Рішення

від 11.07.2013 по справі 914/1659/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 р. Справа № 914/1659/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч», м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся», с. Стрілки, хутір Ріпище

про: стягнення заборгованості по кредиту в сумі 22 932 162 ,94 грн.

Представники :

Від позивача: Фот А.Є. - представник (Довіреність 2717 від 10.10.2011р.).

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м. Київ до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч», м. Львів до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся», с. Стрілки, хутір Ріпище про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 22 932 162 ,94 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2013 р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2013 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи неодноразово відкладався.

02.07.2013 р. позивачем в канцелярію суду подано уточнення позовних вимог № 77/04-434 від 27.06.2013 р., з якого вбачається, що позивач здійснив перерахунок пені із врахуванням вимог ст. 232 ГК України. Згідно уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч», м. Львів та поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся», с. Стрілки, хутір Ріпище заборгованість за Генеральною угодою (договором) № 1 від 24.014.2007 р. та Договором кредитної лінії № 05-09 від 02.03.2009 р. в сумі 22 389 003,49 грн. , з яких: 12 085 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом; 221 139,92 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, а також судовий збір в сумі 68 820,00 грн.

05.07.2013 р. від позивача в канцелярію суду поступило Клопотання № 77/04-460 від 04.07.2013 р. про технічну фіксацію судового процесу. В судовому засіданні 11.07.2013 р. вказане клопотання представником позивача відкликано.

В судовому засіданні 11.07.2013 р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Явку представника відповідача-1 в судове засідання не забезпечено. На адресу суду повернулися поштові конверти, скеровані на відомі із матеріалів справи юридичну та фактичні адреси ТзОВ ВКФ «Обабіч»: м. Львів, вул. Ніщинського, 35 (за закінченням терміну зберігання); м. Львів, вул. Трильовського, 18 (за зазначеною адресою не знаходиться) та м. Львів, пл. Міцкевича, 8 (не знайдено).

Слід наголосити, що про час та місце розгляду справи відповідач-1 був повідомлений належним чином, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Явку представника відповідача-2 явку в судове засідання 11.07.2013 р. з невідомих причин також не забезпечено.

11.06.2013 р. представником відповідача-2 подавалось на розгляд Клопотання (вх.№21625/13 від 11.06.13р.) про зупинення провадження у справі №914/1659/13 до вирішення справи №914/2236/13 за позовною заявою ТзОВ «Узлісся» до ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсним Договору поруки від 24.01.2007 р.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, вказавши, що дане клопотання є необґрунтованим та спрямованим виключно на затягування судового розгляду (Заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі № 914/1659/13, від 17.06.2013 р. № 77/04-415).

Розглянувши клопотання представника відповідача-2, суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р.).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Таким чином, господарський суд зупиняє провадження у справі у разі об'єктивної неможливості вирішення спору без встановлення відповідних обставин справи і фактів, що мають суттєве значення для вирішення спору. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Оглянувши та дослідивши представлені суду документи, суд вважає, що розгляд господарським судом Львівської області справи № 914/2236/13 не може бути перешкодою для встановлення, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, істотних обставин у справі № 914/1659/13, а відтак не є підставою для зупинення провадження у даній справі.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку що клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі слід відхилити та розглядати господарський спір по суті.

Також від відповідача-2 в канцелярію суду поступило клопотання (вх. № 26259/13 від 04.07.2013 р.) про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів, яке мотивовано складністю даної справи, обумовленою значною сумою заборгованості, яка є предметом спору та різновидністю видів правовідносин між сторонами.

Ухвалою суду від 11.07.2013 р. клопотання відповідача-2 про колегіальний розгляд справи відхилено як необґрунтоване.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку за відсутності представників відповідачів-1 та 2.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

24.01.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» в особі Львівської філії, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Обабіч» (відповідач-1) укладено Генеральну угоду (Договір) № 1, умови якої передбачали надання позивачем відповідачу-1 кредитних коштів для поповнення обігових коштів, а саме для закупівлі олійно-зернових культур та інших операційних витрат.

У п. 3.2.1. Генеральної угоди сторони погодили, що кредитні операції здійснюються у суворій відповідності до укладених договорів (угод) про такі операції в рамках цієї Генеральної угоди, вимог НБУ та чинного законодавства України.

У відповідності до Генеральної угоди № 1 від 24.01.2007 р. та додаткових угод до Генеральної угоди між позивачем та відповідачем-1 укладено Кредитний договір № 05-09 від 02.03.2009 р. про надання відповідачу-1 кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 9 200 000,00 (дев'ять мільйонів двісті тисяч) гривень терміном повернення до 22 січня 2010 року. За користування кредитом передбачено сплату 29,00 % річних (п. 4.1. Кредитного договору).

Як вбачається із матеріалів справи додатковою угодою від 31.03.2009 р. до договору кредитної лінії змінено умови сплати відсотків та переоформлено кредитну лінію у кредит. Згідно додаткової угоди від 23.04.2009 р. термін повернення кредиту продовжено до 02.04.2010 р. Згідно додаткової угоди від 01.04.2010 р. ліміт кредиту збільшено до 12 085 000,00 грн ., термін повернення кредиту продовжено до 10.12.2010 р.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим Договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим Договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.

Графік повернення кредиту сторонами погоджено у п. 4.4. Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.04.2010 р.), відповідно до якого погашення кредиту повинно було здійснюватися у наступні строки: до 30.09.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 29.10.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 30.11.2010р. - 3 020 000,00 грн., до 10.12.2010р. - 3 025 000,00 грн.

Порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначено п. 4.3 Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.03.2010 р.) де вказано, що відсотки за користування кредитом за місяць сплачуються відповідачем-1наступним чином: відсотки нараховані за травень 2009 року - березень 2010 року сплачуються по 02 квітня 2010 року; відсотки нараховані за наступні місяці сплачуються не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

У позовній заяві позивач зазначає, що зобов'язань за Генеральною угодою та Кредитним договором відповідач-1 належно не виконав. Зокрема, відповідачем-1 не сплачено кредит в розмірі 12 085 000,00 грн. в термін до 10.12.2010 року, а також не сплачені відсотки за користування кредитом, починаючи з червня 2010 року.

Пунктами 5.3.6., 6.2.2. Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідач-1 зобов'язується повернути Банку основну суму кредиту, з урахуванням 29,00 процентів річних, сплатити прострочені відсотки та пеню за прострочення повернення кредиту та сплати відсотків у розмірах та порядку, передбачених цим Договором.

Згідно п. 6.2.1. Кредитного договору у випадку прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати комісій за обслуговування кредитної заборгованості і т.д. відповідач-1 сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

На підставі вищенаведених пунктів Кредитного договору позивач в зв'язку із простроченням сплати основного боргу та відсотків за користування кредитом нарахував відповідачу-1 пеню.

Згідно уточнених позовних вимог загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч» за Генеральною угодою (договором) № 1 від 24.014.2007 р. та Кредитним договором № 05-09 від 02.03.2009 р. становить 22 389 003,49 грн. , з яких: 12 085 000,00 грн. - заборгованості за кредитом; 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом; 221 139,92 грн. - пені за прострочення сплати відсотків, а також судовий збір в сумі 68 820,00 грн.

Як встановлено судом виконання зобов'язань відповідача-1 по Генеральній угоді (Договору) №1 від 24.01.2007 р. забезпечено Договором поруки від 24.01.2007 р., укладеним між позивачем та ТзОВ «Узлісся» (відповідач-2).

Згідно п.п.1.1, 2.1-2.3 Договору поруки відповідач-2 зобов'язався нести перед Банком в повному обсязі солідарну відповідальність за невиконання відповідачем-1 зобов'язань по погашенню одержаного кредиту відповідно до Генеральної угоди (Договору) № 1 від 24.01.2007 р.

Пункт 2.1. Договору поруки передбачає, що у випадку неповернення відповідачем-1 кредиту, несплати процентів за користування кредитом, комісій та штрафних санкцій в строки і в сумах, передбачених Генеральною угодою, позивач направляє відповідачу-2 відповідне письмове повідомлення з розрахунком суми непогашеної заборгованості.

Отримавши письмове повідомлення позивача про факт невиконання відповідачем-1 зобов'язань за Генеральною угодою відповідач-2 повідомляє про це відповідача-1 і протягом п'яти днів з дня, наступного за отриманням повідомлення, перераховує позивачу суму заборгованості згідно з розрахунком позивача (п. 2.2. Договору поруки).

Як вбачається із представлених суду повідомлень про вручення поштового відправлення № 79008 0539653 5 та № 79008 0539654 3 позивач 05.01.2011 р. рекомендованою кореспонденцією направив на адреси відповідача-1 та відповідача-2 лист № 10-1920 від 04.01.2011 р., в якому повідомив, що ТзОВ ВКФ «Обабіч» обліковується заборгованість на загальну суму 14 269 794,61 грн. Вказану заборгованість позивач вимагав погасити до 31.01.2011 р. та вказав, що у випадку несплати боргу, Банком буде повернуто всю суму кредитної заборгованості, прострочених відсотків та штрафних санкцій шляхом: звернення стягнення на предмети іпотек у будь-який із способів, передбачених іпотечними договорами, або звернення до суду щодо примусового стягнення на майно та кошти позичальника та поручителів у будь-який із способів, передбачених чинним законодавством України.

