Постанова

від 11.07.2013 по справі 801/6074/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. (о 11:08) Справа №801/6074/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Реут А.Ю., представників сторін:

від позивача - Надточаєв Д.М.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства «Арсенал»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося Підприємство «Арсенал» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) з адміністративним позовом, в якому просить відмінити податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 №0004572203 про збільшення грошового зобов'язання у загальній сумі 49912,50 грн. ( у тому числі 39930,00 грн. - податку на додану вартість та 9982,50 грн. - штрафні санкції), №0004562203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 36141,00 грн. та №004582203 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 427 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового Кодексу України. Позивач зазначає, що висновки відповідача щодо невірного формування витрат та податкового кредиту у зв'язку з тим, що діяльність контрагента позивача, а саме ТОВ "СВ Кароліна" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, у зв'язку з чим, на думку податкового органу, укладені угоди є нікчемними, не ґрунтуються на нормах податкового та цивільного законодавства. Позивач зауважує, що господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "СВ Кароліна" мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, доставка та оприбуткування товару та подальше його використання у господарської діяльності (реалізація споживачам) з метою отримання прибутку підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними. Позивач також вказує, що у податкового органу відсутні повноваження на визнання угод нікчемними.

Представник позивача у судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про місце, день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Від представника відповідача на адресу суду надійшло заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив про незгоду з позовними вимогами, оскільки в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Арсенал» (ідентифікаційний номер юридичної особи - 30266750) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим.

Відповідно до довідки серії АА №815368 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таким чином, Підприємство «Арсенал» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка Підприємства «Арсенал» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «СВ Кароліна».

За результатами перевірки був складений акт від 26.04.2013 №2440/22-3/30266750 (далі акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України - завищення податкового кредиту загалом на суму 40357 грн., в т.ч. по періодах: липень 2011 р. на суму 12763 грн., серпень 2011 р. на суму 9417 грн.. вересень 2011 р. на суму 9247 грн., листопад 2011 р. на суму 8930 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення з ПДВ у вересні 2011 р. на суму 427 грн. та донараховано до сплати у бюджет ПДВ на суму 39930 грн.; п.138.8. ст.138, п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України - завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 2 -3 квартали 2011 р. (в т.ч. липень, серпень, вересень 2011 р.) всього на суму 157135 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2-3 кв. 2011 р. у сумі 36141 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004562203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 36141,00 грн.

- №0004572203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 49912,50 грн., у тому числі за основним платежем - 39930,00 грн. за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) - 9982,50 грн.,

- №004582203 від 23.05.2013 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 427 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення №0004562203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 36141,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, були сформовані позивачем по операціям з ТОВ «СВ Кароліна» у період 2-3 квартал 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми розділу ІІІ Податкового кодексу України «Податок на прибуток підприємств», який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону №996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки у звітному періоді липня, серпня, вересня, листопада 2011 р. Підприємством «Арсенал» задекларовано витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 987368 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат Підприємства «Арсенал», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, встановлено їх завищення за 2-3 квартал 2011 р. (в т.ч. за період липень, серпень, вересень 2011 р.) всього на суму 157135 грн.

Вказані розбіжності виникли у зв'язку з неправомірним, на думку податкового органу, включенням Підприємством «Арсенал» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат у сумі 157135 грн. при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «СВ Кароліна», а саме: неправомірне віднесення до складу податкових витрат за ряд.05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Декларації витрат на придбання нафтопродуктів у «сумнівних» постачальників - «ТОВ «СВ Кароліна».

Як наслідок, ДПС не пов'язує вказані витрати з господарською діяльністю Підприємства «Арсенал», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 36141 грн. (157135х23%) за 2-3 квартали 2011 р.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що проаналізував стан підприємств - постачальників по ланцюгу, податковий орган дійшов висновку про наявність проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим операції, за підсумках яких були сформовані податкові витрати та податковий кредит, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, податковим органом зроблений висновок про нікчемність укладеної угоди між позивачем та його постачальником, що, в свою чергу, виключає реальність здійснення фінансово-господарських відносин між підприємствами у перевіряємому періоді та правомірність формування податкових витрат та податкового кредиту Підприємства «Арсенал» по взаємовідносинам у 2-3 кварталі 2011 р. з ТОВ «СВ Кароліна».

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, Підприємства «Арсенал» по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна», судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «СВ Кароліна» та Підприємством «Арсенал» був укладений договір №04-19К купівлі-продажу нафтопродуктів від 11.04.2011, предметом якого є передача у власність Покупця нафтопродуктів (надалі Товар).

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: СРТ (місце призначення (залізнична станція), DDU - (доставлено в погоджене місце країни імпорту) EXW - естакада наливу ПАТ «Укртатнафта», ЗАТ «ЛІНІКС».

Згідно п. 3.4 Договору послуги з відвантаження й доставки Товару до станцій призначення, зазначених Покупцем у заявці здійснюється Відправником вантажу. Під Відправником розуміється фірма-експедитор, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу й відвантаження товару на станцію призначення. Датою відвантаження товару вважається дата приймання вантажу до перевезення, зазначене в з/д накладній, або дата виписки товарно-транспортної накладної Продавця.

Загальна сума договору складає 12000000 грн. (п. 1.4. Договору).

На виконання умов договору ТОВ «СВ- Кароліна» передало позивачу Товар (бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними: № РН- 0000103 від 22.07.2011 на суму 57480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9580,00 грн. (вартість без ПДВ 47900,00 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 3000 л. на суму 23325,00 без ПДВ, бензин А-95 - 3000 л. на суму 24575,00 грн. без ПДВ)), № РН- 0000110 від 29.07.2011 на суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3183,33 грн. (вартість без ПДВ 15916,67 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 23000 л. на суму 15916,67 без ПДВ), № РН- 0000129 від 16.08.2011 на суму 56500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9416,27 грн. (вартість без ПДВ 47083,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15583,33 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 31500,00 грн. без ПДВ)), № РН- 0000164 від 15.09.2011 на суму 55480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9246,67 грн. (вартість без ПДВ 46233,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15300,00 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 30933,00 грн. без ПДВ)).

Отримання бензину також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №БВН 85 від 22.07.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 3000 л., бензин А-95 - 3000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000103 від 22.07.2011; №БВН 91 від 29.07.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92 у кількості 2000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000110 від 29.07.2011; №БВН 111 від 16.08.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 2000 л., бензин А-95 - 4000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000129 від 16.08.2011; №БВН 139 від 15.09.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 2000 л., бензин А-95 - 4000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000164 від 15.09.2011.

Вказані товарно-транспортні накладні складені з дотриманням наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів га підприємствах і організаціях України.

Таким чином, судом встановлено, що вартісні та кількісні показники отриманого бензину, його марка, дата постачання/отримання повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Поставка товару автопідприємством відповідає умовам Договору №04-19К купівлі-продажу нафтопродуктів від 11.04.2011. При цьому пункт навантаження - м. Кременчук та пункт розвантаження - м. Бахчисарай не суперечить умовам зазначеного договору та відповідає змісту вчиненої господарської операції згідно умов укладеного договору.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок «ТОВ «СВ Кароліна» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками, відповідно до яких згідно платіжних доручень № 24210189 від 27.07.2011 р. було перераховано за бензин грошових коштів на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 24226874 від 29.07.2011 р. на загальну суму 17480,00 грн., в т.ч. ПДВ 913,33 грн., № 24263887 від 03.08.2011 р. на загальну суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3183,33 грн., № 2438361 1 від 25.08.2011 р. на загальну суму 56500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9416,67 грн., №. 24574926 від 26.08.2011 р. на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., № 24604266 від 30.08.2011 р. на загальну суму 15480,00 грн., в т.ч. ПДВ 2580,00 грн. Загалом позивачем було перераховано 188560,00 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ 157135 грн.).

Зазначені обставини також встановлені актом перевірки.

Досліджуючи взаємозв'язок отриманих товарів на суму 157135 грн. без ПДВ у 2-3 кварталі 2011р. (липень, серпень, вересень), з господарською діяльністю позивача та використання вказаного товару в оподаткованих операціях, що є підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, судом встановлене наступне.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до довідки серії з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

Отже отримання від ТОВ «СВ Кароліна» товари з метою їх реалізації відповідає основним видам діяльності позивача за КВЕД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має матеріально-технічні можливості для здійснення вказаного виду діяльності, що підтверджується наступним.

Позивач є власником нерухомого майна - автозаправних станцій, розташованих за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Танкове, вул. Ялтинська, 13, та за адресою: АР Крим, Сімферопольський район, с. Донське, АЗС автодорога Сімферополь - Керч км. 12 + 550м. праворуч, що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що саме за адресою автозаправної станції здійснювалася доставка бензину, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що позивач має торгові патенти на здійснення роздрібної торгівлі нафтопродуктами за адресою вказаних автозаправних станцій.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має резервуари для зберігання нафтопродуктів, обсяг яких достатній для отримання та реалізації бензину, поставленого ТОВ «СВ Кароліна».

Вказані резервуари пройшли перевірку, про що свідчать градуировочні таблиці. Позивач також має співробітників, які здійснюють отримання та реалізацію нафтопродуктів на автозаправних станціях, що підтверджується штатним розписом Підприємства «Арсенал».

Відповідно до реєстраційних посвідчень за вказаними адресами автозаправних станцій зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

Згідно відомостям руху ГСМ на складі підприємства «Арсенал», змінним звітам за липень, серпень, вересень, листопад 2011 р. та фіскальним чекам, бензин був реалізований стороннім споживачам у тому ж звітному періоді, в якому він був отриманий від ТОВ «СВ Кароліна».

З матеріалів справи вбачається, що частково бензин з автозаправної станції за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Танкове, вул. Ялтинська, 13, був доставлений на автозаправну станцію, яка розташована за адресою: АР Крим Сімферопольський район, с. Донське, АЗС автодорога Сімферополь - Керч. Позивач мав матеріально-технічні можливості для перевезення бензину, оскільки на балансі підприємства знаходився автомобіль - бензовоз ГАЗ 5312, що підтверджується балансовою довідкою та інвентарною карткою. Перевезення бензину також підтверджується подорожніми листами. При цьому у штаті підприємства є водій бензовоза.

Судом встановлено, що у бухгалтерському обліку Підприємства «Арсенал» господарські операції з придбання товарів в повному обсязі у сумі загалом 188560,00 грн. з ПДВ (вартість без ПДВ 157135 грн.) відображені в регістрах бухгалтерського обліку за період липень, серпень, вересень 2011 за кредитом субрахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом субрахунків: №28 «Товари»; №64 «Розрахунки за податками й платежами».

Таким чином, за результатом господарських операцій з ТОВ «СВ Кароліна» по факту реалізації нафтопродуктів позивач отримав дохід, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом у 2-3 кварталах 2011 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «СВ Кароліна» були виключені витрати на загальну 157135,00 грн.

А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у сумі 157135 грн. (за 2-3 квартал 2011р.) підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього та за результатом господарської операції з ТОВ «СВ Кароліна» в оподаткованих операціях отриманий дохід (понесені витрати спрямовані на отримання прибутку шляхом реалізації нафтопродуктів, товари реалізовані в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів), вказані витрати є витратами, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку. що до складу податкових витрат за 2-3 квартал 2011 р. на виконання вимог пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України Підприємство «Арсенал» мало право включити витрати понесені ним на придбання нафтопродуктів у сумі 157135 грн. (за 2-3 квартал 2011р.) без ПДВ у постачальника ТОВ «СВ Кароліна».

Таким чином, суд зазначає, що Підприємство «Арсенал» виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкт оподаткування, витрат, пов'язаних з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «СВ Кароліна» на суму 157135 грн. (вартість без ПДВ), оскільки за наслідком понесених витрат у сумі 157135 грн. (за 2-3 квартал 2011р.) у зв'язку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «СВ Кароліна» у подальшому підприємством отриманий дохід.

Отже, суд вказує, що отримання нафтопродуктів та їх реалізація в оподаткованих операціях з метою отримання прибутку пов'язано з господарською діяльністю позивача.

