Рішення

від 08.07.2013 по справі 916/1176/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 916/1176/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Атланта - Він" до Красноокнянського районного споживчого товариства про стягнення 5 908,88 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Атланта - Він" (далі по тексту - ТОВ „Атланта - Він") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Красноокнянського районного споживчого товариства (далі по тексту - Красноокнянське РСТ) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 5 908,88 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 027,98 грн., трьох відсотків річних в сумі 146,79 грн. та пені в сумі 733,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 409 від 01.02.2012р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, однак представник Красноокнянського РСТ жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи і пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.02.2012р. між ТОВ „Атланта - Він" в особі Одеської філії (Продавець) та Красноокнянським РСТ (Покупець) було укладено договір № 409, у відповідності до умов розділу 1 „Предмет договору" якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити лікеро-горілчану продукцію та інші продукти харчування за цінами, в асортименті і кількості згідно з накладною.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 409 від 01.02.2012р. позивачем було у власність Красноокнянським РСТ товар на загальну суму 7 027,98 грн., а останнім вказаний товар було прийнято, що підтверджується накладною № 0002471 від 28.03.2012р., № 0001690 від 18.04.2012р., № 0001111 від 11.04.2012р., податковими накладними № 2471/0001 від 28.03.2012р., № 1111/0001 від 11.04.2012р., № 1690/0001 від 18.04.2012р.

Згідно з розділом 2 „Порядок поставки і розрахунків за договором" Покупець зобов'язується проводити розрахунок з Продавцем за поставлений товар наступним чином: оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця протягом 14 календарних днів з моменту поставки (10 банківських днів). При цьому, даний розділ містить незасвідчене виправлення моменту виникнення у Покупця обов'язку оплати вартості придбаної продукції протягом 21 календарного дня, однак вказане виправлення судом до уваги не приймається через його неналежне оформлення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із доводів, викладених у позовній заяві, вартість придбаного товару була оплачена відповідачем лише частково на суму 2 000 грн., в результаті чого у Красноокнянського РСТ утворилась заборгованість перед ТОВ „Атланта - Він" в сумі 5 027,98 грн., що свідчить про порушення Красноокнянським РСТ власних зобов'язань за договором № 409 від 01.02.2012р.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Атланта - Він" в частині стягнення з Красноокнянського РСТ заборгованості за придбаний товар в сумі 5 027,98 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної у позивача продукції, останнім з посиланням на положення ст. 625 ЦК України було здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 146,79 що є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 146,79 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями розділу 3 „Відповідальність сторін" договору № 409 від 01.02.2012р. передбачено, що у разі несплати за товар у встановлені договором строки Покупець сплачує продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу.

З посиланням на вищенаведені положення укладеного між сторонами по справі договору, позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 733,92 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, викладений по тексту позовної заяви, господарський суд дійшов висновку про допущення позивачем помилки при його здійсненні, яка укладається у наступному.

Так, позивачем не було враховано зміст положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно із якими нарахування пені у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки умови укладеної між сторонами по справі угоди не містять застережень про зворотнє. У зв'язку із викладеним, господарський суд зазначає, що правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах відповідно до використаних ТОВ „Атланта - Він" вихідних даних має бути:

445,52 грн. (залишок заборгованості за накладною № 0002471 від 28.03.2012р.) * 182 (кількість днів прострочення) * 0,15 / 366 = 33,23 грн.

3 063,60 грн. * 182 (кількість днів прострочення) * 0,15 / 366 = 228,51 грн.

1518,86 грн. * 182 (кількість днів прострочення) * 0,15 / 366 = 113,29 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Атланта - Він" в частині стягнення пені частково на суму 375,03 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Красноокнянського РСТ перед ТОВ „Атланта - Він" в загальній сумі 5 549,80 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 5 027,98 грн., трьох відсотків річних в сумі 146,79 грн. та пені в сумі 375,03 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ „Атланта - Він" частково на суму 5 549,80 грн. Таким чином, із Красноокнянського РСТ слід стягнути на користь ТОВ „Атланта - Він" суму основного боргу в розмірі 5 027,98 грн., три відсотки річних в сумі 146,79 грн. та пеню в сумі 375,03 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Красноокнянського районного споживчого товариства /67900, Одеська область, Красноокнянський район, смт Красні Окни, вул. Першотравнева, 31, код ЄДРПОУ 01761422/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Алтанта - Він" /21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 34, код ЄДРПОУ 26004003078001 в філії ПАТ „КБ „Надра" Одеське РУ, МФО 328975/ суму основного боргу розмірі 5 027 грн. 98 коп. /п'ять тисяч двадцять сім грн. 98 коп./, три відсотки річних в сумі 146 грн. 79 коп. /сто сорок шість грн. 79 коп./, пеню в сумі 375 грн. 03 коп. /триста сімдесят п'ять грн. 03 коп./, судовий збір в сумі 1 615 грн. 95 коп. /одна тисяча шістсот п'ятнадцять грн. 95 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 15.07.2013р.

Суддя С.П. Желєзна