Рішення

від 16.07.2013 по справі 915/939/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Справа № 915/939/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-м'ясо", вул. Казарського, 3/5, м. Миколаїв, 54007

до відповідача Приватного підприємства "Малицький", вул. Кагатна, 1, м Миколаїв, 54007

про стягнення заборгованості за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року у сумі 56 706, 00 грн.

за участю представників сторін

від позивача представник не з'явився;

від відповідача Яник Олена Іванівна, довіреність б/н від 14.05.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-м'ясо" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Приватного підприємства "Малицький" про стягнення заборгованості за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року в сумі 56 706, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 11.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладено на 02.07.2013 року.

В судовому засіданні 02.07.13 року оголошувалась перерва до 16.07.13 року.

Представник позивача у судове засідання 16.07.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника позивача на повідомленні про дату та час наступного судового засідання від 02.07.2013 року (арк. справи 49).

16.07.2013 року до канцелярії господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його повноважного представника на підставі наявних у справі документів (арк. справи 50). Подане клопотання розглянуто судом та задоволено.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне.

01.02.2012 року між Приватним підприємством «Малицький», як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-м'ясо», як Постачальником, укладено договір поставки № 7/12, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити продукцію (сировину), а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти і оплатити таку сировину.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, поставлено на адресу відповідача сировину (яловичину н/к 1 категорії) в кількості 9005 кг на загальну суму 318 698, 00 грн. грн., що підтверджується видатковими накладними.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплатив 261 992, 00 грн., а сума 56 706, 00 грн. залишилась несплаченою.

Із посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та умови договору позивач просив суд стягнути з відповідача Приватного підприємства "Малицький" заборгованість за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року в сумі 56 706, 00 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2013 року визнав наявність заборгованості, про що зазначено у протоколі судового засідання від 02.07.2013 року (арк. справи 48).

В судовому засіданні 16.07.2013 року від представника відповідача надійшла заява із доданими документами, подані докази долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, в судовому засіданні 16.07.2013 від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів оплати коштів в розмірі 24 000, 00 грн. Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.02.2012 року між Приватним підприємством «Малицький» (далі - Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаїв-м'ясо» (далі - Постачальник, позивач) укладено договір поставки № 7/12 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити продукцію (сировину), а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити таку сировину (п. 1.1 Договору) (арк. справи 7-9).

Відповідно до п. 1.2, 2.1 Договору поставка сировини здійснюється партіями за заявками Покупця на підставі Договору, Постачальник відвантажує сировину на адресу Покупця за цінами, що визначені в накладній.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, але у всякому випадку до виконання сторонами зобов'язань, узятих за даним Договором в період його дії. Строк дії Договору вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про намір припинити дію даного договору у строк 30 (тридцяти) днів до закінчення строку його дії.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним даного договору, його розірвання чи внесення змін до договору суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 5 Договору сторони передбачили наступні строки та порядок розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем провадиться у національній валюті гривні - безготівково, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника на реквізити, вказані в Договорі.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата конкретної партії сировини проводиться на умовах, зазначених в договорі та накладній.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в строки, вказані в рахунках-фактурах Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок Постачальника 100% оплати за поставлений товар або за товар, який повинен бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні.

Відповідно до п. 5.4 Договору Постачальник має право поставити товар Покупцю без попередньої оплати. В такому випадку покупець зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100% вартості поставленого товару у строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 5.5 Договору в разі, якщо сторони не узгодили в Специфікації порядок оплати: оплата сировини проводиться на умовах відстрочки платежу у строки, зазначені в п. 5.4.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу сировину (яловичину 1 категорії) в кількості 9005 кг на загальну суму 318 698, 00 грн. грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. справи 11-17), а саме:

№ 68 від 17.02.2012 року на суму 44 000, 00 грн.;

№ 68/1 від 18.02.2012 року на суму 44 572, 00 грн.;

№ 116 від 31.07.2012 року на суму 84 420, 00 грн.;

№ 136 від 19.10.2012 року на суму 54 988, 00 грн.;

№ 137 від 23.10.2012 року на суму 54 722, 50 грн.;

№ 140 від 01.11.2012 року на суму 27 160, 50 грн.;

№ 143 від 20.11.2012 року на суму 8 835, 00 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Факт поставки товару та отримання його відповідачем не заперечується сторонами.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплатив 261 992, 00 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку (арк. справи 23-37).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, станом на день звернення до суду із позовом заборгованість відповідача за поставлений товар складає 56 706, 00 грн. (318 698, 00 грн. - 261 992, 00 грн.).

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується також підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки взаємних розрахунків за 01.09.12 року-26.12.12 року, відповідно до якого заборгованість становить 56 706, 00 грн. (арк. справи 10).

Судом встановлено, що 04.07.2013 року відповідачем сплачено 5 000, 00 грн., 05.07.2013 року відповідачем сплачено 5 000, 00 грн., 09.07.2013 року відповідачем сплачено 5 000, 00 грн., 12.07.2013 року відповідачем сплачено 4 000, 00 грн., 15.07.2013 року відповідачем сплачено 5 000, 00 грн., тобто після порушення провадження у справі відповідачем сплачено заборгованість в сумі 24 000, 00 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку (арк. справи 79-83).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.07.13 року припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року у сумі 24 000, 00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1. ст. 80 ГПК України.

Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 32 706,00 грн.

Відповідачем не спростовано та не подано суду жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по Договору, як і не подано суду доказів оплати суми заборгованості.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 32 706, 00 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо заявленого представником відповідача в судовому засіданні 02.07.13 року усного клопотання про розстрочку виконання рішення суду (арк. справи 48), то слід зазначити наступне. Подане клопотання мотивоване тим, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі і не має достатньо коштів для виконання рішення по даній справі.

Згідно вимог ст. 129 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.12 року № 9 з останніми змінами від 16.01.13 року розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.12 року № 9 з останніми змінами від 16.01.13 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи , зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Винятковість обставин , які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

За таких обставин, вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Таким чином, питання відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявності обставин (підстав), що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

Нормами чинного законодавства, зокрема ГПК України, не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст. 4-3, ст. 33, 34 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Суд вважає, що відстрочка чи розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, суд зазначає, що обставини, якими відповідач обгрунтовує клопотання про розстрочку виконання судового рішення, не є винятковими, такими, що дійсно ускладнюють виконання судового рішення. Відсутність коштів у відповідача та невиконання своїх зобов'язань контрагентами відповідача не є такими винятковими обставинами, оскільки відповідно до приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Крім того, заявником не надано жодного належного доказу підтвердження обставин, заявлених в клопотанні, та необхідності розстрочки виконання рішення. Зокрема, відповідач жодними доказами не довів, що знаходиться у скрутному фінансовому становищі і не має достатньо коштів для виконання рішення по даній справі. Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому, судом враховано, що в ухвалі про припинення провадження у справі від 16.07.13 року в частині стягнення 24 000 грн. також було вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 33, 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-м'ясо" (код ЄДРПОУ 37437049) до відповідача Приватного підприємства "Малицький" (код ЄДРПОУ 32508303) в частині стягнення заборгованості за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року у сумі 32 706, 00 грн.

Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Малицький", вул. Кагатна, 1, м Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 32508303) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв-м'ясо", вул. Казарського, 3/5, м. Миколаїв, 54007 (код ЄДРПОУ 37437049, р/р 26007000066583 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023):

- 32 706, 00 грн. (тридцять дві тисячі сімсот шість грн. 00 коп.) - заборгованості за договором поставки № 7/12 від 01.02.2012 року;

- 992, 38 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 38 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2013 року.

Суддя Е.М. Олейняш