За таких умов, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності.

А відтак збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 36141,00 грн., в тому числі за основним платежем - 36141,00 грн. (157135 х 23%) є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0004572203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 49912,50 грн., у тому числі за основним платежем - 39930,00 грн. за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) - 9982,50 грн.; №004582203 від 23.05.2013 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 427 грн., суд зважає на наступне.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «СВ Кароліна» був сформований позивачем у період липень, серпень, вересень, листопад 2011 р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Актом перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС встановлено, що згідно податкових декларацій з ПДВ, наданих Підприємством «Арсенал» до ДПІ у м. Сімферополі за липень 2011 р. (вх. № 9007213334 від 22.08.2011р.) задекларовано податкового кредиту (ряд. 17) на суму 34497 грн.; за серпень 2011 р. (вх. № 9008064754 від 20.09.2011р.) задекларовано податкового кредиту (ряд. 17) на суму 33375 грн.; за вересень 2011 р. (вх. № 9009361214 від 20.10.2011р.) задекларовано податкового кредиту (ряд. 17) на суму 24466 грн.; за листопад 2011 р. (вх. № 9012842861 від 20.12.2012р.) задекларовано податкового кредиту (ряд. 17) на суму 20576 грн. Крім того підприємством у звітному періоді вересня 2011 до рядку 19, 21 декларації віднесена сума у розмірі 427 грн. як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту Підприємства «Арсенал», встановлено його завищення на суму 40357 грн., в т.ч.: у липні 2011 р. на суму 12763 грн., у серпні 2011 р. на суму 9417 грн., У вересні 2011 р. на суму 9247 грн., у листопаді 2011 р. на суму 8930 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення з ПДВ у вересні 2011 р. на суму 427 грн. та донараховано до сплати у бюджет ПДВ на суму 39930 грн.

Як було зазначено вище, в акті перевірки, на підставі аналізу податкової інформації про постачальників по ланцюгу, податковим органом зроблений висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВ Кароліна» господарських операцій через відсутність ТОВ «СВ Кароліна», а також його постачальників по ланцюгу за податковою адресою, порушення ч. 1 ст.203, ч. 1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СК Кароліна» з постачальниками та покупцями, зокрема» Підприємством «Арсенал»; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.187, ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, податковий орган зробив висновок про нікчемність укладеної позивачем з ТОВ «СВ Кароліна» угоди, оскільки, на думку податкового органу, вказаний контрагент здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 40357,00 грн. ПДВ за липень, серпень, вересень, листопад 2011 р., та, як наслідок, завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 427,00 грн. за вересень 2011 р.

Досліджуючи надані документи первинного та бухгалтерського обліку позивача в розрізі контрагента, суд зважає на наступне.

Як було зазначено вище, між ТОВ «СВ - Кароліна» та Підприємством «Арсенал» був укладений договір №04-19К купівлі-продажу нафтопродуктів від 11.04.2011, предметом якого є передача у власність Покупця нафтопродуктів.

Відповідно до п. 3.1. Договору Товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої заявки на умовах: СРТ (місце призначення (залізнична станція), DDU - (доставлено в погоджене місце країни імпорту) EXW - естакада наливу ПАТ «Укртатнафта», ЗАТ «ЛІНІКС».

Згідно п. 3.4 Договору послуги з відвантаження й доставки Товару до станцій призначення, зазначених Покупцем у заявці здійснюється Відправником вантажу. Під Відправником розуміється фірма-експедитор, що робить транспортно-експедиторські послуги з наливу й відвантаження товару на станцію призначення. Датою відвантаження товару вважається дата приймання вантажу до перевезення, зазначене в з/д накладній, або дата виписки товарно-транспортної накладної Продавця.

Загальна сума договору складає 12000000 грн. (п. 1.4. Договору).

