Рішення

від 16.07.2013 по справі 905/4263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/4263/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при помічнику судді Дорохової Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Гірничошахтне обладнання», м. Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Інмаріс», м. Донецьк

про стягнення 389600,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Котенко Р.В.

Від відповідача: не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Гірничошахтне обладнання» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Інмаріс» про стягнення 389600,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором позики №08/01-13 від 08.01.2013р.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, проте через канцелярію суду надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позовні вимоги та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 78, 80 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

08.01.2013р. позивачем (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір позики №08/01-13, відповідно до п. 1 якого позикодавець передає позичальнику 389600,00 гривень, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю в установлений даним договором термін повністю грошову суму.

Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Позика вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку позикодавця в установі банку, що його обслуговує (п.п. 2.1., 2.2. договору).

Позика надається позикодавцю до 01.02.2013р. (п.3 договору).

Відповідно до п.4.1. договору визначено, що позика має бути погашена позичальником не пізніше 15.02.2013р.

Договір набирає чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.1. договору).

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу позику у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1564 від 08.01.2013р. на суму 1600,00 гривень та платіжним дорученням №1579 від 10.01.2013р. на суму 388000,00 гривень.

Згідно претензії №1 від 01.04.2013р. вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути позику у розмірі 389600,00 гривень за договором позики №08/01-13 від 08.01.2013р.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з повернення суми позики позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 389600,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору безвідсоткової позики б/н від 20.07.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №08/01-13 від 08.01.2013р. є договором позики, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 1046, ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір позики №08/01-13 від 08.01.2013р. є належною підставою для виникнення у останнього зобов'язань, визначених умовами цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем грошові кошти повернуті не були, що підтверджено та визнано самим відповідачем відповідно до наданого ним відзиву.

Також в матеріалах справи міститься акт звірки складений станом на 15.07.2013р., який підписаний та скріплений печатками обох підприємств, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 389600,00 гривень.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 389600,00 гривень є доведеними належними та допустимими доказами, а, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Гірничошахтне обладнання» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Інмаріс» задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПФ Інмаріс» (83086, м.Донецьк, вул.Артема, б.1, код 38220975) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Гірничошахтне обладнання» (83086, м.Донецьк, вул. Артема, б.1, код 37491106 заборгованість у розмірі 389600,00 гривень, судовий збір у розмірі 7792,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.07.2013р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник