Рішення

від 17.04.2013 по справі 2610/26325/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/26325/2012

Провадження №2/761/2358/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я,О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення різниці недоотриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 05 листопада 2012 року звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки (далі - Відповідач) про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення різниці недоотриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 вересні 1991 року вона була прийнята на посаду артиста Відповідача і, що 01 вересня 1993 року вона була переведена на посаду артиста першої категорії. Зауважує, що 07 серпня 2012 року директором Відповідача видано наказ № 91, згідно якого її переведено на неповний робочий день тривалістю чотири години із 07 серпня 2012 року, із встановленням робочого часу з 11.00 годин до 15.00 годин, з нарахуванням заробітної плати згідно нових умов праці. Вказує, що підставою видання вказаного наказу є неналежне виконання нею своїх посадових обов'язків. Крім того, зауважує, що їй стало відомо також про існування наказу № 53 від 28 травня 2012 року, із текстом якого вона незнайома, але на який йде посилання у наказі № 91. Вважає вказані накази незаконними, просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсними та скасувати накази № 53 від 28 травня 2012 року та № 91 від 07 серпня 2012 року, стягнути із Відповідача на її користь різницю недоотриманої заробітної плати за весь період зміни умов оплати праці та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В ході судового розгляду справи Позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги в частині щодо стягнення із Відповідача на її користь різниці недоотриманої заробітної плати. Зокрема, згідно заяви представника Позивача від 13 квітня 2013 року, поданої на адресу суду 15 квітня 2013 року, просила суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь 41 034 грн. 86 коп. В іншій частині позовні вимоги залишилися незмінними.

У судовому засіданні Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позовні вимоги задоволити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що Позивач була направлена до Відповідача із рекомендацією прийняти її на посаду фольклориста, артиста хору і, що штатним розписом Відповідача посада фольклориста не передбачена, у зв'язку з чим Позивач була прийнята на посаду артиста хору, з виконанням обов'язків фольклориста, через що остання не проходила перевірку своїх вокальних даних. Зауважує, що у жовтні місяці 2005 році Позивач вийшла із відпустки по догляду за дитиною, після чого відмовилася виконувати обов'язки фольклориста, посилаючись на те, що вона артист хору. Вказує, що після народження дитини Позивач втратила сценічну форму, набрала вагу, у зв'язку з чим їй було надано тривалий час для того, щоб увійти у сценічну форму та вивчити поточний репертуар хору. Зауважив, що Позивач постійно відмовлялася брати участь у засіданнях Художньої ради Хору без поважних причин, тим самим позбавивши Відповідача оцінити та визначити її професійний рівень. Крім того, зауважив, що Позивачеві призначалися позачергові атестації, від яких вона відмовилася, а також не з'являлася на чергові атестації. Вказує, що Позивач є матір'ю одиначкою, у зв'язку з чим Відповідач позбавлений права звільнити її із займаної посади, через відмову від виконання своїх обов'язків артиста хорової групи. Зауважує, що у березні місяці 2012 року було призначено позачергову атестацію артистів хору, на яку Позивач відмовилася з'явитися. За таких обставин, зауважив, що оскільки Позивач фактично була прийнята на роботу з виконанням обов'язків фольклориста, але Міністерством культури України не було введено вказану посаду до штатного розпису Відповідача, остання не пройшла без поважних причин атестацію як артист хору, звільнити її є неможливим, тому її було попереджено про переведення на неповний робочий день, про що 28 травня 2012 року був виданий наказ № 53 про переведення Позивача на неповний робочий день через два місяці. Зауважив, що Позивач була ознайомлена із цим наказом, але від підпису про ознайомлення, відмовилася. Крім того, зауважив, що копія наказу надсилалася за місцем реєстрації Позивача, проте, листи були повернуті без вручення. Вказав, що Позивачеві неодноразово роз'яснювалися її права щодо нових умов праці, проте, вона не надала жодних письмових пояснень з цього приводу, у зв'язку з чим, згідно наказу № 91 від 07 серпня 2012 року, Позивача було переведено на неповний робочий день. Зауважує, що Позивач несумлінно виконує обов'язки, покладені на неї, оскільки, починаючи із 2005 року не брала участі у жодному концерті Відповідача. Вважає, що при переведенні Позивача на неповний робочий день були дотримані норми трудового законодавства, тому позов, на його думку, є безпідставним в цілому, у зв'язку з чим просив суд ухвалити судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення Позивача та її представника, представника Відповідача, показання свідків, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно наказу художнього керівника-директора Відповідача від 01 серпня 1991 року № 60, Позивач була зарахована на посаду артиста хору (згідно договору) з дорученням їй виконувати обов'язки фольклориста хору з додатковою оплатою праці (а.с. 22).

Крім того, судом також встановлено, що наказом Генерального директора-художнього керівника Відповідача від 28 травня 2012 року № 53, у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків та неможливістю звільнення з вказаних підстав згідно статті 184 Кодексу Законів про працю України, Позивача переводиться на неповний робочий день, тривалістю чотири години, із 28 липня 2012 року.

