Рішення

від 29.06.2006 по справі 1/186-06-4997

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/186-06-4997

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2006 р.Справа  № 1/186-06-4997

За позовом   Український державний фонд підтримки фермерських господарств;  

  в особі, якою є Одеське обласне відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств;  

до відповідача   Селянське фермерське господарство "Плачинди В.А."  

про стягнення 7999,31грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Зуб О.Ю., на підставі довіреності,

від відповідача: Плачинда В.А. - голова.

СУТЬ СПОРУ: позивач - Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - СФГ „Плачинди В.А.”, про стягнення  7 999,31 грн., в тому числі 6 000,00 грн. заборгованості, 565,31 грн. пені, 1 164,00 грн. нарахованих внаслідок інфляції за період прострочення, 270,00 грн. 3 % річних, на підставі договору про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі від 20.02.2001р.               № 43.

  Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

  Відповідач заперечень на позов не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

На підставі укладеного сторонами договору про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі від 20.02.2001р. № 43 згідно платіжного доручення від 29.05.2002р. № 8 СФГ „Плачинди В.А.” отримав від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення на                  умовах кредиту грошові кошти в сумі 6 000,00 грн.

З огляду на викладене й ту обставину, що СФГ „Плачинди В.А.” не виконав зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту Українському державному фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення, останнє в судовому порядку вимагає стягнути наявну заборгованість в розмірі 6 000,00 грн. а також кошти, нараховані внаслідок інфляції за період прострочення, пеню та три проценти річних.

Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що останні заслуговують на увагу та потребують об'єктивної оцінки з наступних підстав.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що в ході виконання умов договору                 про надання фінансової допомоги фермерському господарству на зворотній основі                    від 20.02.2001р. № 43 СФГ „Плачинди В.А.” отримало кредит в сумі 6 000,00 грн.,                     але не повернуло його у визначений умовами цього договору строк.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявні матеріали справи свідчать про додержання позивачем наведеної норми чинного законодавства та положень договору. Поряд з цим, відповідач доказів належного виконання зобов'язань не надав, позовні вимоги визнав.

З огляду на викладене, господарський суд вважає підставними позовні вимоги                про стягнення заборгованості в розмірі 6 000,00  грн.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені, нарахованих на суму заборгованості за період прострочення платежу, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість з наступних підстав.

Згідно положень ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України, ст. 7, ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України, особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України; а майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок боржника,                         який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача розмір заборгованості відповідача внаслідок інфляції збільшився на 1 164,00 грн., сума процентів річних, нарахованих у розмірі 3 %,                складає 270,00 грн.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України пеня є господарською штрафною санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 532 укладеного сторонами договору встановлений обов'язок господарства оплатити фонду пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення.

Відповідно до здійсненого з урахуванням вимог чинного законодавства щодо обмеження розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розрахунку позовних вимог розмір нарахованої на суму боргу пені складає 565,31 грн.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та процентів річних обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача відповідно до                         статей  44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

        Господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду на шість місяців до 29 грудня 2006 року з огляду на скрутний матеріальний стан боржника й ту обставину, що представник відповідача у судовому засіданні заперечень проти клопотання не надав.

        Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

 1.   Позов задовольнити.

       2. Стягнути з СФГ „Плачинди В.А.” /адреса: 68122, Татарбунарський район,                         с. Нерушай, вул. Калініна, 85, р/р 260010915, МФО 328759 в ОФАБ „Ургазбанк”,                      код 22514113/ на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення  /65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83,                        р/р 31236460600008 банк УДК у Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460/

6 000,00  грн. /шість тисяч грн. 00 коп./ заборгованості,

1 164,00 грн. / одна тисяча сто шістдесят чотири грн. 00 коп./ нарахованих внаслідок інфляції,

270,00 грн. /двісті сімдесят грн. 00 коп./ процентів річних,

565,31 грн. /п'ятсот шістдесят п'ять грн. 00 коп./ пені,

102,00 грн. /сто дві грн. 00 коп./  витрат з оплати державного мита;

118,00 грн. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ витрат по сплаті послуг з інформаційно-технічного  забезпечення судового процесу.

Усього 8 219,31 грн. /вісім тисяч двісіт дев'ятнадцять грн. 31 коп. /.

 3. Відстрочити виконання рішення господарського суду до 29 грудня 2006 року.

        Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

        Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                       Гарник Л.Л.