Рішення

від 15.07.2013 по справі 905/4397/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.2013р. Справа № 905/4397/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто - страхування» до відповідача 1 Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», відповідача-2 Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області про стягнення 3766 грн. 11 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача-1 -Іванова Ю.О. за довіреністю;

від відповідача-2 - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року Позивач - Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» звернувся до господарського суду з позовом до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3256 грн. 11 коп. та до відповідача-2 Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 510 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статтю 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Представники позивача та відповідача -2 в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заявою від 08.07.2013р. позивач просив розглянути справу без участі його представника.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у зв'язку з їх необґрунтованістю, надав суду відзив на позовну заяву, в якому посилався на відсутність підстав для відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки позивачем в правове обґрунтування позовних вимог зазначені норми статей 27 Закону України «Про страхування» та 993 Цивільного кодексу України, що передбачають не регресну вимогу, а суброгацію, для якої встановлено особливий правовий режим. Крім того, відповідач посилався на відсутність підтвердження дії договору страхування на момент страхової події, у зв'язку з відсутністю доказів сплати страхувальником страхового платежу, а також на пропущення строку для звернення до відповідача-1 із заявою про страхове відшкодування, та про невідповідність форми звернення з огляду на наступне.

Заявою від 08.07.2013 року позивач просив на підставі п.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі в частині вимог до Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, оскільки 01.07.2013 року відповідач -2 сплатив позивачу 510 грн.

08 липня 2013 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог. За змістом заяви, внаслідок сплати відповідачем-2 страхового відшкодування у розмірі 510 грн., позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3256 грн. 11 коп., поклавши витрати по оплаті судового збору на відповідача-1.

Розглянувши зазначені заяви позивача суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

За змістом статті 78 цього Кодексу відмова позивача від позову викладається в адресованих господарському суду письмовій заяві, що долучаються до справи. Така заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює позивачу наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право позивача подавати уточнення до позовної заяви, а в заяві про припинення провадження у справі позивач зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги, суд не приймає заяву позивача від 08.07.2013 року як заяву про відмову від позову до відповідача-2 Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, та розглядає позовну заяву в межах позовних вимог, заявлених ПрАТ «Просто-страхування» в позовній заяві від 18.06.2013 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 27.04.2012 року між ПрАТ «Просто-страхування» (Страховик) та Скрипкою Оленою Миколаївною (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів АТК 211423 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номер АА 8201 ВА (а.с.6).

03 березня 2012 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan Micra», державний реєстраційний номер АА 8201 ВА під керуванням Скрипки О.М. та автомобіля «ЗАЗ - 110308», державний реєстраційний номер ВХ 4665 ВА під керуванням Сивака Олександра Олександровича.

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, автомобіль «ЗАЗ - 110308», державний реєстраційний номер ВХ 4665 ВА належить Науково-методичному центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області (а.с.12).

05.03.2013 року Страхувальник повідомив позивача про настання страхового випадку, та 29.08.2012р. звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 9, 32).

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля, суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кацара Ю.В. проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №2084/1164 від 04.04.2012р. Згідно висновку звіту - вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan Micra», державний реєстраційний номер АА 8201 ВА складає 9112 грн. 63 коп. (а.с.14-17).

Згідно рахунку-фактури №CФ-0000304 від 27.12.2012р. складеного ТОВ «Автосиметрія», вартість ремонтних робіт автомобіля «Nissan Micra» складає 5365 грн. 14 коп.(а.с.31)

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній станом на час виплати позивачем страхового відшкодування) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

У зв'язку з настанням страхової події, на виконання умов договору страхування, на підставі страхового акту від 30.08.2012 року та розрахунку до нього (а.с.33-34), 10.09.2012 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування Скрипці О.М., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.09.2012 р. у розмірі 3766 грн. 11 коп. (а.с.36)

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.04.2012р. встановлено, що ДТП трапилась у зв'язку з порушенням Сиваком О.О., який на час вчинення пригоди працював водієм Науково-методичному центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, пунктів 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля. Сивак О.О. був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу. (а.с.13).

Згідно полісу №АА5871109 діючому у період з 17.07.2011р. по 16.07.2012р, цивільна відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ - 110308», державний реєстраційний номер ВХ 4665 ВА була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Відповідно до статті 21 Закону "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Nissan Micra», державний реєстраційний номер АА 8201 ВА, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АА5871109), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АТК 211423 від 27.01.2012 р, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2013 року позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 3766,11 грн. (а.с.39), проте, відповідач, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Відповідно до положень ст. 35 (п. 35.1), ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011.) виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п. 36.2).

Судом розглянуті та відхилені доводи відповідача, щодо відсутності підстав для подання позову про відшкодування збитків в порядку регресу, оскільки позивачем в правове обґрунтування позовних вимог зазначені норми статей 27 Закону України «Про страхування» та 993 Цивільного кодексу України, що передбачають не регресну вимогу, а суброгацію, для якої встановлено особливий правовий режим, а також про пропущення строку для звернення до відповідача-1 із заявою про страхове відшкодування, та про невідповідність форми звернення з огляду на наступне.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках " від 01.02.2012 року роз'яснено, що відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відшкодування шкоди потерпілому можливе у двох випадках: 1) внаслідок невиконання контрагентом потерпілого своїх договірних зобов'язань; 2) внаслідок дій особи, що не пов'язана з потерпілим будь-якими договірними відносинами (деліктна відповідальність).

Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тому право вимоги про стягнення суми в порядку регресу виникає саме з моменту здійснення страхового відшкодування і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Так, Верховним Судом України постановою від 28.08.2012 року по справі № 23/279 висловлено правову позицію, згідно з якою страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи у якої застраховано її цивільну-правову відповідальність, з вимогою про виплату матеріального відшкодування. При цьому страховик може реалізувати своє право шляхом подачі заяви до суду.

Вказаного висновку Верховний суд України дійшов з урахуванням рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі № 15-рп/2002 відповідно до якого кожна особа має право обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Пунктом 1.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки позивач виплатив потерпілій особі страхове відшкодування 10.09.2012 року, то саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності, та не сплив станом на 18.06.2013р, тобто на дату звернення ПрАТ «Просто-страхування» з позовом до суду.

Крім того, у своїх запереченнях представник відповідача зазначав про відсутність у позивача підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки ані до суду, ані до документів наданих з претензійною вимогою позивачем не додано доказів сплати страхувальником страхового платежу, тобто відсутнє підтвердження дії договору страхування на момент події, який по суті є підтвердженням того, що виплата страхового відшкодування була здійснена без порушень умов страхування.

Судом розглянуті та відхилені ці доводи відповідача з огляду на наступне. Ухвалою від 03.07.2013 року суд зобов'язав позивача надати докази внесення Скрипкою О.М. страхового платежу за договором добровільного страхування транспортних засобів № АТК 211423 від 27.04.2011р.

Проте, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних господарським судом документів, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні встановлено, що 27 квітня 2012 року між ПрАТ «Просто-страхування» (Страховик) та Скрипкою Оленою Миколаївною (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №АТК 211423 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов?язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Nissan Micra», державний реєстраційний номер АА 8201 ВА (а.с.6).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 3 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Статтею 979 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно до статті 983 Цивільного Кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Нормами статті 28 Закону України "Про страхування" визначено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

Такими чином, вимоги щодо необхідності внесення страхових платежів для набрання чинності договором страхування або для запобігання його припиненню викладені у статті 983 ЦК України та статті 28 Закону України "Про страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, про факт дії договору страхування на час вчинення ДТП свідчить проведена позивачем страхова виплата страхувальнику - Скрипці О.М., що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.09.2012 р. у розмірі 3766 грн. 11 коп. (а.с.36), іншого відповідачем-1 не доведено.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу №АА5871109 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в межах ліміту за шкоду майну (з врахуванням франшизи в розмірі 510 грн.) в сумі 3256 грн. 11 коп.

Щодо позовних вимог до Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 510 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 зазначеної вище постанови під час розгляду судами справи за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває в трудових відносинах із цією організацію, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була. Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 1172 ЦК у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства (кооперативу), так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статей 999, 1194 Цивільного кодексу України, статей 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу в межах лімітів лежить на відповідачеві-1, а у разі якщо шкода є більшою, то різниця між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням - сплачується відподвідачем-2.

Згідно полісу №АА5871109 діючому у період з 17.07.2011р. по 16.07.2012р, цивільна відповідальність власника автомобіля «ЗАЗ - 110308», державний реєстраційний номер ВХ 4665 ВА була застрахована в ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза 510 грн.

Полісом № №АА5871109 визначено ліміт відповідальності ПРАТ «УАСК «АСКА» за майнову шкоду у розмірі 50000 грн. та франшиза у розмірі 510 грн.

Оскільки за змістом статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, то обовязок відшкодування суми франшизи покладається на відповідача-2.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач -2 01.07.2013р. перерахував позивачу 510 грн., про що свідчить банківська квитанція №2320.74.1.

Згідно пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання, зокрема про розподіл між сторонами господарських витрат.

Суд, враховуючи вищевикладене та перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що між сторонами відсутній предмет спору в частині заявлених позовних вимог до відповідача-2 Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 510 грн., а тому провадження у справі №905/4397/13 щодо вимог до відповідача-2 слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно до п.п.4.4. п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу,) якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливо в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість тільки 01.07.2013р., тобто після звернення з даним позовом до суду, який подано 18.06.2013р.

Враховуючи, що спір виник, зокрема, з вини відповідача-2, яким сума боргу була сплачена після порушення провадження у справі, витрати по сплаті судового збору у розмірі 232,88 грн. покладаються на відповідача-2, відповідно до ст.49 ГПК України і підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача-1 суму збитків, а відтак позовні вимоги в цій частині визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню, а провадження у справі щодо вимог до відповідача-2 підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. п.1-1 ст.80, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі №905/4397/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області про стягнення затрат на виплату страхового відшкодування у розмірі 510 грн. - припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3256 грн. 11 коп. - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (83052, м.Донецьк, пр.-т. Ілліча,100, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м.Київ, вул..Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування в розмірі 3256 (три тисячі двісті пятдесят шість) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 62 коп.

Стягнути з Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області (29016, м.Хмельницький, вул. Інститутська, б.10, код ЄДРПОУ 22771726) витрати по сплаті судового збору у сумі 232 (двісті тридцять дві) грн. 88 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 липня 2013 року .

Повний текст рішення складено та підписано 18 липня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов