Постанова

від 08.07.2013 по справі 805/7184/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 р. Справа №805/7184/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:40

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012р. № 0002501502/19399 на суму 3,00 грн., № 0002511502/19401 на суму 19 892,48 грн., від 07.12.2012р. № 0003241502/27588 на суму 12 357,49 грн., всього на суму 32 252,97 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Василевської Л.А.- за дов. від 04 липня 2012 року;

від відповідача: Чолов’ян Г.М. - за дов. від 03 січня 2013 року

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012р. № 0002501502/19399 на суму 3,00 грн., № 0002511502/19401 на суму 19 892,48 грн., від 07.12.2012р. № 0003241502/27588 на суму 12 357,49 грн., всього 32 252,93 грн.

Під час судового розгляду справи позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. № 0002501502/19399 на суму 3,00 грн., № 0002511502/19401 на суму 19 892,48 грн., від 07.12.2012р. № 0003241502/27588 на суму 12 357,49 грн., всього 32 252,97 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральні перевірки з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість: акт перевірки від 29.08.2012р. № 1599/15-2-25902755 за період з 01 квітня 2011 року по листопад 2011 року та акт перевірки від 28.11.2012р. № 2323/15-2-25902755 за період липень 2011 року, з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Відповідно до змісту актів перевірок та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підставою для нарахування штрафів є порушення позивачем терміну сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість чим порушено п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні вказав, що згідно призначення платежу, які вказувалися позивачем в платіжних дорученнях на перерахування грошових коштів, позивачем перераховано дані кошти на погашення поточних податкових платежів за податковими деклараціями з податку на додану вартість.

Податковий орган, на думку позивача, неправомірно зараховував кошти, визначені платником не в рахунок грошових зобов'язань, які дійсно оплачувались згідно з платіжними дорученнями, а і згідно з черговістю його виникнення.

Надав пояснення, що сума 0,62 грн., яка сплачена згідно з актом перевірки від 28.11.2012р. № 2323/15-2-25902755 платіжним дорученням від 24.10.2012р. № 1819 в рахунок сплати податку на додану вартість платником податків не сплачувалась, платіжного доручення від 24.10.2012р. № 1819 з податку на додану вартість не існує.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях. Відповідач визначив, які податкові зобов'язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань при затримці більше 30 календарних днів. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 32 252,97 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Просив у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, Дочірнє підприємство «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 17.05.2002р., код ЄДРПОУ 25902755, зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 024826 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську Донецької області ДПС (арк. справи 18 - 19, 198).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 ПК України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби проведено камеральні перевірки з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість, за результатами яких складено акти перевірок від 29.08.2012р. № 1599/15-2-25902755 та від 28.11.2012р. № 2323/15-2-25902755 (арк. справи 5 - 12). За результатами проведених перевірок встановлено порушення п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України та керівником податкового органу на підставі ст. 126, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, винесено податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. № 0002501502/19399 на суму 3,00 грн., від 11.09.2012р. № 0002511502/19401 на суму 19 892,48 грн., від 07.12.2012р. № 0003241502/27588 на суму 12 357,49 грн. (арк. справи 13 - 17).

Таким чином, суд доходить до висновку, що перевірки були проведені з додержанням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування» тощо.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу наведеної норми слідує, що для її застосування встановленню підлягають наступні дві обставини: по-перше - існування податкового боргу; по-друге - факт його погашення.

У разі встановлення цих обставин склад податкового правопорушення вважається наявним, у зв'язку з чим платник податку підлягає притягненню до відповідальності.

За приписами п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПКУ передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Судом встановлено, що позивачем подані до податкового органу податкові декларації з ПДВ: за квітень 2011 року - сума податкових зобов'язань 19 109,00 грн., травень 2011 року - сума податкових зобов'язань 24 227,00 грн., червень 2011 року - сума податкових зобов'язань 22 142,00 грн., липень 2011 року - сума податкових зобов'язань 17 962,00 грн., серпень 2011 року - сума податкових зобов'язань 18 652,00 грн., вересень 2011 року - сума податкових зобов'язань 18 185,00 грн., жовтень 2011 року - сума податкових зобов'язань 12 018,00 грн., листопад 2011 року - сума податкових зобов'язань 22 068,00 грн., грудень 2011 року - сума податкових зобов'язань 25 319,00 грн., січень 2012 року - сума податкових зобов'язань 14 366,00 грн., лютий 2012 року - сума податкових зобов'язань 13 800,00 грн. (арк. справи 94 - 115, 219 - 224).

Позивачем у зазначені вище строки у повному обсязі не були погашені зобов'язання за вказаними деклараціями. Наявність заборгованості за вказаними деклараціями підтверджується даними зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (арк. справи 63 - 77, 204 - 216).

Позивачем було здійснено оплату грошових зобов'язань наступними платіжними дорученнями:

від 26.06.2012р. № 371 на суму 17 790,00 грн., від 30.07.2012р. № 395 на суму 16 604,00 грн., від 30.08.2012р. № 18 250,00 грн., від 28.09.2012р. № 451 на суму 19 290,00 грн., від 31.10.2012р. № 475 на суму 17 377,00 грн., від 28.09.2012р. № 452 на суму 3 262,21 грн., від 31.10.2012р. № 476 на суму 3 262,21 грн., від 28.12.2011р. № 186 на суму 20 700,00 грн., від 31.01.2012р. № 234 на суму 25 319,00 грн., від 29.02.2012р. № 262 на суму 14 366,00 грн., від 30.03.2012р. № 286 на суму 13 800,00 грн., від 28.04.2012р. № 323 на суму 12 472,00 грн., від 23.05.2012р. № 344 на суму 12 635,00 грн., від 23.02.2012р. № 259 на суму 3 262,21 грн., від 22.03.2012р. № 279 на суму 3 262,21 грн., від 24.04.2012р. № 317 на суму 3 262,21 грн., від 21.05.2012р. № 341 на суму 3 262,21 грн., від 22.06.2012р. № 367 на суму 3 262,21 грн., від 24.07.2012р. № 390 на суму 3 262,21 грн., від 30.08.2012р. № 429 на суму 3 262,21 грн. (арк. справи 38 - 42, 50 - 51, 153, 155 - 159, 167 - 173), в яких позивачем у графі призначення платежу зазначено на виконання судового рішення та поточних податкових декларацій з податку на додану вартість.

Наявність податкового боргу підтверджується довідкою про наявність заборгованості перед бюджетом на суму 191 934,98 грн. (арк. справи 62), але позивач не згодний з тим, що погашення боргу відбувалось саме за вказаними платіжними дорученнями.

Щодо відображення в платіжних дорученнях, що є спірними в даній справі, сплати податкових зобов'язань за рішенням суду, суд зазначає наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2010р. по справі № 2а-4179/10/0570 були задоволені позовні вимоги ДПІ у м. Краматорську до Дочірнього підприємства «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім.. Куйбишева» про стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість. Ухвалою суду від 30.04.2010р. розстрочено виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2010р. у справі № 2а-4179/10/0570 на 3 роки починаючи з квітня 2010 року шляхом щомісячного перерахування боргу рівними частками у розмірі 3 262,21 грн., а всього на суму 117 439,44 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється нормами Податкового кодексу України. Такий висновок не залежить від дати виникнення податкового боргу (до чи після набрання чинності кодексу), оскільки Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ втратив чинність з 01.01.2011 року, а інші закони не можуть регулювати дані правовідносини.

Згідно з приписами п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається зворотного боку картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість (арк. справи 63 - 77, 204 - 216), на момент здійснення оплати платіжними дорученнями, що є доказами в даній справі, у нього був наявний податковий борг з податку на додану вартість. У зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях.

Норма, яка міститься у п. 87.9 статті 87 ПКУ є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов'язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлена наявність податкового боргу позивача, тому зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях правомірно не враховувався відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення, або сплату поточних зобов'язань.

Суд також зазначає, що ухвали суду про розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу не змінюють строки сплати такого боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Підстави для припинення податкового боргу перелічені у п. 37.3. ст. 37 ПКУ. Серед них відсутня така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у Кодексі відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З цієї норми вбачається, що вона регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обов'язку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обов'язок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Зважаючи на наведене, наявність судового рішення про розстрочення (відстрочення) примусового стягнення боргу не впливає на юридичний факт існування податкового боргу.

Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу. Встановлена ст. 126 ПКУ відповідальність за несвоєчасне погашення податкового боргу не залежить від способу такого погашення, оскільки він не визначений у нормі, яка передбачає склад податкового правопорушення.

Позивачем не спростовані висновки відповідача щодо черговості виникнення боргу, який фактично ним був погашений за рахунок наведених вище платіжних доручень.

Зважаючи на це обґрунтованими є висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі декларації з ПДВ за квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий 2012 року (арк. справи 94 - 115).

Як вже зазначалося, для перевірки правомірності застосування ст. 126 ПКУ встановленню підлягають наступні дві обставини: по-перше - існування податкового боргу; по-друге - факт його погашення.

Виходячи з обставин справи, встановлених на підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім викладеного, суд зазначає стосовно нарахування штрафної санкції в розмірі 0,12 грн. за документом від 24.10.2012р. № 1819 на суму 0,62 грн.. з нарахуванням по якому також не згоден позивач, згідно з поясненнями відповідача, наданими ним у доповненнях до заперечень від 04.07.2013р., вказане перерахування коштів відбулось згідно з листом Дочірнього підприємства «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» (вх.№ 21229/10), згідно з яким по податковому розрахунку збору з власників собак (код платежу 16011600) утворилася переплата в сумі 0,62 грн., а тому платник податків просить віднести вказану суму на погашення податку на додану вартість (арк. справи 189). На підставі вказаного листа відповідачем було складено висновок № 287 від 19.10.2012р. про перерахування суми 0,62 грн. на рахунок № 3111229700059 по податку на додану вартість, код платежу 14010100 (арк. справи 188) та перенесено суму 0,62 грн. на рахунок по податку на додану вартість.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, податковим органом у повній мірі доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства «Житлово-комунальне господарство» Відкритого акціонерного товариства «Краматорський металургійний завод ім. Куйбишева» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2012р. № 0002501502/19399 на суму 3,00 грн., № 0002511502/19401 на суму 19 892,48 грн., від 07.12.2012р. № 0003241502/27588 на суму 12 357,49 грн. - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 08 липня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 12 липня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.