Із наказу вбачається, що його підставою стало те, що після виходу з декретної відпустки у 2005 році, користуючись своїм соціальним становищем одинокої матері, Позивач систематично не виконує передбачені посадовою інструкцією свої безпосередні обов'язки, за що до неї неодноразово застосовувались заходи дисциплінарних стягнень і, що невиконання Позивачем посадових обов'язків полягає у відмові виконувати та здавати хорові партії, брати участь у репетиціях, гастролях та концертах, що є грубим порушенням положень посадової інструкції, Правил внутрішнього трудового розпорядку та Положення про Художню раду Хору і, що у лютому місяці 2011 року Позивач відмовилася від проходження атестації без поважних причин та постійно відмовляється проходити прослуховування на засіданні Художньої ради Хору та, що у вересні 2011 року Позивачеві було оголошено догану за невиконання своїх посадових обов'язків (а.с. 23).

Із матеріалів справи вбачається, що від отримання повідомлення про зміну істотних умов праці, згідно акта працівників Відповідача, Позивач відмовилася (а.с. 24-25).

Згідно наказу Генерального директора-художнього керівника Відповідача від 07 серпня 2012 року № 91, у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків та неможливістю звільнення з вказаних підстав згідно статті 184 Кодексу Законів про працю України, Позивача переведено на неповний робочий день, тривалістю чотири години із 07 серпня 2012 року, із встановленням робочого дня із 11.00 годин до 15.00 годин та проведенням нарахування заробітної плати, згідно з новими умовами праці (а.с. 5).

Відповідно до частини 1 Статті 23 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до частини 3 статті 32 Кодексу Законів про працю України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменуванян посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, будь-яких змін в організації виробництва і праці у Відповідача не було, про що свідчить відсутність відповідного наказу та про що підтвердив представник самого Відповідача у судовому засіданні.

Суд критично оцінює правову позицію сторони Відповідача, яка обґрунтовує свої дії наявними у Позивача доганами та відмову останньої у проходженні атестації, оскільки зазначені обставини до змін в організації виробництва і праці не відносяться.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідач своїми діями порушив право Позивача на справедливі умови праці, у зв'язку з чим, накази Генерального директора - Художнього керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки від 28 травня 2012 року № 53 та № 91 від 07 серпня 2012 року, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Крім того, за змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлення норм праці.

Судом встановлено, що до видання наказу № 91 від 07 серпня 2012 року, Позивачеві нараховувалася заробітна плата у відповідності до штатного розпису, проте, після незаконного переведення Позивача на неповний робочий день, її заробіток протиправно був зменшений.

Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь різницю недоотриманої заробітної плати, розмір якої, за її підрахунками, станом на 13 квітня 2013 року, складає 41 034 грн. 86 коп. Проте, суд не погоджується із вказаними підрахунками сторони Позивача, та знаходить, що різниця недоотриманої заробітної плати має складати 30 148 грн. 43 коп., оскільки у своїх підрахунках Позивач включила половину заробітної плати також за квітень місяць, який на час розгляду справи, ще не завершився.

Крім того, відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

З огляду на викладене, вказана сума у розмірі 30 148 грн. 43 коп. підлягає стягненню із Відповідача на користь Позивача, з індексацією, відповідно до діючого законодавства та з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.

Крім того, Позивач, просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути з Відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., з мотивів, зазначених у позові.

Відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених в ході її розгляду, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом приймається до уваги, що через незаконне переведення на неповний робочий день, і як наслідок, незаконне зменшення розміру заробітної плати, Позивач змушена була вживати додаткові заходи для організації власного життя, у зв'язку з чим перенесла фізичні і душевні страждання. Судом також приймається до уваги, що вказаною обставиною був значно порушений її звичний режим життя. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 530 грн. 88 коп.

Крім того, при ухваленні рішення, відповідно до вимог статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження Позивачеві заборгованості по заробітній платі за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі статтей 32, 95, 237-1 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», керуючись статтями 10, 11, 13, 57, 60, 209, 212-215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення різниці недоотриманої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Генерального директора -Художнього керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки «Про переведення артиста хору ОСОБА_1 на неповний робочий день» від 28 травня 2012 року № 53 про переведення артиста Хору ОСОБА_1 на неповний робочий день тривалістю чотири години з 28 липня 2012 року, у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків та неможливістю звільнення з вказаних підстав згідно статті 187 Кодексу Законів про працю України.

Визнати незаконним та скасувати наказ Генерального директора -Художнього керівника Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки «Про переведення артиста хору ОСОБА_1.» від 07 серпня 2012 року № 91 про переведення артиста Хору ОСОБА_1 на неповний робочий день тривалістю чотири години з 07 серпня 2012 року, у зв'язку з неналежним виконанням своїх посадових обов'язків та неможливістю звільнення з вказаних підстав згідно статті 187 Кодексу Законів про працю України та встановленням робочого дня із 11.00 годин до 15.00 годин.

Стягнути із Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки (код ЄДРПОУ 02224525) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різницю недоотриманої заробітної плати у розмірі 30 148 (тридцять тисяч сто сорок вісім) гривень 43 коп. (сума зазначена без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів), з індексацією, та моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г. Верьовки (код ЄДРПОУ 02224525) на користь держави судовий збір у розмірі 530 грн. 88 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :