Ухвала

від 06.06.2013 по справі 9101/132275/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 0870/3211/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Кириленко І.О.дов. від 06.06.13 р., Лобіков Д.В., дов. від 25.01.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 р. у справі № 0870/3211/12

за позовом Дочірнього підприємства " УКР-СЗМА" Закритого акцінерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" (далі - ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика", Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя) від 01.03.2012 р. № 0000412305.

Позов обґрунтовано тим, що у період, який перевірявся, Підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оформлені між Позивачем та постачальниками - ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08». первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» щодо складання, змісту та обсягу господарських операцій, повноважень посадових осіб, відповідальних посадових осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 р. у справі № 0870/3211/12 (суддя Нечипуренко О. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем дотримані вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту по спірним операціям в обліку товариства.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 р. у справі № 0870/3211/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки, протиправної діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій.

ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою і законною.В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали заперечення щодо доводів апеляційної скарги, вказуючи на індивідуальну відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності та наявність належних первинних документів, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій позивача.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників заявника апеляційної скарги суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ст. 196 ч.4 КАС України нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВП «Ізоспан» (код ЄДРПОУ 36054375) та з ПП «Експо-Груп-08» (код ЄДРПОУ 36154178) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової перевірки від 22.11.2011 р. № 404/23-5/30599802 (т.1, а. с.23-41).

Перевіркою встановлено порушення Підприємством п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту сум у розмірі 2 114 711 грн.

01.03.2012 р. на підставі даного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя винесене податкове повідомлення-рішення № 0000412305, яким Підприємству зменшене від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2009 р. у сумі 14398 грн., за грудень 2009 р. у сумі 12 854 грн. (т.1, а. с.50). Зазначене рішення є предметом оскарження в даній справі.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання товарів згідно нікчемних правочинів, укладених з контрагентами ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з акту перевірки, позиція податкового органу щодо нікчемності правочинів у відповідності до ст.203, ст.207, ст.215 ЦК України., укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08», ґрунтується:

- на даних матеріалів дослідчої перевірки від 22.09.2011 р. № 3384, якими стосовно посадових осіб ТОВ «ВП «Ізоспан» слідчим СВ Самарського РВ ДГУ ДУМВС України у Дніпропетровської області старшим лейтенантом міліції Горобець Р. А. встановлено, що перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ВП «Ізоспан» здійснена з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті якої державою отримано великий матеріальний збиток. 26.09.2011 р. порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (т.2, а. с.84);

- на інформації, отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 06.07.2011 р. № 6284/8/26-31, згідно якої ПП «Експо-Груп-08» є «транзитним» підприємством, яке використовується для переведення безготівкових коштів в готівкові. Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінальної справи № 49-3015 у відношенні посадових осіб Київської державної адміністрації за ч.3 ст.365, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України встановлено, що групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, та надання послуг з мінімізації податкового кредиту, створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності. До складу вказаного угрупування входить ПП «Експо-Груп-08» (т.2, а. с.87-96).

Так, матеріали справи свідчать про те, що у періоді, який перевірявся, Підприємство мало господарські відносини з:

- ТОВ «ВП «Ізоспан» за договорами від 22.06.2009 р. № 55-09 на загальну суму 12390000 грн. щодо поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 (т.1, а. с.201, 202), від 09.11.2009 р. № 09/11/1 на загальну суму 44904 грн. щодо поставки відводу 90 0 168х4,5 та манометра самописного МТС 711 0-250 (т.1, а. с.180, 181), від 18.11.2009 р. № 18/11/1 на загальну суму 51840 грн., що до поставки тензорезисторного датчика ТВС-16-0.10-С4 (т.1, а.с.154, 155). Всього позивачем у період жовтень 2009 р.-березень 2010 р. отримано від ТОВ «ВП Ізоспан» продукцію на загальну суму 109 929,30 грн.;

- з ПП «Експо-Груп-08» за договором договір поставки від 19.07.2010 р. № 19-07/13 на загальну суму 12 300 000 грн. щодо поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 (т.1, а. с.79, 80).

Виконання договорів з ТОВ «ВП «Ізоспан» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: специфікації, витратні і видаткові накладні, акти здачі-приймання, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківська виписка, що свідчить про оплату товару та податковими накладними (т.1, а. с.202-250; а.с.155-179; а. с.181-200).

Виконання договору з ПП «Експо-Груп-08» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: акти здачі-приймання, видатковою накладною, рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, банківською випискою, що свідчить про оплату товару та податковими накладними (т.1, а. с.81-97).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, що набрав чинності 01.01.2011р., витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, відповідачем суду не надані.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Колегія суддів стосовно вищенаведених доводів скаржника зазначає наступне:

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача. Матеріали кримінальних справ не є вироком суду.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо недекларування контрагентами позивача доходів, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Доводи ж скаржника про встановлену відсутність одного з контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 01.03.2012 р. № 0000412305, яким позивачу зменшене від'ємне значення податку на додану вартість за жовтень 2009 р. у сумі 14398,0 грн., за грудень 2009 р. у сумі 12 854,0 грн. (т.1, а. с.50).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 р. у справі № 0870/3211/12 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2012 р. у справі № 0870/3211/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко