Рішення

від 17.07.2013 по справі 927/780/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

17 липня 2013 року справа № 927/780/13

Позивач: публічне акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, 14000

Відповідач: комунальне підприємство "Менарайкомунпослуга" Менської районної ради,

вул. Червона площа, б.6, м. Мена, Чернігівська область, 15600

Предмет спору: про стягнення 132677,55 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

від позивача: Березинець О.В. довіреність № 7 від 02.01.2013 представник, був присутній в судовому засіданні 09.07.2013 року;

Рябчук С.В., довіреність №10 від 02.01.2013 року, представник, була присутня в судовому засіданні 17.07.2013 року.

від відповідача: Вишняк Т.Ф. довіреність № 1 від 04.07.2013 представник

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 09.07.2013 року по 17.07.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 66 195 грн. 54 коп. боргу, 65 689 грн. 72 коп. пені; три відсотки річних в сумі 673 грн. 52 коп. та 118 грн. 77 коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, згідно умов договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року, додатків до нього, додаткової угоди від 01.09.2012 року до договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року; договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року та додатків до нього.

Представники сторін в судовому засіданні 09.07.2013 року надали письмові клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

В судовому засіданні 09.07.2013 року представник позивача надав письмове клопотання № б/н від 27.06.2013 р. про зменшення позовних вимог на 50,95 грн. в частині стягнення основного боргу у зв"язку зі сплатою зазначеної суми. Відповідно, сума основного боргу становить 66144,59 грн., сума пені, 3 % річних та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції не змінилася.

Суд задовольнив клопотання представника позивача та прийняв зменшення позовних вимог на 50,95 грн. в частині стягнення основного боргу, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 09.07.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги. В поданих письмових поясненнях представник позивача також повідомив, що 27.06.2013 р. відповідачем було сплачено частину основного боргу в сумі 4000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку, копія якої надана позивачем для залучення до матеріалів справи. Суд залучив письмові пояснення та копію банківської виписки до матеріалів справи.

Представник відповідача в поданих 09.07.2013 року письмових запереченнях проти позову вказує на те, що підприємство відповідача не в змозі самостійно забезпечувати своє існування, а фінансування всіх заходів, що проводить комунальне підприємство здійснюється за рахунок коштів районного бюджету. Оскільки фінансове положення у якому знаходиться підприємство відповідача робить неможливим сплату суми пені за рахунок власних надходжень і увесь тягар її сплати буде перекладено на районний бюджет, відповідач просить суд скасувати або зменшити суму штрафних санкцій, враховуючи його майновий стан, а також зменшити суму стягуваного судового збору до 1326,77 грн.

Представник позивача щодо зменшення суми штрафних санкцій заперечував.

В судовому засіданні судом було оголошено перерву до 17.07.2013 року.

В судовому засіданні 17.07.2013 року представник позивача підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в поданих 17.07.2013 року додаткових запереченнях проти позову про стягнення заборгованості та штрафних санкцій вказує на те, що за наданою інформацією при надходженні бюджетних коштів заборгованість може бути погашена райдержадміністрацією та управлінням АПР до кінця першого півріччя 2014 року з оплатою рівними частинами в кінці IV кварталу 2013 року та І і ІІ кварталів 2014 року, тобто в ці ж терміни відповідач погасить заборгованість перед ПАТ „Облтеплокомуненерго". Відповідач погоджується з позовними вимогами в частині основного боргу та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції; та просить відмовити в частині стягнення пені та 3% річних, зменшити суму стягуваного судового збору до 1326,77 грн., розстрочити виконання рішення рівними частинами до 31.12.2013 року, 31.03.2014 року та 31.06.2014 року.

Представник позивача проти відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, також проти розстрочки виконання рішення заперечував.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивачем було зменшено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на 50,95 грн., суд розглядає дану справу з урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 19 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язковість укладення в письмовій формі договору на постачання теплової енергії на опалення та гарячої води.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

03.01.2012 року між відкритим акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», правонаступником якого є позивач згідно п.1.2. статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів товариства (протокол № 18 від 11.03.2011 року) та проведеною державною реєстрацією змін до установчих документів від 19.04.2012 року № 10641050013001350, та комунальним підприємством „Менарайкомунпослуга" Менської районної ради було укладено договір №12-0002 на постачання теплової енергії.

