Рішення

від 18.07.2013 по справі 903/598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 липня 2013 р. Справа № 903/598/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаров С.А. - представник (дов. від 01.07.2013 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом приватного підприємства "АРМ-Метал Груп"до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 50 257,90 грн.

В судовому засіданні 17.07.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "АРМ-Метал Груп" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 53 662,50 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні подав витребувані ухвалою суду документи та клопотання про зменшення суми позову до 50 257,90 грн. у зв'язку із частковим погашенням боргу відповідачем. Отже, має нова ціна позову-50 257,90 грн., з якої і розглядається спір.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення № 4300601144016 від 01.07.2013 р.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась, тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АРМ-Метал Груп" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 53 662,50 грн.

Позов мотивувало тим, що 06.12.2011 р. між ПП "АРМ-Метал Груп" та ТОВ "Завод будівельних конструкцій" було укладено договір № 06/12-3, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідачу металопрокат, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар згідно діючих комерційних заявок відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов'язання виконав належним чином. Відповідачу було поставлено товар на суму 73 662,00 грн., що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань належним чином. Частково здійснив оплату товару на суму 20 000,00 грн.

Позивач вказує, що 53 662,50 грн. відповідачем не сплачена і на даний час.

06.06.2012 р. відповідач отримав вимогу позивача про сплату боргу, однак остання залишилась ним без уваги.

28.05.2012 р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків на суму 53 662,50 грн., які позивач і просив стягнути з відповідача. Однак, 25.06.2013 р. та 05.07.2013 р. відповідач частково погасив борг відповідно на суму 1 404,60 грн. та 2 000,00 грн.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача 50 257,90 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.12.2011 р. між ПП "АРМ-Метал Груп" та ТОВ "Завод будівельних конструкцій" було укладено договір № 06/12-3 (а.с. 8-10).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався поставити і передати у власність відповідачу металопрокат (товар), а відповідач згідно діючих комерційних заявок зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Згідно п. 2.1. договору кількість та номенклатура товару, що поставляється зазначається відповідачем в комерційній заявці і в подальшому погоджується сторонами.

Згідно п. 4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах, зазначених в специфікаціях на кожну конкретну партію. Специфікація є невід'ємною частиною договору.

14.12.2011 р. сторонами було складено специфікацію № 1 на поставку товару на суму 83 000,00 грн. (а.с 11).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною та довіреністю на отримання товару (а.с. 13,15).

П. 2 специфікації передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах 50% згідно виставленого позивачем рахунку, а суму, що залишилась впродовж 5-ти банківських днів з моменту поставки товару відповідачу.

Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань. На виконання договору сплатив лише 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 19).

Після порушення провадження по справі відповідач сплатив ще 3 404,60 грн., що підтверджується випискою з рахунку (а.с. 47).

Отже, сума боргу відповідача становить 50 257,90 грн. Дана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору від 06.12.2011 р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином. З

гідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 50 257,90 грн.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України та на підставі ст.ст. 174, 173, 193, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 626, 627, 629, 509 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" (пров. Комунальний, 4, м. Луцьк, ІПН 232512303171) на користь приватного підприємства "АРМ-Метал Груп" (вул. Автотранспортна, 2, оф. 405, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 37069644) 50 257 (п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

18.07.13

Суддя І. О. Гарбар