Рішення

від 18.07.2013 по справі 901/1728/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013 Справа № 901/1728/13 За позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів»

про стягнення 704 358,72 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» про стягнення заборгованості у розмірі 704 358,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушений обов'язок зі сплати платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з травня по грудень 2012 року, у зв'язку з чим виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані ч. 8 ст. 23 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VI (далі - Закон №4212-VI), ст. ст. 1, 4, 5, 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI), 4.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 №994/18289 (далі - Інструкція).

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином, проте, до початку судового засідання надав суду клопотання, в якому повідомив про непогашення відповідачем заборгованості та просив розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Відповідач процесуальним правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» за №18821200000015411, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи сер. А01 №643049 та довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 11.06.2013 №03.3-14/739.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі своєї заяви був зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів до Пенсійного фонду України в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за реєстраційним номером 303049.

Ухвалою суду від 30.09.2010 порушено провадження у справі № 5002-16/4752-2010 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів».

31.05.2011 у зазначеній справі судом визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі до відповідача у загальній сумі 901305,56 грн. та застосовано відносно нього судову процедуру банкрутства - розпорядження майном боржника, про що винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 23.05.2012 у зазначеній справі продовжено строк розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» на шість місяців, до 08.11.2013.

Як зазначає позивач, відповідач у 2012 році нарахував суму внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 704 358,72 грн, а саме: у травні 89 153,65 грн., у червні 90 745,25 грн., у липні 70 348,45 грн., у серпні 85 612,75 грн., у вересні 94 648,50 грн., у жовтні 87 804,46 грн., у листопаді 102 582,98 грн. та у грудні 83 462,68 грн., що підтверджує відповідними звітами відповідача та картками особового рахунку платника єдиного внеску.

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до відповідача з вимогою про сплату заборгованості від 05.02.2013 №Ю-229, яка одержана останнім 09.02.2013, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак відповідач наявну заборгованість у розмірі 704 358,72 грн. у добровільному порядку не сплатив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначається Законом №2464-VI.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Облік осіб, зазначених у ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Взяття їх на облік здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).

Згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Як вже було встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим за реєстровим номером 613049, у зв'язку з чим відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Статтею 8 Закону №2464-VI визначено, що розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За загальним правилом, яке передбачено ч. ч. 5, 8 ст. 9 Закону №2464-VI, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державної казначейської служби України для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Аналогічні положення містяться у п. 4.3.6 розділу IV Інструкції.

Крім того, ч. 12 ст. 9 Закону №2464-ІV визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI самостійно були нараховані та обчислені суми єдиного внеску за період з травня по грудень 2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами.

У той час, відповідач всупереч вимогам п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 8 ст. 9 Закону №2464-ІV, п. 4.3.6 розділу IV Інструкції не сплатив обов'язкові платежі по єдиному внеску у зазначеному періоді, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальний розмір заборгованості по єдиному соціальному внеску, що підлягає сплаті відповідачем у спірному періоді, складає 704 358,72 грн.

Крім того, суд зазначає, що вищевказана заборгованість є поточною, оскільки вона виникла після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.

Так, аб. 4 ч. 8 ст. 23 Закону №4212-VI визначено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Враховуючи зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 704 358,72 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір суд відносить на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 18.07.2013.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» (вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 36394256) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 10, м. Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 22300458) 704358,72 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» (вул. Севастопольська, 39, м. Сімферополь, АР Крим, 95013; ідентифікаційний код 36394256) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АР Крим код ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 рахунок №31211206783002, відкритий в ГУ ДКСУ в АРК м. Сімферополь, за кодом класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 14087,17 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) О.Л. Медведчук