Відповідно до умов договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року, позивач (теплопостачальник) взяв на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію у вигляді: -опалення , а відповідач (споживач) зобов'язується сплачувати за надані послуги за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року передбачено, що тарифи на послуги на момент укладення цього договору становлять (з урахуванням ПДВ): опалення 644,052 грн./Гкал; 13,5895 грн./1м.кв. в опалювальний період; 1,64 грн./1 м.кв. абонентська плата щомісячно протягом року. Тарифи/двоставкові тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням теплопостачальника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи/ двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод.

Згідно п. 1.3. договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року, розмір щомісячної плати по цьому договору (загальна вартість послуг) на момент укладення цього договору становить (з урахуванням ПДВ): - протягом опалювального періоду 25 830,75 грн., у тому числі за: опалення 25 830,75 грн. (вартість за 1 696,1 кв.м.+абонентська плата за 1 696,1 кв.м.).

У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг, в опалювальний період, визначається наступним чином, зокрема, за опалення - з урахуванням показань приладів обліку та вартості 1 Гкал + абонентська плата за 1 696,1 кв.м.

Абонентська плата в опалювальний період нараховується незалежно від наявності чи відсутності приладів обліку теплової енергії. - протягом міжопалювального періоду 2 781,60 грн., у тому числі: абонентська плата в сумі 2781,60 грн. (за 1696,1 кв.м.).

У разі наявності (встановлення) приладів обліку споживання гарячої води, остаточна вартість послуг, в міжопалювальний період, визначається з урахуванням їх показань та складається з: абонентської плати за 1 696,1 кв.м.

Абонентська плата в міжопалювальний період нараховується незалежно від наявності чи відсутності приладів обліку теплової енергії.

Розмір щомісячної плати по цьому договору змінюється без укладення додаткових угод за умови зміни, в установленому законодавством порядку, тарифів/двоставкових тарифів.

Пунктом 2.1. договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року передбачено, що теплова енергія постачається споживачу для об'єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, а саме: об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Мена, вул. Червона Площа, 6, адміністративна будівля, площею 1453,2 кв.м. (опалення 0,151 Гкал/год); гараж, площею 242,9 кв.м. (опалення 0,029 Гкал/год).

Відповідно до п. 11.1. договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року, цей договір діє до 10.10.2012 року включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього терміну його дії на наступний річний термін, якщо протягом останнього місяця дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Додатковою угодою від 01.09.2012 року до договору на постачання теплової енергії №12-0002 від 03.01.2012 року, яка набирає чинності з 15.09.2012 року, викладено п. 1.2., 1.3. договору в наступній редакції:

Тарифи/двоставкові тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням теплопостачальника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи/ двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод (п. 1.2.).

Ціна цього договору включає ціну (вартість) проданої за цим договором теплової енергії. Ціна (вартість) проданої за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Абонентська плата в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії (п. 1.3.).

02.01.2013 року між публічним акціонерним товариством „Облтеплокомуненерго" (теплопостачальник) та комунальним підприємством „Менарайкомунпослуга" Менської районної ради (споживач) було переукладено договір № 12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію для опалення, а споживач зобов'язується сплачувати теплопостачальній організації за теплову енергію за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Тарифи/двоставкові тарифи за теплову енергію змінюються за поданням теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством України порядку. Нові тарифи/двоставкові тарифи є обов'язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод (п. 1.2. договору № 12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року).

Пунктом 1.3. договору № 12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року також передбачено, що ціна цього договору складається з виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього договору.

Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Пунктом 2.1. договору № 12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року передбачено, що теплова енергія виробляється, транспортується та постачається споживачу для об'єктів, перерахованих у додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, а саме: об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Мена, вул. Червона Площа, 6, адміністративна будівля, площею 1453,20 кв.м. (опалення 0,151 Гкал/год); гараж, площею 220,70 кв.м. (опалення 0,026 Гкал/год).

Відповідно до п. 11.1. договору № 12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року, цей договір діє до 10.10.2013 року включно, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно пролонгованим з дня збігу попереднього строку його дії на наступний річний строк, якщо протягом останнього місяця строку дії договору від жодної зі сторін не надійшло заяви про відмову від нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач на виконання умов договору № 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року та додатків до нього; додаткової угоди від 01.09.2012 року; договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року та додатків до нього, поставив відповідачу за період з листопада 2012 року по травень 2013 року включно теплової енергії на загальну суму 133 821 грн. 93 коп. (листопад 2012 року - 12 222,29 грн.; грудень 2012 року - 21 668,16 грн.; січень 2013 року - 30 276,01 грн.; лютий 2013 року - 25 130,01 грн.; березень 2013 року - 23 302,69 грн.; квітень 2013 року - 18 477,58 грн.; травень 2013 року - 2745,19 грн.), що підтверджується рахунками-фактурами № 12-0002 від 22.11.2012, 24.12.2012, 24.01.2013, 21.02.2013, 21.03.2013, 22.04.2013, 29.05.2013, копії яких додано позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до пунктів 3.2.20. договору 12-0002 на постачання теплової енергії від 03.01.2012 року та договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року споживач зобов'язується щомісячно в терміни передбачені цим договором здійснювати розрахунки за надані послуги у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору.

Також, пунктом 3.2.24 договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року, сторони визначили, що споживач зобов'язується оплатити весь обсяг спожитої теплової енергії у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом, відповідно до показань Звіту, який передбачений цим договором, а також архівних даних засобу (приладів) обліку теплової енергії та даних журналу обліку споживання теплової енергії споживача.

Згідно п.п. 6.4, 6.5. договору (в редакції додаткової угоди від 01.09.2012р. до договору на постачання теплової енергії №12-0002 від 03.01.2012 року), п.п.6.3., 6.4. договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року, розрахунки споживача з теплопостачальником за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями засобів (приладів) обліку або, при відсутності засобів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому розпочинається опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що постачається для опалення, розрахунковий період починає свій перебіг з дати початку опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування) та закінчується 19 числа звітного місяця. У місяці, в якому закінчується опалювальний період, для розрахунків за теплову енергію, що поставляється для опалення, розрахунковий період закінчується датою закінчення опалювального періоду (визначається рішенням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування).

Розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, не залежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію на день подачі позову (20.06.2013р.) розрахувався частково, сплативши 67 677,34 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до матеріалів справи. Отже на момент подачі позову основна заборгованість відповідача перед позивачем становила 66 144,59 грн.

Після порушення провадження у справі, відповідачем 27.06.2013 року, була здійснена проплата в рахунок погашення боргу в сумі 4000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки з рахунку від 27.06.2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки з рахунку від 27.06.2013 року, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4000,00 грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 4000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 62 144 грн. 59 коп.

У відповідності до пункту 6.6. договору на постачання теплової енергії №12-0002 від 03.01.2012 року, п. 6.5. договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року передбачено, що у випадку порушення споживачем строків оплати, визначених договором, останньому нараховується пеня згідно п. 7.3.3. договору.

Відповідно до пунктів 7.3.3. договору на постачання теплової енергії №12-0002 від 03.01.2012 року, договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року, за порушення порядку розрахунків, передбаченого п. 6.4., 6.5. договорів, боржник сплачує пеню у розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 65 689 грн. 72 коп. за період з 04.12.2012р. по 21.05.2013р., за порушення строків оплати спожитої теплової енергії відповідно до п. 7.3.3. договору.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 3 ст. 1 Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Пунктом 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 „Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установленому законом та договором розмірах.

Зазначений Закон є чинним станом на момент укладення спірних договорів та є чинним на момент розгляду справи.

Таким чином, Закон України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності, і частиною 1 ст. 1 вказаного закону, встановлено законну неустойку за порушення грошового зобов'язання у сфері відносин з надання житлово-комунальних послуг.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.04.2013 року у справі №18/957/12.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії, суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховано пеню за прострочку оплати спожитої теплової енергії в сумі 65 689 грн. 72 коп. за період з 04.12.2012р. по 21.05.2013р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма міститься і в ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Приймаючи до уваги скрутне фінансове становище підприємства відповідача, яке є комунальним підприємством, і яке не в змозі самостійно забезпечувати своє існування, оскільки фінансування всіх заходів, що проводить комунальне підприємство здійснюється за рахунок коштів районного бюджету; основана частина приміщень, яким надаються послуги з теплопостачання передана в оренду державним організаціям і установам, які в свою чергу несвоєчасно виконують свої обов'язки щодо компенсації вартості комунальних послуг пропорційно до займаної площі, а фінансове положення у якому знаходиться підприємство відповідача робить неможливим сплату суми пені за рахунок власних надходжень та враховуючи, що розмір пені є надмірно великим у порівнянні із збитками кредитора і відповідачем частково сплачена сума основного боргу вже після порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за можливе зменшити розмір пені на 95 %. Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 3284 грн. 49 коп.

Позивач, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 673,52 грн. за період з 04.12.2012 року по 18.06.2013 року та 118,77 грн. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 04.12.2012 року по 31.05.2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3.3. договору на постачання теплової енергії №12-0002 від 03.01.2012 року, договору №12-0002 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії від 02.01.2013 року передбачено, що у разі порушення порядку розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати теплової енергії, тому суд доходить висновку, що позивачем правомірно нараховані 3% річних в сумі 673,52 грн. за період з 04.12.2012 року по 18.06.2013 року та 118,77 грн. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів за період з 04.12.2012 року по 31.05.2013 року.

Клопотання відповідача про зменшення 3% річних в сумі 673,52 грн. є безпідставне і задоволенню не підлягає, оскільки нормами чинного законодавства не надано право суду зменшувати 3% річних від простроченої суми, нарахованих позивачем за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, оскільки вони не є штрафними санкціями.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов договору, взяті на себе зобов'язання не виконав, заборгованість за поставлену теплову енергію своєчасно в повній сумі не сплатив, а тому господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення 62 144,59 грн. боргу, 3284,49 грн. пені, 3% річних в сумі 673,52 грн. та 118,77 грн. інфляційних втрат від знецінення грошових коштів. В частині стягнення 4000,00 грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення рівними частинами до 31.12.2013 року, 31.03.2014 року та 31.06.2014 року, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає з наступних підстав:

При наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення суду.

Наведена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей, тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Аналогічна позиція викладена в п. 7 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відповідно до приписів ст.ст.32,33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Частиною 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем, в порушення ст.ст. 32,33,34 Господарського процесуального кодексу України, не надано жодних доказів, які підтверджують наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливою сплату заборгованості по даній справі. Посилання відповідача на тяжке матеріальне становище підприємства та його фінансування за рахунок коштів районного бюджету не можуть бути розцінені судом як наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а також не можуть бути винятковими обставинами за наявності яких можливе надання розстрочки. Крім того, відповідачем не подано жодних обґрунтованих доказів, які б підтверджували його спроможність у випадку надання розстрочки сплачувати заборгованість рівними частинами в зазначені ним терміни: до 31.12.2013 року, 31.03.2014 року та 31.06.2014 року.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2652 грн. 53 коп.

Клопотання відповідача про зменшення суми стягуваного судового збору до 1326,77 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 19 Закону України „Про теплопостачання"; ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 551, 614, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 175, 193, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 4000,00 грн. основного боргу припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з комунального підприємство "Менарайкомунпослуга" Менської районної ради, вул. Червона площа, б.6, м. Мена, Чернігівська область, 15600 (р/р 37193002002511 ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 14232978) на користь публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", вул. Комсомольська, 55-Б, м. Чернігів, 14000 (р/р 26004300000976 в ПАТ банк „Демарк" м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 62 144 грн. 59 коп. боргу, 3284 грн. 49 грн. пені, 673 грн. 52 коп. 3 % річних, 118 грн. 77 коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та 2652,53 грн. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Повне рішення підписано 17.07.2013р.

Суддя Л.М.Лавриненко