Ухвала

від 16.05.2013 по справі 9101/123760/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 2а/0470/4541/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Мхітарян М.Г., дов. від 19.04.12 р.

відповідача: - Атрошенко В.М., дов. від 08.01.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 2а/0470/4541/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства "РЕГОМ"

до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «РЕГОМ» (далі - ВАТ «Регом», Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Центральна МДПІ у м.Кривому Розі):

- від 21.03.2012 р. № 0000172301, яким визначено грошове зобов'язання ВАТ «Регом» на суму всього 319761 грн., в тому числі: сума донарахованого податку на додану вартість 296839 грн. та штрафні санкції у сумі 22922 грн.;

- від 21.03.2012 р. № 0000182301, яким: визначено грошове зобов'язання ВАТ «Регом» на суму всього 4 063 719,75 грн., в тому числі: суму донарахованого податку на прибуток підприємств за основним платежем 3 839 210 грн. та штрафні санкції у сумі 224 509,75 грн.

Позов обґрунтовано незаконністю висновків перевірки з тих підстав, що з боку позивача вістуні порушення вимог податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки № 202/230/00190791 від 01.02.2012 р., є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 р. у даній справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі - Центральну міжрайонну державну податкову інспекцію у м.Кривому Розі Дніпропетровської області на Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Криворізька центральна МДПІ) (т.1, а. с.126).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 2а/0470/4541/12 (суддя Боженко М. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 р. № 0000172301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на додану вартість щодо ВАТ «Криворіжрудмаш» (код ЄДРПОУ 30643311), ТОВ «ПГ «Континент» (код ЄДРПОУ 337236895);

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 р. № 0000182301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств щодо підприємств ТОВ «Акма» (код ЄДРПОУ 32804440), ТОВ «Тантал» (код ЄДРПОУ 32861755), ТОВ «Омега-Плюс» (код ЄДРПОУ 32502411), ТОВ «Гіртехмаш» (код ЄДРПОУ 31385027), ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант» (код ЄДРПОУ 35811644), ТОВ «Техносвіт» (код ЄДРПОУ 31385011), ВАТ «Криворіжрудмаш» (код ЄДРПОУ 30643311), ТОВ «ПГ «Континент» (код ЄДРЦОУ 337236895);

- в решті позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що перевірка позивача проведена в порушення ст.75 ПК України, не за місцезнаходженням позивача (юридичною та фактичною адресою), де має бути ведення обліку та зберігання належних первинних документів. Відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, акт про результати перевірки позивача, складений 01.02.2012 р., був підписаний ліквідатором лише 11.04.2012 р.

З акту перевірки вбачається, що висновки перевірки зроблені на підставі даних наявних в інспекції інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших первинних документів. Акт перевірки містить посилання на первинні документи, однак, без ідентифікації таких первинних документів. Первинні документи надані позивачем до суду, представники відповідача не надали обґрунтованих заперечень проти позову та належних доказів, що доводять правомірність проведення документальної виїзної перевірки позивача за адресою ліквідатора Аксюк В. В., не підтверджена відмова позивача в наданні первинних документів під час перевірки та здійсненних на підставі такої перевірки висновків, які слугували підставою для винесення оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Також, у зв'язку з тим, що строк позовної давності щодо пред'явлення векселів ТОВ «Гіртехмаш» та ТОВ «Техносвіт» не минув, то відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ТОВ «Гіртехмаш» та ТОВ «Техносвіт» є поточними кредиторами та згідно ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають право вимоги в межах ліквідаційної процедури, оскільки, як встановлено судом, на час розгляду справи ліквідаційний баланс не затверджено, тому рішення відповідача в цій частині підлягає скасуванню.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова суду мотивована тим, що позивачем порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занижено валовий дохід на суму 330 141,39 грн., оскільки вимоги таких кредиторів, вважаються погашеними, а тому рішення податкового органу в цій частині є правомірним. Позивачем, як до перевірки, так і до суду не надано всіх первинних документів, які належить складати в залежності від господарської операції.

Не погодившись з постановою суду, Криворізькою центральною МДПІ подано апеляційну скаргу , згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі № 2а/0470/4541/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив належним чином обставин, встановлених в результаті перевірки, зазначає на порушення позивачем вимог законодавства.

ПП "Регом" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що викладені в акті перевірки факти та висновки є безпідстав ними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження висновків про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтримали власні правові позиції по спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, надали пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Центральною МДПІ у м.Кривому Розі документальної позапланової виїзної перевірки ВАТ «Регом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 01.11.2011 р. (акт перевірки № 202/230/00190791 від 01.02.2012 р., т.1, а. с.12-63), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138 ПК України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.10, 11) відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи,заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Криворізької центральної МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з наказу керівника Центральної МДПІ у м.Кривому Розі № 11762 від 13.12.2011 р., вищевказану документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Регом» призначено у відповідності п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 абз.1, 3, 4, п.п.75.1.2 п.75.1, п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України,у зв'язку з отриманням постанови про визнання банкрутом ВАТ «Регом» (т.1, а. с.138).

