Рішення

від 16.07.2013 по справі 914/2382/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2013 р. Справа № 914/2382/13

За позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смік», м. Львів

про: стягнення 8 323,56 грн. заборгованості

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Саганський В.Я. - директор (учасник ТОВ «Смік»)

Представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смік», м. Львів про стягнення 8 323,56 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 18.06.2013 року розгляд заяви призначено на 16.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 4702/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 29.09.2010 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 8323,56 грн., з яких: 8169,14 грн. основної заборгованості, 115,98 грн. пені, 8,61 грн. інфляційних нарахувань та 29,83 грн. трьох відсотків річних.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимоги ухвали суду від 18.06.2013 року не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимог ухвали суду від 18.06.2013 року виконав частково, в судовому засіданні надав суду акт звірки взаєморозрахунків від 15.07.2013 року та платіжне доручення № 148 від 15.07.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29 вересня 2010 року між позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено Договір № 4702/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1. Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п. 2.1. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненим законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору). Пунктом 6.3. Договору передбачено, що Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідач допустив заборгованість перед позивачем, яка виникла за період з 01.12.2012 року по 15.05.2013 року у розмірі 8169,14 грн. (розрахунок заборгованості додається).

Відповідно до п. 7.2.3. Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, позивач здійснив нарахування відповідачу 115,98 грн. пені, 8,61 грн. інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних у сумі 29,83 грн.

Отож, позивач просить суд стягнути з відповідача 8323,56 грн. заборгованості, з яких: 8169,14 грн. основної заборгованості, 115,98 грн. пені, 8,61 грн. інфляційних нарахувань та 29,83 грн. трьох відсотків річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8169,14 грн. основної заборгованості. Проте, після подання позовної заяви відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за теплову енергію від 15.07.2013 року, відповідно до якого основний борг відповідача становить 3958,95 грн., та платіжним дорученням № 148 від 15.07.2013 року на суму 2307,06 грн., що не відображена в акті звірки. Враховуючи надане суду платіжне доручення № 148 від 15.07.2013 року, сума основної заборгованості відповідача становить 1651,89 грн.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, відповідно до зазначеного, позивач здійснив нарахування відповідачу 115,98 грн. пені, 8,61 грн. інфляційних нарахувань та 29,83 грн. трьох відсотків річних. Проте, як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, позивач не підтримав позовної вимоги щодо стягнення пені, оскільки в акті звірки взаєморозрахунків сума пені розрахована як 0 грн.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1690,33 грн. заборгованості, з яких: 1651,89 грн. основна заборгованість, 8,61 грн. інфляційних нарахувань та 29,83 грн. трьох відсотків річних. У решті частин позовних вимог у позові слід відмовити за недоведеністю та непідтриманням позовних вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 1720,50 грн. слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232, 275 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смік», 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 51 (ідентифікаційний код юридичної особи 13837509) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», 79040, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код юридичної особи 05506460) 1651,89 грн. основної заборгованості, 8,61 грн. інфляційних нарахувань, 29,83 грн. трьох відсотків річних та 1720,50 грн. судового збору.

3. У решті частин позовних вимог у позові відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.07.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А