Рішення

від 25.06.2013 по справі 910/10712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10712/13 25.06.13

За позовом Національної телекомпанії України

До товариства з обмеженою відповідальністю ««Провентіс»

Про стягнення 15 088,88 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Зеленська С.С. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом Національна телекомпанія України до товариства з обмеженою відповідальністю ««Провентіс» про стягнення 15 088,88 грн., в тому числі 14 385,00 грн. основного боргу та 675,11 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги за договором № 112-25/3 від 19.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10712/13 та призначено її до розгляду на 25.06.2013 р.

18.06.2013 р. через канцелярію суду відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що 14.06.2013 р. ним було сплачено позивачу 14 385,00 грн. основного боргу та просив припинити провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2013 р. не з'явився. Представник позивача надав пояснення по суті спору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

19.07.2011 р. між Національною телекомпанією України (виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю ««Провентіс» (замовником) було укладено договір № 112-25/3 про розміщення реклами (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню реклами, що надана замовником, на телеканалі (у тексті цього договору - «послуги»).

Згідно з п. 4.1. Договору обсяг, черговість і строки розміщення реклами узгоджується сторонами у відповідних додатках до договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідних додатків та рахунків, що їх виставляє виконавець, але не пізніше, як за 2 дні до першого розміщення реклами на телеканалі за відповідними додатками. При цьому відсутність рахунків не може бути підставою для несвоєчасної оплати послуг за відповідним додатком.

Згідно з додатком № 2 до Договору дата першого розміщення реклами на телеканалі є 01.11.2011 р.

Таким чином, строк оплати замовником послуг - не пізніше 31.10.2011 р.

Вартість послуг, наданих замовнику згідно з Додатком № 2, становить 14 385,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 01.12.2011 р., виконавець надав і передав, а замовник прийняв послуги з розміщення реклами на телевізійному каналі «Перший Національний» на суму 14 385,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, не виконав свої обов'язки по оплаті послуг, залишивши за собою заборгованість в розмірі 14 385,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 14 385,00 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата наданих послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завдання другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язується оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідач погасив заборгованість перед позивачем на суму 14 385,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1674 від 14.06.2013 р., наданим до матеріалів справи.

Таким чином, на момент розгляду справи основний борг сплачено, а предмет спору в цій частині позову відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва 01.06.2013 р., про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті, який наявний в матеріалах справи.

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 14 385,00 грн., яка була сплачена відповідачем 14.06.2013 р., тобто після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь три відсотки річних в розмірі 675,11 грн. та інфляційні в сумі 28,77 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки між сторонами не укладався письмовий договір, а законом стягнення пені з відповідача не передбачено, позовні вимоги щодо стягнення 995,12 грн. пені не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок позивача трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановив що останній є вірним.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 28,77 грн. та трьох процентів річних в розмірі 675,11 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 14 358,00 грн. підлягає припиненню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28,77 грн. інфляційних втрат та 675,11 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Провентіс» (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, код 36425362) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код 23152907) 28 (двадцять вісім) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 11 коп. трьох процентів річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі 14 385 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. припинити.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова