Постанова

від 10.07.2006 по справі 45/05-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2006 р.                                                          

Справа № 45/05-06 

Колегія суддів у складі:

головуючого судді , судді  , 

при секретарі Байбак О.І.

за

участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1                                                                                       

відповідача -  Ткачев О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача

(вх. № 1926Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від

20.02.06 р. по справі № 45/05-06

за позовом Фізична особа

- підприємець ОСОБА_1  м. Харків

до Приватне підприємство

"Лабораторія Кераміки" м. Харків

про стягнення 19680,00 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2006 р.

(суддя Калініченко Н.В.) по справі № 45/05-06 в позові відмовлено.

Рішення мотивовано з тих підстав, що договір підряду б/н від

08.10.2004 р. з боку відповідача підписано неуповноваженою особою; відповідач

не зробив ніяких дій, які б свідчили про схвалення цього договору в зв”язку з

чим він не створює для нього ніяких юридичних наслідків та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає

його необгрунтованим, подав апеляційну скаргу в якій просить вищевказане

рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що договір

підряду б/н від 08.10.2004 р. він укладав саме з відповідачем, а не з фізичною

особою ОСОБА_2, оскільки останній при укладанні договору діяв від імені

підприємства відповідача; договір скріплено печаткою відповідача; директор

підприємства відповідача знав про існування даного договору, що підтверджується

листом НОМЕР_1 направленим відповідачем позивачу; грошові кошти в сумі 8000

грн., які позивач передав фізичній особі ОСОБА_2 були отримані останнім в

якості предоплати за вищевказаним договором та ін.. 

Відповідач з висновками, викладеними в апеляційній скарзі не

погоджується, просить рішення господарського суду залишити без змін, а

апеляційну скаргу без задоволення, вказуючи на те, що договору підряду б/н від

08.10.2004 р він не укладав, про його існування не знав, предоплату по ньому не

отримував та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи,

судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 08.10.2004 р. між позивачем та

відповідачем укладено договір підряду б/н. Відповідно до умов цього договору

підрядчик (відповідач) зобов”язався демонтувати 4-х поверховий будинок та

підвал, а замовник (позивач) зобов”язався прийняти роботу та оплатити їх

вартість в сумі, обумовленій умовами договору.

Як вбачається з таксту договору, з боку відповідача він підписаний

заступником директора  ОСОБА_2. До того

ж, договір та підпис скріплено печаткою саме юридичної особи.

Відповідно до п. 3 ст 240 ЦК України правочин, вчинений

замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов”язки особи, яку

він представляє.

З урахуванням цього є непрпавомірним посилання відповідача на те,

що даний договір був укладений не з ним, а з фізичною особою ОСОБА_2, оскільки

останній при його укладанні був заступником директора підприємства відповідача,

в тексті самого договору є вказівка на те, що його укладено саме з

відповідачем,  договір скріплено

перчаткою підприємства відповідача, і ці факти останнім не заперечуються.

Крім того, листом НОМЕР_1 директор підприємства відповідача Ткачев

А.В. повідомив позивача про необхідність розірвання договору підряду б/н від

08.10.2004 р. через невиплату авансу, передбаченому п. 3.1 договору, та

звільнення заступника директора підприємства відповідача НОМЕР_1, який

відповідав за виконання умов вищевказаного договору.

Отже, з урахуванням вищевказаного є неправомірними, та такими, що

не відповідають дійсності посилання відповідача на те, що він не знав про

існування даного договору, оскільки даний лист може свідчити про усвідомлення

керівником про існування договору і необхідність його припинення шляхом відмови

від нього, або його розірвання (з 01.11.04 р.), тощо.

Пунктом 3.1 вищевказаного договору предбачено необхідність сплати

позивачем авансу в сумі 8000 грн. до початку виконання будь-яких робіт

відповідачем.

Позивач, розпискою від 09.10.04 р. в присутності певних осіб, в

т.ч. тих, які фактично були посадовими особами підприємства відповідача,

зокрема директора Ткачева А.В. передав грошові кошти в сумі 8000 грн.

заступнику директора підприємства відповідача ОСОБА_2 в рахунок авансу саме за

договором б/н від 08.10.2004 р. Факт прийому грошей  посадовими особами підприємства відповідача

не заперечується, хоча керівник (представник) останнього посилається на якісь

можливі стосунки позивача з ОСОБА_2, але доказів їх існування не надав.

При цьому, з означеного документу (розписки) вбачається наявність

зв”язку між укладеним договором (від 08.10.2004 р.), особами, що його

підписали, сумою  авансу за договором, та

участю в цьому особи, яка в той час була керівником отримувача.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи,  роботи за вищевказаним договором не

виконувалися.

З урахуванням викладеного, договір підряду б/н від 08.10.2004 р

припинив чинність після відмови від нього сторін, в зв”язку з чим грошові

кошти, які позивач передав відповідачу розпискою від 09.10.2004 р. в рахунок

авансу за договором підлягають поверненню позивачу.

Більше того, оскільки зобов”язання припинилося, сторони від нього

відмовилися, в зв”язку з чим не можливо вважати існуючим обов”язки відповідача

по виконанню робіт, тобто з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України санкції

за прострочення їх виконання не підлягають застосуванню на час звернення

позивача з позовом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана

фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини. Тобто моральна

шкода це шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі порушенням її законних

немайнових прав

Однак позивач, посилаючись дану статтю відносить цю шкоду до певних

вад фізичної особи, вимагаючи на її підставі відшкодування моральної шкоди не

довів, яка саме немайнова шкода була йому завдана як суб”єкту підприємницької

діяльності, в зв”язку з чим, його вимоги в цій частині також не підлягають

задоволенню.

З огляду на вказане, висновки, викладені в рішенні господарського

суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним

обставинам справи, а мотиви апелянта, з яких вони оспорюються, можуть бути

підставою для його зміни.

Керуючись ст. 101, ст. 102, п. 4 ст. 103, п 1, 4 ст 104, ст. 105

ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2006 р.

по справі № 45/05-06 змінити.

В частині стягнення з Приватного підприємства „Лабораторія

Кераміки” (м. Харків, вул. Жовтневої Революції, буд.174, кв. 25; р/р

260030100Х935 в ХФ АГ Кредит Банк, МФО 350415, свідоцтво про державну

реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності -юридичної особи №

04059243Ю0029742 від 09.09.2003 р., видане Харківським міськвиконкомом,

ідентифікаційний код № 32673636) на користь СПД ФО ОСОБА_1   (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_2,

ідентифікаційний номер суб”єкта підприємницької діяльності НОМЕР_2, свідоцтво

про державну реєстрацію НОМЕР_3) 8000 грн. боргу, 102 грн. держмита, 118 грн.

судових витрат та 51 грн. держмита по скарзі позов задовольнити.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу

-без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                     

                                 Судді