Постанова

від 08.07.2013 по справі 801/4872/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2013 р. 17:23 Справа №801/4872/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ЛІН»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРКрим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Герасименко Н.А. - пред-к, дов. від 26.04.2013 р.

від відповідача -не з'явився.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ЛІН» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 22.04.2013 р. № 0002902208 та №0002892208. Вимоги мотивовані тим , що представники податкового органу при проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки зробили помилкові висновки про порушення позивачем вимог ПК України.

Розгляд справи відкладався за клопотанням представника позивача.

Провадження по справі було зупинено за клопотанням представника позивача для надання часу для підготовки додаткових матеріалів.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулось 20.06.2013 р. надав додаткові докази , представник відповідача заперечував проти позову, просив надати час для підготовки обґрунтованих заперечень на позовну заяву. Розгляд справи було відкладено.

Відповідач явку свого представника в подальшому у судові засідання не забезпечив, про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення не надав.

У судовому засіданні 08.07.2013 р. представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив розглянути справу на підставі залучених до неї документів.

Суд, вислухавши думку представника позивача, приймаючи до уваги доведеність до сторін часу та днів проведення судових засідань, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити її розгляд на підставі залучених документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель -Плюс» за період 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 17.04.2013 р. був складений акт № 2275/22-8/36394235.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6, п. 138.8 п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України , в наслідок чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялись, на загальну суму 69462 грн., порушення п.185.1 ст.185, п.198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст.198 п. 200.1 ст.200 ПК України , в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість в періоди,що перевірялись, на суму 60402грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 22.04.2013 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0002892208, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 69462 грн. , та № 0002902208 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 60402 грн. ,застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні - грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

У п.1.4. ст.1 цього Закону вказувалось, що під поставкою товарів визначались будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачали передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачалось відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

На час проведення позивачем господарської діяльності у січні2011 р. - березні 2012 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств , а розділ V визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Приймаючи до уваги те,що відповідачем перевірялось питання достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на прибуток в тому числі за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. , суд вважає,що підлягають застосуванню норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки №2275/22-8/36394235 від 17.04.2013 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ БВП «Строитель - Плюс» при проведенні розрахунків за придбаний товар . На думку податкового органу діяльність зазначеного суб'єкту господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ним договори не мали реального товарного характеру, в наслідок чого у платника податків також були відсутні правові підстави віднесення до складу валових витрат за відповідні звітні періоди коштів, перерахованих ним в якості оплати за придбаний товар.

Згідно довідки АА№683658 з ЄДРПОУ , виданої Головним управлінням статистики в АРК (копія якої залучена до матеріалів справи), основними видами діяльності позивача є оптова торгівля залізничним виробами, водопровідним і опалюваним устаткуванням і приладдям до нього , оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля.

До матеріалів справи залучена копія договору купівлі - продажу №443, укладеного 04.04.2011р. з ТОВ БВП «Строитель - Плюс» , предметом якого було постачання на адресу позивача ізоляторів та лінійної арматури на суму 700000грн.( в тому числі ПДВ) .

На вимогу суду позивачем залучені до матеріалів справи документи його бухгалтерської та податкової звітності , яки свідчать про те,що в період часу,що перевірявся, позивач придбав у ТОВ БВП «Строитель - Плюс» товару на суму 362409,91 грн. (без урахування ПДВ).

Доставка цього товару позивачу було здійснено в тому числі транспортом ТОВ БВП «Строитель - Плюс»,що підтверджено товарно - траспортною накладною №17 від 04.04.2011 р., копія якої залучена до матеріалів справи.

Позивач сплатив ТОВ БВП «Строитель - Плюс» вартість придбаного товару, в тому числі перерахував ПДВ.

В подальшому платник податків реалізував придбаний у ТОВ БВП «Строитель - Плюс» товар іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено оформленими ним договорами , видатковими та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

До матеріалів справи залучені документи бухгалтерського обліку позивача, в яких відображена реалізація позивачем товару , в тому числі придбаного у ТОВ БВП «Строитель - Плюс» .

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того,що позивач не отримував від ТОВ БВП «Строитель - Плюс» товар, в обсягах, вказаних в податковій та бухгалтерської звітності першого, реалізовував в подальшому товар , придбаний у інших постачальників.

Вивчивши наведені документи, приймаючи до уваги відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача , суд, вважає доведеним факт отримання від ТОВ БВП «Строитель - Плюс» в період часу,що перевірявся , товару в обсягах, зазначених у звітності платника податків, правомірності віднесення сплаченої його вартості до складу валових витрат товариства, в наслідок чого висновки податкового органу щодо взаємовідносин з цими контрагентом, викладені в акті перевірки акті перевірки №2275/22-8/36394235 від 17.04.2013 р., не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 08.07.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.07.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби від 22.04.2013 р. № 0002902208 та № 0002892208 .

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ЛІН» (м.Сімферополь, вул. Монтажників 2, код ЄДРПОУ 36394235) 1200 грн. (одна тисяча двісті грн.)судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду

Суддя Яковлєв С.В.