Постанова

від 16.04.2013 по справі 9101/75754/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

"16" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/17673/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач) ,

суддів: Чередниченка В.Є., Юхименка О.В.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 р. у справі № 2а/0470/17673/11 (головуючий в першій інстанції Тулянцева І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєнтоза-Тур"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000572304 та № 0000582304 від 2.12.2011 року, винесені на підставі акту перевірки від 16.11.2011 року № 4570/234/25530638.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено повністю. Суд мотивував свою постанову тим, що нікчемність правочинів, укладених TOB «Сентоза Тур» з ПП «Універсум» не встановлена зазначеним вироком суду, а також вказані правочини не є нікчемним в силу закону. Крім того вирок суду, на який посилається податковий орган, не містить висновків стосовно незаконності дій посадових осіб TOB «Сентоза Тур» чи їх спрямування на укладення нікчемних правочинів; суд вважав, що при вирішенні даної справи має вирішальне значення питання фактичного виконання умов Договорів, які були укладені між позивачем і ПП «Універсум».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржує її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в період з 03.11.2011 року по 09.11.2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Сєнтоза Тур» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Універсум» (код 35544784) за період з 01.01.2008 р. по 3142.2010 р. Результати первірки оформлено Актом № 4570/234/25530638 від 16.11.2011 року (а.с.12-26). З посиланням на згаданий Акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000572304 від 02.12.2011 р. з податку на прибуток підприємств у розмірі 129 546,00 грн. та № 0000582304 від 242.2011 року з податку на додану вартість у розмірі 61 364,00 грн. (а.с.32-33).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, слугували відображені в Акті від 16.11.2011 року висновки податкового органу про порушення TOB «Сєнтоза Тур» п. 1.23 ст. 1, п. 4.1.6 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.124 994 р. № 334/94 - ВР, а саме, у 3-4 кварталах 2008 року оприбутковано у обліку та використано у господарській діяльності товар на загальну суму 744 548,41 грн. (вартість без ПДВ 620457,01 грн., ПДВ 124091,40 грн.), який отримано безоплатно від невстановленої особи, так як заборгованість за отриманий товар відсутня, а у обліку підприємства оприбуткування та рахунки по ньому відображено за правочином (договором), який є нікчемним. В результаті чого занижено валовий дохід всього на 744 548,41 грн., у тому числі за 3-й квартал 2008 року на 330 000 грн. та за 4-й квартал 2008 року на 414 548,41 грн.

Також було встановлено порушення TOB «Сєнтоза Тур» п. п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97 - ВР, а саме, перевіркою достовірності відображених показників податкового кредиту у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 314 2.2010 р. по господарських відносинах з ПП «Універсум», встановлено завищення задекларованих TOB «Сєнтоза Тур» показників у рядку 17 Декларацій «усього податкового кредиту» на суму 124 091.00 грн., у тому числі за вересень 2008 року на суму 55 000 грн., за жовтень 2008 р. на суму 20 000 грн., за листопад 2008 р. на суму 21818 грн., за грудень 2008 р. на 27 273 грн. В результаті чого підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 124 091 грн., оскільки правочини, за якими сформовані податкові зобов'язання, податковий кредит, валові витрат та валові доходи за рахунок взаємовідносин з ПП «Універсум», відповідно до вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.04.2011 року по справі № 1-144/2011 p., є нікчемними (а.с. 12-26).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати укладені правочини нікчемними. Так, відповідно до ст. 215 ЦК України нікчемним правочином визнається правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Фактів спрямованості правочинів між позивачем та його контрагентами на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначених правочинів недійсними через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність таких рішень не зазначено.

За викладених обставин щодо набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, відображення в акті перевірки висновків про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином є передчасним.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Тобто, нікчемність правочину встановлюється саме законом, а не актом податкової перевірки, якій не містить доказової бази, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним.

Разом з тим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено вироком суду в кримінальній справі № 1-144/2011 від 18.04.2011 року Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, невстановленими особами на ім'я ОСОБА_2 зареєстровано ПП «Універсум» , яке використовувалось в подальшому для прикриття незаконної діяльності, а саме незаконного зменшення податкових платежів в бюджет і переводу грошових коштів в готівку по підробленим документам.

Вбачається, що предметом договорів, укладених між позивачем та ПП «Універсум» є виготовлення поліграфічної продукції (а.с. 34-45), а саме каталогів «Єгіпет 2008» тиражем 3 000 шт; «Турція-2008» тиражем 1100 шт., «Острова-2008» -1200 шт., «Єгипет-2009» - 1500 шт.

Вбачається, що ПП «Універсум» не мало трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інших матеріальних ресурсів, які б дозволяли цьому підприємству виготовляти поліграфічну продукцію.

Жодного доказу наявності такої поліграфічної продукції та шляхів її розповсюдження, а також отримання економічного ефекту від її придбання, суду позивачем не надано.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Колегія суддів вважає доведеним факт відсутності реально вчиненої господарської операції. За таких обставин підстав для скасування податкових повідомлень рішень суд не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що є підстави для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 р. у справі № 2а/0470/17673/11 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєнтоза-Тур" відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: О.В. Юхименко