Рішення

від 08.07.2013 по справі 916/1208/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/1208/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ніко" до малого приватного підприємства „Вікторія - К" про стягнення 30 675,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ніко" (далі по тексту - ТОВ „Ніко") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до малого приватного підприємства „Вікторія - К" (далі по тексту - МПП „Вікторія - К") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 30 675,28 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 28 218,50 грн. та пені в сумі 2 456,78 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки № 88 від 06.09.2010р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судових засідань по даній справі, однак ТОВ „Ніко" не скористалось правом на забезпечення участі свого представника в судовому процесі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, однак представник МПП „Вікторія - К" жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.09.2010р. між ТОВ „Ніко" (Постачальник) та МПП „Вікторія - К" (Покупець) було укладено договір поставки № 88, у відповідності п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) Покупця лікарські засоби, в подальшому по тексту договору - товар, протягом терміну дії договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з п.п. 2.2, 4.1, 4.5 договору поставки № 88 від 06.09.2010р. при поставці товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю супровідну документацію: видаткову накладну, податкову та товарно-транспортну накладну, реєстр лікарських засобів, а Покупець в свою чергу зобов'язаний прийняти товар та підписати супровідну документацію. Поставка товару здійснюється товарними партіями. Перехід права власності на партію товару відбувається після отримання Покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом терміну дії договору поставки № 88 від 06.09.2010р. позивачем здійснювалась систематична передача у власність відповідача товару, який є предметом відповідної угоди. Так, згідно із видатковими накладними №№ НН000009284 від 26.06.2012р. № НН000013041 від 25.09.2012р. позивачем було передано у власність МПП „Вікторія - К" товар на загальну суму 59 815 грн., що підтверджується підписами його повноважних представників на даних товаросупровідних документах, які скріплені відбитком печатки МПП „Вікторія - К".

Згідно з п. 5.3 договору поставки № 88 від 06.09.2010р. Покупець здійснює оплату за поставлений товар не пізніше строку, зазначеного в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений в даному договорі. В свою чергу, виходячи із змісту вищезазначених накладних МПП „Вікторія - К" було зобов'язано оплатити придбаний товар в наступні строки: вартість товару, придбаного за видатковою накладною № НН000009284 від 26.06.2012р. мала бути сплачена в строк до 28.07.2012р.; вартість товару, придбаного за видатковою накладною № НН000013041 від 25.09.2012р., мала бути сплачена в строк до 26.10.2012р.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010р. по 26.02.2013р., МПП „Вікторія - К" здійснило лише часткову оплату вартості придбаного протягом спірного періоду товару, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед ПАТ ТОВ „Ніко" в сумі 28 218,50 грн., що свідчить про порушення МПП „Вікторія - К" власних зобов'язань за договором поставки № 88 від 06.09.2010р.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Ніко" в частині стягнення з МПП „Вікторія - К" заборгованості за придбаний товар в сумі 28 218,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 6.3 договору поставки № 88 від 06.09.2010р. за невчасну або неповну оплату отриманого товару, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки платежу до моменту остаточного розрахунку

З посиланням на вищенаведені положення укладеного між сторонами по справі договору, позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 2 456,78 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок даного різновиду неустойки, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ „Ніко" в частині стягнення пені в сумі 2 456,78 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості МПП „Вікторія - К" перед ТОВ „Ніко" в загальній сумі 30 675,28 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 28 218,50 грн. та пені в сумі 2 456,78 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позову у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із МПП „Вікторія - К" на користь ТОВ „Ніко" суми основного боргу в розмірі 28 218,50 грн. та пені в сумі 2 456,78 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з медичного приватного підприємства „Вікторія - К" /65023, м. Одеса, Куликове поле, 1, код ЄДРПОУ 30646731, р/р 26001665211921 в Одеській філії ПАТ „Укрсоцбанк", МФО 328016/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ніко" /86117, Донецька область, м. Макіївка, вул. Енгельса, 1, код ЄДРПОУ 20390397, р/р 26000001096 в ПА „БК Союз" м. Київ, МФО 380515/ суму основного боргу в розмірі 28 218 грн. 50 коп. /двадцять вісім тисяч двісті вісімнадцять грн. 50 коп./, пеню в сумі 2 456 грн. 78 коп. /дві /тисячі чотириста п'ятдесят шість грн. 78 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.07.2013р.

Суддя С.П. Желєзна