Вищевказане повідомлення відповідач-1 отримав 10.01.2011 р., відповідач-2 - 17.01.2011 р. Однак, вимог позивача щодо погашення кредитної заборгованості відповідачі не виконали.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи в рамках Генеральної угоди № 1 від 24.01.2007 р. (із змінами, внесеними додатковими угодами до Генеральної угоди) між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір № 05-09 від 02.03.2009 р.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В судовому засіданні суд встановив, що згідно Кредитного договору (із змінами, згідно Додаткової угоди від 01.04.2010 р.) відповідачу-1 було надано кредит з лімітом в сумі 12 085 000,00 грн. із терміном повернення до 10.12.2010 р. Плата за користування кредитом визначена у розмірі 29,00 % річних (п. 4.1. Кредитного договору).

Пунктом 1.2. Кредитного договору передбачався обов'язок відповідача-1 використати кредит на цілі, передбачені цим Договором, сплатити Банку відсотки за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим Договором, та повернути Банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим Договором.

Графік повернення кредиту сторонами погоджено у п. 4.4. Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.04.2010 р.), а порядок нарахування відсотків за користування кредитом визначено п. 4.3 Кредитного договору (із змінами згідно Додаткової угоди від 01.03.2010 р.)

Положеннями ст. 526 ЦК України, 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як встановив суд, в супереч приписам вищенаведених правових норм, умов Генеральної угоди (договору) № 1 від 24.014.2007 р. та Кредитного договору № 05-09 від 02.03.2009 р. відповідач зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом належно не виконав.

За правилом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положення вищенаведеної правової норми відображено у п.п. 6.1.1, 6.2 Генеральної угоди (Договору) № 1 від 24.01.2007 р. та п.5.2.2 Кредитного договору № 05-09 від 02.03.2009 р., які передбачають, що у випадку недотримання відповідачем-1 умов цих договорів у позивача виникає право достроково розірвати Кредитний договір та вимагати від відповідача-1 дострокового повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Врахувавши вищенаведені умови договірних зобов'язань та приписи правових норм, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 12 085 000,00 грн. - заборгованості за кредитом та 10 082 863,57 грн. - прострочених відсотків за користування кредитом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 6.2.1., 6.2.2. Кредитного договору передбачено відповідальність відповідача-1 за прострочення погашення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Згідно уточненого розрахунку, поданого листом № 77/04-434 від 27.06.2013 р., сума пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 23.04.2012 р. по 22.04.2013 р. становить 221 139,92 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що такий здійснено у відповідності до вимог законодавства, зокрема ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, а відтак заявлена позивачем сума пені є обґрунтованою.

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов'язань відповідача-1 за Генеральною угодою (Договору) №1 від 24.01.2007 р. забезпечено Договором поруки від 24.01.2007 р., укладеним між позивачем та ТзОВ «Узлісся» (відповідач-2).

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту Договору поруки, умовами Договору визначено солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем. Так, п. 2.3. Договору поруки передбачає, що у випадку невиконання відповідачем-1 та відповідачем-2 забезпеченого цією порукою зобов'язання вони відповідають перед Банком як солідарні боржники всім своїм майном, на яке, згідно з чинним законодавством України, може бути звернено стягнення.

Умовою виникнення у відповідача-2 обов'язку сплатити заборгованість відповідача-1 за Генеральною угодою, згідно п. 2.1., 2.2. Договору поруки передбачено надіслання позивачем відповідного письмового повідомлення відповідачу-2. Суд встановив, що таке повідомлення надсилалось на адресу ТзОВ «Узлісся» 05.01.2011 р. (поштове повідомлення № 79008 0539654 3) і отримано відповідачем-2 - 17.01.2011 р.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на доведеність факту порушення відповідачем-1 зобов'язань за Генеральною угодою (Договору) №1 від 24.01.2007 р., суд вважає обґрунтованим доводи позивача про солідарну відповідальність ТзОВ ВКФ «Обабіч» та ТзОВ «Узлісся», як поручителя відповідача-1 за Генеральною угодою (Договору) №1 від 24.01.2007 р. Відтак позов ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» до ТзОВ ВКФ «Обабіч» та ТзОВ «Узлісся» належить задоволити у повному обсязі.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачі-1,2 доводів позивача не спростували, доказів виконання зобов'язань щодо повернення позивачу кредитних коштів та плати за користування кредитом суду не надали.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів-1,2.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 599, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Обабіч» (79014 м. Львів, вул. Ніщинського, 35; 79000, м. Львів, пл. Міцкевича, 8. Ідентифікаційний код 23269532) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Узлісся» (81223, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Стрілки, хутір Ріпище, 1. Ідентифікаційний код 32568069) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (01001 м. Київ, вул. Хрещатик,8а. Ідентифікаційний код 19364259) 12 085 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 10 082 863,57 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 221 139,92 грн. пені за прострочення сплати відсотків, всього - 22 389 003,49 грн.; 68 820,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.07.2013 р.

Суддя Ділай У.І.