Ухвала

від 25.03.2013 по справі 9101/163009/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. справа № 0870/7996/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Стельмашової Я.А.,

представника позивача - Крохмаль Ольги Павлівни,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянського районного центру зайнятості

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року

у справі за позовом Вільнянського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Вільнянського районного центру зайнятості звернувся 17.08.2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 3694,33 грн., виплаченої з коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з зарахуванням коштів н рахунок №37174300901079 в ГУДКСУ Запорізької області, МФО 813015, ОКПО 20523504, одержувач Вільнянський районний центр зайнятості.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року позивачу у даному адміністративному позові відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачем не доведено укладання трудового договору між ФОП ОСОБА_4 та громадянкою ОСОБА_3, а тому у відповідача відсутні будь-які зобов'язання щодо його розірвання або зняття з обліку в центрі зайнятості.

Не погодившись з даним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити даний позов. Зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилається на те, що відповідач незаконно та безпідставно отримала нараховане їй матеріальне забезпечення на випадок безробіття за період з 10.11.2010 року по 07.02.2011 року в сумі 3694,33грн.

В судовому засіданні представник позивача просила апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати. Суду пояснила, що відповідач перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна особа, однак було з'ясовано, що відповідач уклала з з ФОП ОСОБА_4 у 2003 році трудовий договір, який станом на 12.07.2012 року не розірваний та в центрі зайнятості з обліку не знятий, також отримано інформацію про доходи відповідача, що одержані в період перебування на обліку в центрі зайнятості як заробіток.

Відповідач у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, суду пояснила, що нею спірний трудовий договір з ФОП ОСОБА_4 не укладався. Хоча був період, коли вона дійсно працювала у вказаного підприємця, однак у 2006 році звільнилася та з цього року ніякого відношення до підприємця не мала і заробітну плату не отримувала. Вважає рішення суду першої інстанції законним та просить його залишити без змін.

Вислухавши представника позивача, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Вільнянського районного центру зайнятості не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2010 року Вільнянським районним центром зайнятості було зареєстровано ОСОБА_3, як таку, що шукає роботу. Статус безробітної надано відповідачу 10..11.2010 року відповідно до ст.2 ЗУ «Про зайнятість населення», з призначенням допомоги по безробіттю відповідно до п.п.1.4 ст.22 та п.1 ст.23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». В заяві про надання статусу безробітного від 10.11.2010 року відповідач вказала, що трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником, не укладала договір цивільно-правового характеру, тобто не належить до зайнятого населення. 14.02.2011 року ОСОБА_3 знято з обліку у Вільнянському районному центру зайнятості у зв'язку з працевлаштуванням за виданим направленням робітником зеленого будівництва до ВАТ «Мотор Січ». 12.07.2012 року Південним районним центром зайнятості м. Запоріжжя проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», результати якого відображено в акті №236. Розслідуванням встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_3 був укладений трудовий договір за сумісництвом від 10.10.2003 року №2554. На дату підписання акту договір між сторонами не розірваний та в центрі зайнятості з обліку не знятий. Із пояснень підприємця, викладених в акті, відповідач з серпня 2010 року не з`являлася на роботу без попередження та без поважних причин. Згідно розрахунково-платіжних відомостей гр. ОСОБА_3 нараховувалась заробітна плата за січень 2011 року у розмірі 941,00 грн., за лютий 2011 року - 941,00 грн., за березень 2011 року - 941,00 грн., утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 33,88 грн. щомісячно. За період з 10.11.2010 року по 07.02.2011 року відповідач отримала від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю у розмірі 3694,33 грн. 26.07.2010 року відповідачу направлений лист за №835 з пропозицією повернути неправомірно отриману допомогу по безробіттю в добровільному порядку у 15-ти денний строк з моменту отримання листа.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував до даних правовідносин ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533-ІІІ, «Про зайнятість населення», КЗпП України, Наказ Міністерства праці України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993 року.

Матеріалами справи підтверджено (а.с. 42), що відповідач 01.06.2000 року прийнята на посаду реалізатора ПП ОСОБА_4 - кафе «Васильок»; та 16 вересня 2006 року відповідач звільнена за власним бажанням, відповідно до ст.38 КЗпП України з вказаної посади. Згідно записів трудової книжки відповідач в подальшому (після вищевказаного звільнення) працювала з 25.06.2007 року по 01.11.2010 року в санаторії-профілакторії «Славутич», звідки була звільнена, відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін) та вже 03.11.2010 року звернулася до Вільнянського районного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної. 10.11.2010 року Вільнянським районним центром зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю, а 07.02.2011 року закінчено виплату допомоги по безробіттю відповідачу. 14.02.2011 року відповідач прийнята до ВАТ «Мотор Січ» в цех №30 робочим зеленого будівництва 4 розряду, де працює і до цього часу, що підтверджується копією трудової книжки (завіреною начальником управління кадрів ВАТ «Мотор Січ»).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повному обсязі дослідив матеріали справи та з'ясував всі обставини у справі та прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, постановляючи ухвалу, бере до уваги висновок суду першої інстанції, що трудовий договір від 10.10.2003 року №2554, на який посилається позивач, відповідач не укладала, та дізналася про його існування з повідомлення центру зайнятості про відшкодування коштів. Колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції, що цей договір не відповідає дійсності, оскільки, при його заповненні використані дані паспорту: Серії НОМЕР_1, виданого ОВД Вільнянського району Запорізької області від 06.12.1982 року, однак, станом на 10.10.2003 року (на день укладання трудового договору), відповідач користувалася вже іншим паспортом: Серії НОМЕР_2, виданого Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.05.2002 року; також в договорі зазначена адреса проживання: АДРЕСА_1, проте згідно даних паспорту відповідача адреса її проживання: АДРЕСА_2; також викликає сумнів підпис відповідача, зазначений в договорі, який візуально відрізняється від підпису в паспорті та в заяві до центру зайнятості. Також позивачем не надано доказів фактичного отримання відповідачем заробітної плати у вказаний період у ФОП ОСОБА_4

Таким чином Суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянського районного центру зайнятості - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом Вільнянського районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак