Постанова

від 21.06.2013 по справі 804/7446/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 804/7446/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача представників відповідача Біднягіна К.В. Шматкова В.Ю., Волошина В.В., Лісна С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо - Ком" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФО-КОМ» (далі - позивач, ТОВ «ІНФО-КОМ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000952205 від 08.05.2013 року за формою «Р», податкове повідомлення - рішення № 0000962205 від 08.05.2013 року за формою «Р», податкове повідомлення - рішення № 0000972205 від 08.05.2013 року за формою «В4».

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив наступне.

Відповідачем в період 07.03.2013 року по 04.04.2013 року було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ІНФО-КОМ» (код ЄДРПОУ 30815560) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведення вказаної вище перевірки, було складено Акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ІНФО-КОМ» від 11.04.2013 року за № 2789/11/22.5-07 (далі - Акт перевірки).

На підставі вищезазначеного Акту, 08.05.2013 року податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення :

- податкове повідомлення - рішення № 0000952205 за формою «Р» про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 2 111 376,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 395 291,00 грн.

- податкове повідомлення - рішення № 0000962205 за формою «Р» про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 946 719,00 грн., та штрафних санкцій 158503,00 грн.

- податкове повідомлення - рішення № 0000972205 за формою «В4» про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 996,00 грн.

Позивач вважає, що вищевказані податкові повідомлення - рішення є протиправними, складені в результаті неналежної оцінки бухгалтерських та податкових документів, невірного тлумачення та застосування норм податкового законодавства України, а відтак підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив наступне.

Операції ТОВ «ІНФО-КОМ» з купівлі-продажу товарів не є регулярними та постійними, спрямованими на отримання доходу, а навпаки є збитковими. За таких обставин, вказані операції не відповідають вимогам законодавства щодо визнання подібної діяльності господарською.

Отже, угоди позивача з контрагентами спрямовані винятково на зменшення бази оподаткування, та не мають під собою розумної, економічно-обгрунтованої, необхідної та достатньої ділової (господарської) мети.

Тому витрати, понесені позивачем при здійсненні вищезазначених господарських операцій, не відносяться до складу витрат підприємства.

В судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 17.05.2000 року та перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області, як платник податків.

До видів діяльності позивача, визначених у статуті, належить, зокрема, зовнішньоекономічна діяльність.

Дніпродзержинською ОДПІ на підставі направлень від 07.03.2013 року №158, №159, №160 та №161 згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.03.2013 року за № 464 та наказу від 27.03.2013 року № 525 «Про продовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «ІНФО-КОМ», проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІНФО-КОМ» (код ЄДРПОУ 30815560) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складений Акт «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ІНФО-КОМ» від 11.04.2013 року за № 2789/11/22.5-07, у якому встановлено порушення :

1. п. 1.23, 1.32 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, пп. 14.1.13, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 135.4. ст. 135, п. 138.1, 138.2, п. 138.6 ст. 138, абз. «г» пп. 138.10.2, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2074258 грн., в тому числі:

- ІІІ квартал 2010 року у сумі 507 506 грн.;

- ІV квартал 2010 року у сумі 269 073 грн.;

- І квартал 2011 року у сумі 373 086 грн.;

- ІІ квартал 2011 року у сумі 241 408 грн.;

- ІІІ квартал 2011 року у сумі 232 083 грн.;

- ІV квартал 2011 року у сумі 56 724 грн.;

- І квартал 2012 року у сумі 44 010 грн.;

- ІІ квартал 2012 року у сумі 21 367 грн.;

- ІІІ квартал 2012 року у сумі 177 176 грн.;

- ІV квартал 2012 року у сумі 152 125 грн. результати порушень описаних у розділі 3.1.1., 3.1.2. акту перевірки.

2. п. 1.3.2., п. 1.7., п. 5.1. ст. 5 п.п. 7.2.3. п. 7.2. п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 946 719 грн. в тому числі за:

серпень 2010 року - 58 993 грн., вересень 2010 року - 48 990 грн., жовтень 2010 року - 94 543 грн., листопад 2010 року - 62 708 грн., грудень 2010 року - 27 983 грн., січень 2011 року - 81 489 грн., лютий 2011 року - 15 074 грн., березень 2011 року - 99 408 грн., квітень 2011 року - 81 724 грн., травень 2011 року - 27 966 грн., червень 2011 року - 7 066 грн., липень 2011 року - 4 202 грн., серпень 2011 року - 55 718 грн., вересень 2011 року - 27 335 грн., жовтень 2011 року - 21 264 грн., листопад 2011 року - 15 752 грн., грудень 2011 року - 14 002 грн., січень 2012 року - 15 365 грн., лютий 2012 року - 6 435 грн., квітень 2012 року - 3 585 грн., травень 2012 року - 4 406 грн., червень 2012 року - 12 359 грн., липень 2012 року - 5 489 грн., серпень 2012 року - 3 463 грн., вересень 2012 року - 58 440 грн., жовтень 2012 року 21 434 грн., листопад 2012 року 58 461 грн., грудень 2012 року - 13 068 грн.

та зменшено від'ємне значення по ПДВ на загальну суму 996 грн., в тому числі за березень 2011 року у сумі 996 грн.

3. пп. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8, пп. 9.12.1. п. 9.12. ст. 9 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», абзац «г» підпункту 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Позивач, користуючись правом передбаченим п. 86.7 ст. 86 ПК України, 19.04.2013 року (вих. 204/1) подав заперечення на Акт, на які отримано відповідь від 29.04.2013 року №15139/10/22.5-16.

За результатами розгляду заперечень, відповідач змінив висновки Акту, провів донарахування суми податку на прибуток 2 111 376 грн., та донарахував податок на доходи фізичних осіб 151,87 грн., до порушень встановлених з податку на додану вартість додав порушення п.201.1. ст.201 ПК України, суму по податку на додану вартість залишив без змін.

На підставі Акту були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2013 року за :

- № 0000952205 про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 2 111 376,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 395 291,00 грн., встановлено порушення -п. 1.23, 1.32ст. 1, п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 44.1 п. 44.3 ст. 44, пп. 14.1.13, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 135.4. ст. 135, п. 138.1, 138.2, п. 138.6 ст. 138, абз. «г» пп. 138.10.2, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст.138 ПК України.

- № 0000962205 про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 946 719,00 грн., та штрафних санкцій 158503,00 грн. та встановлено порушення п.1.3.2., п. 1.7., п. 5.1. ст. 5 пп. 7.2.3. п. 7.2. пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1. ст. 201 ПК України.

- № 0000972205 за формою «В4» про застосування до ТОВ «ІНФО-КОМ» зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 996,00 грн., та встановлено порушення п. 1.3.2., п. 1.7., п. 5.1. ст. 5 пп. 7.2.3. п. 7.2. пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1. ст. 201 ПК України.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «ІНФО-КОМ» здійснювало операції з придбання товарів від наступних контрагентів : ТОВ «Типографія Україна» (код ЄДРПОУ 34410368); ПП «Поліслав» (код ЄДРПОУ 31491692); ТОВ «Метизний завод «Шплинт У.А.» (код ЄДРПОУ 36826164); ТОВ ТПК «ОЛІЕКС» (код ЄДРПОУ 32812650); ПП «Ново-Ком» (код ЄДРПОУ 36917481); ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» (код ЄДРПОУ 35395238); ТОВ «Мет-Ком» (код ЄДРПОУ 37718880) та в подальшому здійснювало реалізацію товарів на експорт за допомогою наступних суб'єктів господарювання : ТОВ «Арле» (код ЄДРПОУ 32965065); ТОВ «Фотошпалери Ніка» (код ЄДРПОУ 36572823); ТОВ «Укрметсервіс» (код ЄДРПОУ 31184276); ТОВ «Метизний завод «Шплинт У.А.» (код ЄДРПОУ 36826164); ДП «ГЗФ «Богучарська» (код ЄДРПОУ 34746496); ТОВ «ПКФ «Нонвесттех» (код ЄДРПОУ 35395238).

Як зазначає відповідач в Акті, детальний опис первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, видаткових накладних та інше) по операціям з придбання товарів, підтверджуючих витрати та винагороду Комісіонера наведено у розділі 3.1.2 Акту та додатках до Акту №1.1, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1, 6.1.

Позивачем надано завірені копії усіх первинних та бухгалтерських документів, що стосуються фінансово-господарських взаємовідносин із вищевказаними контрагентами, а саме : договори поставки, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, платіжні доручення, договори комісії, звіти комісіонерів, акти виконаних робіт (послуг), вантажно-митні декларації.

Вказані документи складені належним чином, містять усі необхідні реквізити, форма та зміст відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV).

Крім того, для здійснення своєї господарської діяльності, а саме з метою забезпечення тестування та оптимізації роботи баз даних ТОВ «ІНФО-КОМ», адміністрування комп'ютерної мережі, проведення профілактичних робіт на обладнанні, позивачем було укладено договори на виконання робіт із : ТОВ «Веста-Дніпро» (код ЄДРПОУ 36366187); ТОВ «Пром Альянс ЛТД» (код ЄДРПОУ 34885500); ТОВ «Альфа-Інвест плюс» (код ЄДРПОУ 33906304); ТОВ «Аграрно-Промисловий комплекс «Співдружність» (код ЄДРПОУ 37148610); ТОВ «ВЦ «Свояр» (код ЄДРПОУ 38113389).

Виконання умов договорів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а факт повноти проведення розрахунків між сторонами - оборотно-сальдовими відомостями та банківськими виписками.

Посилання відповідача на непідтвердженність фактичного надання послуг у зв'язку з відсутністю в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг) вказівок на місце проведення програмного забезпечення та терміну проведення відповідних послуг, а також на те, що у податкових накладних не вказано термін проведення програмного забезпечення та відсутнє посилання на акти здачі-прийому робіт (наданих послуг) не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, перелік, вартість робіт та строк їх виконання визначені у додатках до договорів. Оплата відбувається безпосередньо саме за результат здійснених робіт, а не за затрачений на їх виконання час.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1.), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2.) Положення № 88.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Таким чином, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо Актів здачі-прийому робіт (наданих послуг), то відповідно до ст.11 Закону України «Про оподаткування підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР (далі - ЗУ №283/97-ВР) фактичне отримання послуг повинно підтверджуватися актами виконаних робіт, які повинні містити усі реквізити, передбачені ч.2 ст.9 ЗУ № 996-ХІV, а саме : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач посилається на відсутність реквізитів, обов'язковість зазначення яких не встановлена на законодавчому рівні, а також не обумовлена сторонами.

Крім того, необхідні реквізити, які мають зазначатися у податковій накладній наведено в п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі - ЗУ №168) та п.201.1 ст.201 ПК України, у переліку яких відсутня обов'язковість посилання на акти здачі-прийому робіт (наданих послуг) чи будь-які інші первинні документи, за винятком договору, на виконання якого вони були виписані.

Виходячи з викладеного, надані позивачем копії первинних та бухгалтерських документів в достатній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій та спростовують висновки Дніпродзержинської ОДПІ про відсутність фактичного виконання робіт (надання послуг).

Що стосується посилань відповідача на неможливість визначення мети послуг програмного забезпечення та їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, то суд зазначає наступне.

Підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку. Також, згідно ст.44 ГК України підприємство самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція в свою чергу розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів. Слід зазначити, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Суд звертає увагу на те, що поняття "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними.

Положення статей 3, 42 ГК України та ПК України встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

Також, чинне законодавство України не містить положень, які б наділяли податкові органи правом визначати мету отримання товарів та послуг, що були придбані платником податків та прогнозувати їх подальше використання в тих чи інших цілях, так само і відсутнє таке право у розумінні ст.20 ПК України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 ГК України забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відтак, суд вважає, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень зазначаючи про відсутність мети по операціях з надання послуг програмного забезпечення та їх використання в межах господарської діяльності позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про завищення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року на загальну суму 4 883 770 грн., виходячи з наступного.

Дніпродзержинська ОДПІ посилається на відсутність фактичного постачання товарів контрагентами ТОВ «ІНФО-КОМ» у зв'язку з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують транспортування товарів від продавця до покупця (товарно-транспортних накладних, з/д накладних та інших).

Визначаючи базу оподаткування з податку на прибуток, ТОВ «ІНФО-КОМ» включено до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) та собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість придбаних товарів, понесені витрати Комісіонера при виконанні договорів комісії та винагороду комісіонера, а до складу доходу від продажу товарів (робіт, послуг) та доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) - вартість реалізованої продукції.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Як встановлено п.5.1.ст.5 ЗУ №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ЗУ № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються : суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПКУ витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

За приписами п.138.1. ст.138 ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із : витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.1.7 ст.1 ЗУ №168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 ЗУ №168 податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Як передбачено п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 ЗУ №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПКУ ( п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно п.198.1. ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з : придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як встановлено п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.138.2 ст.138, п.198.1 та п.198.3 ст.198 ПК України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що факт сплати позивачем комісійної винагороди комісіонерам відповідає приписам Глави 69 (Комісія) ЦК України, а тому включення суми ПДВ у складі вартості цієї винагороди до податкового кредиту було здійснено ТОВ «ІНФО-КОМ» у відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ №168.

Слід також зауважити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту. Зазначена позиція наведена в ухвалі ВАС України від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13.

Таким чином, за наявності у ТОВ «ІНФО-КОМ» належним чином складених первинних документів (договорів, податкових та видаткових накладних, актів прийому-передачі товару та інших), останнім правомірно віднесено понесені витрати на придбання товарів до складу валових витрат та включено їх до складу податкового кредиту.

Сумнівними видаються висновки відповідача про збитковість усіх операцій, що здійснювалися позивачем при реалізації товару на експорт за укладеними з контрагентами договорами комісії за цінами нижчими від ціни придбання.

Згідно зі ст.189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

До факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п.138.6 ст.138 ПК України).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Тобто, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартість не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг).

При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товарів.

За таких обставин, продаж товарів на експорт за зовнішньоекономічними контрактами за цінами, нижчими від собівартості готової продукції, не можна вважати операціями поза межами господарської діяльності товариства.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №397/3690 : прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 №290 (надалі - Стандарт 15), дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визначення доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій-разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Прибутковість, як мета господарської діяльності підприємства, характеризується сумою отриманого прибутку на одиницю відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. Прибуток є основним економічним показником господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Згідно п.3.1 ст.3 ЗУ №334 та пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є : прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 ПКУ, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності до пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 135.1 ст.135 ПКУ зазначено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо) є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань (п.135.4 ст.135 ПКУ).

За загальним правилом, встановленим п.187.1 ст.187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше : а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, в разі експорту товарів податкова накладна виписується на дату оформлення ВМД, що засвідчує факт перетинання митного кордону України.

Відповідно до п.6.2. ст.6 ЗУ «Про податок на додану вартість» та п.п.195.1.1 ст.195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів, якщо їх експорт підтверджений ВМД, оформленою відповідно до вимог митного законодавства, за межі митної території України : а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Як встановлено у судовому засіданні, Дніпродзержинська ОДПІ досліджуючи операції позивача з експорту товарів за договорами комісії, зазначає про те, що ціна придбання товарів, витрати комісіонерів та винагорода комісіонерів сформовані з урахуванням податку на додану вартість, а ціна реалізації товарів на комісію (за межі митної території України) - без врахування ПДВ.

У зв'язку з чим податковий орган помилково робить висновок про збитковість даних операцій через реалізацію товару за ціною, нижчою від ціни придбання. При цьому, будь-яких розрахунків собівартості товарів відповідач не проводив взагалі.

Жодних доказів, які б підтверджували направленість угод позивача з контрагентами винятково на зменшення бази оподаткування та відсутності в них економічно вигідного підґрунття і ділової (господарської) мети, з боку відповідача не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також встановлено, що з 08.10.2012 року по 12.10.2012 року Дніпродзержинською ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ІНФО-КОМ» за наслідком якої було складено акт № 3609/175-306/30815560 від 25.10.2012 року. Як вбачається з Акту, за перевіряємий період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року позивачем укладались договори комісії з ТОВ «Арле», ТОВ «Укрметсервіс», ТОВ «ВКФ «Нонвесттех», ДП «ГФ «Богучарська» ТОВ «Антрацитсервіс», ПП «Поліслав», ТОВ «Типографія Україна», ТОВ «Метизний завод Шплінт У.А.». За результатом перевірки відповідачем було виявлено порушення, які є аналогічними за своїм змістом порушенням, виявленим внаслідок проведення даної перевірки, оскільки в обох випадках досліджувалися взаємовідносини позивача з одними й тими самими контрагентами за один і той же період.

Згідно ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд приходить до висновку, що порушення виявлені під час перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ІНФО-КОМ» з ТОВ «Арле», ТОВ «Укрметсервіс», ТОВ «ВКФ «Нонвесттех», ДП «ГФ «Богучарська» ТОВ «Антрацитсервіс», ПП «Поліслав», ТОВ «Типографія Україна», ТОВ «Метизний завод Шплінт У.А. за період 01.01.2011р. - по 30.06.2012р. знайшли своє відображення у винесених Дніпродзержинською ОДПІ податкових повідомленнях - рішеннях від 06.11.2012 року №0001290220, №0001280220, №0001270220 та №27094/0000872303 і вже були предметом іншого судового розгляду.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постановою від 17.12.2012 року по справі № 2а/0470/13912/12 їх було скасовано.

Суд, згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд вважає, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Отже, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно та неправомірно застосовано до ТОВ «ІНФО-КОМ» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 2 111 376,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 395 291,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 08.05.2013 року № 0000952205 за формою «Р» підлягає скасуванню.

До того ж, з огляду на фактичні обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази, судом встановлено відсутність правових підстави у відповідача застосувати до ТОВ «ІНФО-КОМ» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 946 719,00 грн., та штрафних санкцій 158503,00 грн., як і неправомірним є зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 996,00 грн. Відтак податкове повідомлення - рішення від 08.05.2013 року № 0000962205 за формою «Р» та податкове повідомлення - рішення від 08.05.2013 року № 0000972205 за формою «В4» також підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо - Ком» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 08.05.2013 року за № 0000952205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств 2 111 376,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 395 291,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 08.05.2013 року за № 0000962205 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 946 719,00 грн., та штрафних санкцій 158503,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської обл. ДПС від 08.05.2013 року за № 0000972205 за формою «В4» про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 996,00 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО-КОМ» (код ЄДРПОУ 30815560) судові витрати в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 червня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 27.06.2013 р. СуддяН.В. Захарчук Н.В. Захарчук