На виконання умов договору ТОВ «СВ- Кароліна» передало позивачу Товар (бензин А-92, бензин А-95), що підтверджується видатковими накладними: № РН- 0000103 від 22.07.2011 на суму 57480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9580,00 грн. (вартість без ПДВ 47900,00 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 3000 л. на суму 23325,00 без ПДВ, бензин А-95 - 3000 л. на суму 24575,00 грн. без ПДВ)), № РН- 0000110 від 29.07.2011 на суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3183,33 грн. (вартість без ПДВ 15916,67 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15916,67 без ПДВ), № РН- 0000129 від 16.08.2011 на суму 56500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9416,27 грн. (вартість без ПДВ 47083,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15583,33 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 31500,00 грн. без ПДВ)), № РН- 0000164 від 15.09.2011 на суму 55480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9246,67 грн. (вартість без ПДВ 46233,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15300,00 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 30933,00 грн. без ПДВ)), № РН- 0000239 від 22.11.2011 на суму 53580,00 грн., в т.ч. ПДВ 8930,00 грн. (вартість без ПДВ 44650,00 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 3000 л. на суму 22200,00 без ПДВ, бензин А-95 - 3000 л. на суму 22450,00 грн. без ПДВ)).

Отримання бензину також підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №БВН 85 від 22.07.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 3000 л., бензин А-95 - 3000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000103 від 22.07.2011; №БВН 91 від 29.07.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92 у кількості 2000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000110 від 29.07.2011; №БВН 111 від 16.08.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 2000 л., бензин А-95 - 4000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000129 від 16.08.2011; №БВН 139 від 15.09.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 2000 л., бензин А-95 - 4000 л., що відповідає видатковій накладній № РН- 0000164 від 15.09.2011; №БВН 207 від 22.11.2011, автопідприємство - ПП «Дніпрокомплект», замовник/(платник) - ТОВ «СВ - Кароліна», вантажоодержувач - Підприємство «Арсенал», пункт навантаження - м. Кременчук, пункт - розвантаження - м. Бахчисарай, автомобіль -VOLVO №АЕ 95-40ЕМ, назва продукції - бензин А-92, А-95 у кількості - бензин А-92 - 3000 л., бензин А-95 - 3000 л., що відповідає видатковій накладній №РН-0000239 від 22.11.2011.

Вказані товарно-транспортні накладні складені з дотриманням наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів га підприємствах і організаціях України.

Таким чином, судом встановлено, що вартісні та кількісні показники отриманого бензину, його марка, дата постачання/отримання повністю співпадає з тою, яка зазначена у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Поставка товару автопідприємством відповідає умовам Договору №04-19К купівлі-продажу нафтопродуктів від 11.04.2011. При цьому пункт навантаження - м. Кременчук та пункт розвантаження - м. Бахчисарай не суперечить умовам зазначеного договору та відповідає змісту вчиненої господарської операції згідно умов укладеного договору.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок «ТОВ «СВ Кароліна» грошових коштів за отриманий бензин, що підтверджується банківськими виписками, відповідно до яких згідно платіжних доручень № 24210189 від 27.07.2011 р. було перераховано за бензин грошових коштів на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; № 24226874 від 29.07.2011 р. на загальну суму 17480,00 грн., в т.ч. ПДВ 913,33 грн., № 24263887 від 03.08.2011 р. на загальну суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3183,33 грн., № 2438361 1 від 25.08.2011 р. на загальну суму 56500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9416,67 грн., №. 24574926 від 26.08.2011 р. на загальну суму 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн., № 24604266 від 30.08.2011 р. на загальну суму 15480,00 грн., в т.ч. ПДВ 2580,00 грн., № 25008747 від 09.12.2011 р. на загальну суму 22580,00 грн., в т.ч. ПДВ 3763,33 грн., № 2504621 від 16.12.2011 р. на загальну суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6000,00 грн., № 25054751 від 19.12.2011 р. на загальну суму 13000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2166,67 грн. Загалом позивачем було перераховано 242140,00 грн. з ПДВ, в т.ч. 40356,67 грн. ПДВ (вартість без ПДВ 201783,33 грн.).

Відповідно, за датою відвантаження покупцю (Підприємству «Арсенал») товарів вартістю 242140,00 грн., у т.ч. 40356,67 грн. ПДВ, у постачальника (ТОВ «СВ Кароліна») відповідно до п.187.1. ст.187 та п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 40356,67 грн.

За датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 40356,67 грн. постачальник (ТОВ «СВ Кароліна») відповідно до п.201.1., 201.4. та 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України склав податкові накладні на суму ПДВ 40356,67 грн. по операціях постачання нафтопродуктів вартістю 242140,00 з ПДВ, а саме наступні податкові накладні: №11 від 22.07.2011 на суму 57480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9580,00 грн. (вартість без ПДВ 47900,00 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 3000 л. на суму 23325,00 без ПДВ, бензин А-95 - 3000 л. на суму 24575,00 грн. без ПДВ)), №18 від 29.07.2011 на суму 19100,00 грн., в т.ч. ПДВ 3183,33 грн. (вартість без ПДВ 15916,67 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15916,67 без ПДВ), №19 від 16.08.2011суму 56500,00 грн., в т.ч. ПДВ 9416,27 грн. (вартість без ПДВ 47083,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15583,33 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 31500,00 грн. без ПДВ)), № 19 від 15.09.2011 на суму 55480,00 грн., в т.ч. ПДВ 9246,67 грн. (вартість без ПДВ 46233,33 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 2000 л. на суму 15300,00 без ПДВ, бензин А-95 - 4000 л. на суму 30933,00 грн. без ПДВ)), № 34 від 22.11.2011 на суму 53580,00 грн., в т.ч. ПДВ 8930,00 грн. (вартість без ПДВ 44650,00 грн.) (в т.ч. бензин А-92 - 3000 л. на суму 22200,00 без ПДВ, бензин А-95 - 3000 л. на суму 22450,00 грн. без ПДВ)).

Вказані податкові накладні включені до Розділу 1 реєстру виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні податкові періоди липня, серпня, вересня та листопада 2011 р.

Податкові накладні на суму ПДВ 40356,67 грн. не підлягали реєстрації в ЄРПН відповідно до п.201.10 ст.201 та п.11 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, по даті отримання платником податку товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України у Підприємства «Арсенал» виникло право на формування податкового кредиту у липні 2011 р. на суму 12763 грн. ПДВ, у серпні 2011 р. - 9417 грн., у вересні 2011 - 9247 грн., у листопаді 2011 р.- 8930 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна», та віднесення суми у розмірі 427 грн. до складу від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що підтверджено податковими накладними та реєстром отриманих податкових накладних за липень, серпень, вересень та листопад 2011 р., оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ «СВ Кароліна» відповідно п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у липні, серпні, вересні та листопаді 2011 р. містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

ПДВ в сумі 40357 грн., включений Підприємством «Арсенал» до складу податкового кредиту за липень, серпень, вересень та листопад 2011 р., відповідає вимогам п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України та сплачений у складі витрат на придбання товару, які були реалізовані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Підприємства «Арсенал», виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого Підприємством «Арсенал» по взаємовідносинах з ТОВ «СВ Кароліна», судом встановлено, що господарські операції з вказаним контрагентом пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають діяльності за КВЄД відповідно до правовстановлюючих документів підприємства, отримані товари реалізовані позивачем в оподаткованих операціях, позивач мав необхідні матеріально-технічні ресурси для здійснення досліджуваної операції.

Вказані господарські операції з придбання товарів, їх сплата та наступна реалізація в оподаткованих операціях відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

А відтак, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару від ТОВ «СВ Кароліна».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених позивачем з ТОВ «СВ Кароліна» правочинів, то суд вказує на наступне.

Суд зазначає, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України «про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку, позивачем та ТОВ «СВ Кароліна» булі вчинені господарські операції з придбання товарів. Оплата за договором була здійсненна позивачем повністю. Отриманий товар був реалізований з метою отримання прибутку в межах статутної діяльності підприємства.

А відтак, зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальником були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що данні правочини є нікчемними та суперечать інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203. частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «СВ «Кароліна» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товару від ТОВ «СВ Кароліна», на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Суд зауважує, що невиконання постачальниками ТОВ «СВ Кароліна» (по ланцюгу) своїх обов'язків з декларування та сплати податків, а також недотримання вимог щодо здійснення ними господарської діяльності, не може слугувати ознакою «недобросовісності» покупця (Підприємства «Арсенал») та бути підставою для позбавлення його права на податковий кредит та включення понесених витрат до складу податкових витрат, виходячи з наступного.

Чинне податкове законодавство взагалі не обумовлює виникнення у платника права на податковий кредит фактичною сплатою такими постачальниками необхідних сум податків до бюджету (аналогічна думка викладена ВАСУ в Ухвалах №К-34803/10 від 16.01.2013 р., №К/9991/96558/11 від 26.12.2012 р. та інші), оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, при цьому кожний платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Більш того, платник податку на додану вартість (покупець товару) взагалі не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

ВСУ в Постановах №21-47а10 від 31.01.2011 р. та №21-573во10 від 01.06.2010 р. дотримується наступної думки: «Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 07.02.2013 р. по справі №К-18718/10, від 10.04.2012 р. по справі №К-19705/10 та від 12.07.2012 р. по справі №К-14542/08.

Крім того, чинне податкове законодавство не встановлює залежність між формуванням податкового кредиту продавця (ТОВ «СВ Кароліна») та покупця (Підприємство «Арсенал»).

На цьому наголошує Верховний суд України в узагальненні «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010 - 2011 рр.» від 01.05.2012 р. (п.6 розділу «Спори з ДПС»): «Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту».

Суд вказує, що ВАСУ в Ухвалі від 16.05.2012 р. по справі №К-9991/6724/12 дотримується наступної думки: «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб».

ВАСУ в Ухвалі від 30.10.2012 р. по справі №К-28070/10 викладає наступну думку: «Витрати для цілі визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків».

Посилання ДПС в акті перевірки на недійсність угод між Підприємством «Арсенал» у зв'язку з відсутністю у його постачальників (ПП «Дніпрокомплект», ПП «Сфера-С», ТОВ «Легал Світ», ТОВ «Натексім груп», ПП «Сигма нафта») трудових ресурсів та основних фондів, а також з наявністю у вказаних постачальників стану, відмінного від «0», є безпідставними, оскільки вони не мали жодних господарських відносин з Підприємством «Арсенал» та не були сторонами договорів на постачання нафтопродуктів (аналогічна думка викладена в Ухвалі ВАСУ від 11.04.2012 р. по справі №К/9991/73543/11 та інш).

При цьому, дані автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть бути свідченням порушення платником податкового законодавства під час формування даних податкового обліку. Подібної думки дотримується ВАСУ в Ухвалах від 21.02.2013 р. по справі № К/9991/6552/11, від 24.01.2013 р. по справі №К-22489/10, від 05.02.2013 р. по справі №К/9991/54237/12 та від 20.09.2012 р. по справі №К/9991/574/12, оскільки доказами порушення правил формування податкового кредиту можуть бути виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, а не дані вище вказаної системи, крім того, програмне забезпечення «Системи автоматизоване співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість» не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, у праві "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами хисту права власності.

Таким чином, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення суми податкового кредиту та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та виключення податкових витрат по операціям з ТОВ «СВ Кароліна» знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Відтак, враховуючи відсутність з боку позивача порушень Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту липень, серпень, вересень, листопад 2011 року, необґрунтованим є донарахування останньому суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та донарахування податку на прибуток.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на додану вартість.

А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, та є протиправними.

Враховуючи, що позивачем невірно визначені позовні вимоги про відміну спірних податкових повідомлень рішень замість визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає за можливим на підставі ст. 11 КАС України вийти за межи позовних вимог та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004562203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 36141,00 грн.; №0004572203 від 23.05.2013 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 49912,50 грн., у тому числі за основним платежем - 39930,00 грн. за штрафними фінансовими) санкціями (штрафами) - 9982,50 грн.; №004582203 від 23.05.2013 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 427 грн.

У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Зазначена позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.07.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 16.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004562203 від 23.05.2013; №0004572203 від 23.05.2013; №004582203 від 23.05.2013.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства «Арсенал» (ЄДРПОУ 30266750) 864,81 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (ЄДРПОУ 36822070; 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, буд. 1/9, рахунки не відомі).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Г.Л.Тоскіна