємства, сума яких за місяць склала 7500,00грн., за спірний період з січня по березень 2013р. - 22500,00грн.

За надані послуги у період з січня 2013р. по березень 2013р. позивачем були виставлені до оплати рахунки, всього на загальну суму 22500,00грн.

Відповідач листом №100 від 29.03.2013р. просив позивача з 01.04.2013р. зняти охорону з підприємства, у зв'язку із відсутністю можливості сплачувати послуги та одночасно підтвердив наявність заборгованості в сумі 22500,00грн.

26 квітня 2013р. позивач направив на адресу відповідача лист №36 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 22500,00грн.

01 квітня 2013р. між сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність заборгованості станом на 01.04.2013р. в сумі 22500,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору та несплатою наданих послуги з охорони за січень-березень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 22500,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір №26/08/12 від 01.12.2012р. за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст.978 ЦК України встановлено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №26/08/13 про фізичну охорону підприємства від 01.12.2012р. належним чином не виконав, оплату наданих послух охорони у період з січня 2013р. по березень 2013р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 22500,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 22500,00грн. відповідач повністю визнав в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2013р., таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 22500,00грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 656,51грн. на підставі умов п.5.2 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 656,51грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.6, 11 - 16, 202, 509, 526, 530,546, 549, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 901, 903, 978 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 56, 57, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь», м.Артемівськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник», м.Артемівськ про стягнення заборгованості в сумі 22500,00грн. та пені в сумі 656,51грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплообмінник» (84500, м.Артемівськ, вул. Кірова, 42, код ЄДРПОУ 23121315, р/р №26004085847000 в Артемівському відділенні №0424 ПАТ «КБ «Надра», МФО 380764) на користь Приватного підприємства «Охоронно-пошукове агентство «Вітязь» (84500, м. Артемівськ, вул. Севастопольська, 1, код ЄДРПОУ 30072912, р/р №2600227068 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) заборгованість в сумі 22500,00грн., пеню в сумі 656,51грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 17.07.2013р.

Суддя С.В. Тоцький