Рішення

від 09.07.2013 по справі 925/756/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 925/756/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Коренчук Н.М. за довіреністю, відповідача - Бунякіна М.М. за довіреністю, третьої особи - Сидоренка О.В., Діденко В.В. за довіреностями, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом комунального некомерційного підприємства "Четверта Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Черкаській області про стягнення 8348 грн. 93 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулось комунальне некомерційне підприємство "Четверта Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, про стягнення 8348 грн. 93 коп. надмірно сплачених коштів.

Ухвалою суду від 23.05.2013 року за клопотанням позивача, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено Державну фінансову інспекцію в Черкаській області.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві підтримала і просила суд задовольнити.

Відповідач подав письмовий відзив на позов. Із відзиву і пояснень представника відповідача в засіданні суду вбачається, що відповідач позов не визнав і просив суд в його задоволенні відмовити з мотивів, викладених у письмовому відзиві - безпідставності і необґрунтованості позовних вимог, зокрема, в обґрунтування заперечення вказував на правомірність нарахування відповідачем теплових втрат згідно з п. 7.2.43 Правил та п. 5.5. Норм, що затверджені наказами Міністерства палива та енергетики та Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, а також у відповідності до договору купівлі-продажу теплової енергії № 561 від 29.03.2011 року.

Представники третьої особи в судовому засіданні підтримали позицію позивача з підстав, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях (вх. № 12742 від 20.06.2013 року), і просили суд позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд у задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

29.03.2011 року сторонами було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 561, за умовами якого як постачальник (відповідач), зобов'язується поставити товар - теплову енергію на потреби опалення, підігріву води (далі - теплову енергію) споживачеві (позивач), який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого даним договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується.

В період з 01.01.2010 по 31.05.2012 року фахівцями Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Черкаській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КНП "Четверта Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради, за результатами ревізії складено акт № 01-19/16 від 02.08.2012 року.

Із акта № 01-19/16 вбачається, що проведеною ревізією встановлено факт завищення відповідачем обсягу теплових втрат в тепломережі позивача за перевіряємий період на 12,82 Гкал, внаслідок чого відповідачем зайво пред'явлено до оплати позивачу 8348 грн. 93 коп., які позивачем оплачено в повному обсязі. Внаслідок зазначеного комунальному некомерційному підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 8348 грн. 93 коп.

За письмовою пропозицією Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції від 13.08.2012 року № 01-52/3365, позивачем листами від 21.08.2012 року за № 672 та від 22.08.2012 року за № 683 з додатком до останнього направлено відповідачу письмову вимогу, якою запропоновано повернути на реєстраційний рахунок позивача кошти в сумі 8348 грн. 93 коп.

Листом від 10.09.2012 року № 10/1851 та у відповіді 10/2055 від 03.10.2012 року на претензію відповідач вимогу позивача не визнав і в її задоволенні йому відмовив.

Отже, спірними правовідносинами є вимоги сторін договору про постачання (купівлі-продажу) теплової енергії № 561 від 29.03.2011 року, які витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як вбачається з матеріалів справи договір про купівлю-продаж теплової енергії № 561 від 29.03.2011 року є укладеним, виконується обома сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. п. 10, 13 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", органу державного фінансового контролю надається право: звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Акт Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції № 01-19/16 від 02.08.2012 року, суд оцінює критично, оскільки він не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором і завдання позивачеві збитків, оскільки між сторонами існують договірні відносини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Належними та допустимими доказами наявності у відповідача заборгованості та її розміру є первинні документи, якими оформлювалось надання позивачем вищезгаданих послуг, в той час як Акт Черкаської об'єднаної державної фінансової інспекції № 01-19/16 від 02.08.2012 року може слугувати лише побічним доказом.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок визначення обсягів втрат теплової енергії Державною фінансовою інспекцією в Черкаській області було здійснено на підставі п. 3.1. Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні, затверджених наказом державного комітету України по житлово - комунальному господарству від 14.12.1993 року (КТМ 204 України 244-94) та визначено в розмірі 8348 грн. 93 коп.

Однак, відповідно до п. 1.1 3 Загальних вказівок КТМ 204 України 244-94 передбачено, що ці норми можуть бути використані для визначення відпущеної теплової енергії теплопостачальними організаціями споживачам, у яких тимчасово відсутні прилади обліку, для проведення комерційних та інших розрахунків, а отже в разі наявності у Споживача приладу обліку КТМ 204 України 244-94 не застосовуються для визначення обсягів теплової енергії.

Обсяги втрат теплової енергії було визначено відповідачем на підставі даних робочого проекту встановлення лічильника теплової енергії. Зазначені втрати визначено з урахуванням протяжності та діаметрів трубопроводів, способу прокладки, типу та стану теплоізоляції, ґрунтових умов експлуатації.

Згідно п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71, облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватись у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на дільниці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з п. 5.2 Договору, у разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Згідно робочого проекту встановлення лічильника здійснено розрахунок теплових втрат по теплотрасі від точки балансового розмежування до вузла обліку теплової енергії, відстань від межі розподілу до лічильника згідно схеми становить 30 метрів.

Відповідно до розрахунків відповідача за ревізійний період нараховано до оплати позивачу втрат в тепловій мережі в кількості 18,78 Гкал, на суму 12409 грн. 24 коп. (в 2010 році - 4214 грн. 33 коп., 2011 році - 4923 грн. 59 коп., січень-травень 2012 року - 3721 грн. 32 коп.).

Проведеним третьою особою в ході ревізії перерахунком встановлено завищення обсягу теплових втрат в тепломережі на 12,82 Гкал, внаслідок чого постачальником зайво пред'явлено до оплати 8348 грн. 93 коп. (в 2010 році - 3192 грн. 11 коп., 2011 році - 3290 грн. 35 коп., січень - травень 2012 року - 1866 грн. 47 коп.)

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування постачальником втрат в тепловій мережі відбувалось згідно робочого проекту, який містить розрахунок теплових втрат по теплотрасі від межі розподілу балансової належності до лічильника. За результатами розрахунку було визначено проектні значення теплових втрат, які не залежать від обсягу спожитої теплоти. Вказані втрати щомісячно додаються до показників лічильника, з урахуванням яких нараховується плата за спожиту теплову енергію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтоване нарахування відповідачем теплових втрат в тепломережі у відповідності до робочого проекту.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства, суд надає перевагу запереченням відповідача щодо відсутності підстав для повернення спірної суми грошових коштів позивачу, а позовні вимоги визнає необґрунтованими і в їх задоволенні позивачу відмовляє повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову комунального некомерційного підприємства "Четверта Черкаська міська поліклініка" Черкаської міської ради до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державної фінансової інспекції в Черкаській області, про стягнення 8348 грн. 93 коп., - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 15.07.2013 року.

Суддя В.М. Грачов