Відповідно до п.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення відповідачем порядку проведення документальної виїзної перевірки, які полягають:

- у необґрунтованому проведенні перевірки не за місцезнаходженням позивача (яке згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: м.Кривий Ріг, вул.Курчатова, б.1Д (т.1, а. с.108, 110-113), а за місцезнаходженням ліквідатора за адресою: м.Кривий Ріг, вул.Єсеніна, 1/12, яка зазначена в постанові господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 р. (т.1, а. с.102, 103), що суперечить приписам ст.75 ПК України, згідно положень якої документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При цьому, за визначенням ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно службової записки № 1492/7/26 від 20.12.2011 р. проведеними заходами встановлено місцезнаходження та опитано ліквідатора Аксюк В. В., яка повідомила, що документи по веденню фінансово-господарської діяльності підприємства знаходяться за адресою: вул.Курчатова, 1Д, що також підтверджується поясненнями Аксюк В. В. (т.2, а.с.53-55).

- у відсутності акту відмови позивача у наданні витребуваних податковим органом документів, складення якого вимагає п.85.6 ст.85 ПК України (у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався листом від 23.12.2011 р. №28635/10/230 про надання переліку кредиторів та сум кредиторських вимог станом на 01.11.2011 р. (т.2, а. с.56), на який позивачем надана відповідь від 06.01.2012 р. № 18 про неможливість надання реєстру вимог кредиторів (т.1, а. с.1768, т.2, а. с.57), а також листами від 23.12.2011 р. № 28687/10/230, від 28.12.2011 р. № 28966/10/230, від 03.01.2012 р. № 341/10/230 щодо надання інформації та первинних і бухгалтерських документів, акту відмови у наданні яких матеріали справи не містять.

Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачем приписів ст.86 ПК України, яке полягає у тому, що податковим органом не направлено екземпляр акту перевірки на юридичну адресу позивача, а направлено на адресу ліквідатора Аксюк В. В. поштовим відправленням з повідомленням про вручення м.Кривий Ріг, вул.Єсеніна, 1/12, оскільки згідно положень вказаної статті один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. В даному випадку Аксюк В. В. є законним представником ВАТ «Регом» у відповідності до постанови господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 р. (т.1, а. с.102, 103).

Стосовно суті виявлених порушень колегія суддів зазначає наступне:

Перевіркою встановлено порушення Товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійсненні господарських операцій з ВАТ «Криворіжрудмаш» та ТОВ «ПГ «Континент», внаслідок чого за період з 01.04.2010 р.-01.11.2011 р. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій з ПДВ всього в сумі 296 339 грн.

За доводами скаржника позивачем не надано для перевірки первинних документів, які б підтверджували правомірність включення вищенаведених витрат до складу валових витрат та зв'язок їх з господарською діяльністю Товариства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ВАТ «Регом» мало у періоді, що перевірявся, господарські відносини з:

- ТОВ «Криворіжрудмаш» (Орендодавець) згідно договору оренди основних засобів №420 від 01.10.2007 р., за умовами якого Орендодавець передає, а Орендатор (ВАТ «Регом») приймає в строкове платне користування основні засоби перелік та вартість яких зазначена в Додатку № 1 для використання в господарській діяльності ВАТ «Регом» (т.1, а. с.198).

- ТОВ «ПГ» Континент» (Продавець) згідно договору № 14 від 26.01.2011 р., за умовами якого ВАТ «Регом» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, згідно специфікації (муфти, гайки, болти, шайби тощо) (т.1, а. с.215).

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач здійснює такі види діяльності: 29.52.1 виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 29.52.3 ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, таким чином, суд приходить до висновку, що орендовані позивачем основні засоби та запасні частини використовувались в господарській діяльності позивача (т.1, а. с.110-113).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також положеннями абз.1 п.138.2.ст.138 ПК України, що набрав чинності 01.01.2011р., витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Також згідно положень п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 ст.198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6.ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За приписами абз.1 п.201.6. ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За положеннями п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, відповідачем суду не надані.

Виконання вищевказаних договорів підтверджується відповідними первинними документами, що містяться в матеріалах справи: додатковими угодами, специфікаціями, актами приймання-передач, рахунками-фактурами, видатковими накладними, подорожними листами, товарно-транспортними накладні, картка обліку роботи вантажного автомобіля, прибутковими ордерами про оприбуткування запасних частин на складі цеху, податковими накладними (т.1, а. с.215-250).

При цьому, доказів невідповідності податкових накладних чинному законодавству відповідачем суду не надано.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Посилання скаржника на відсутність підтвердження позивачем які саме транспортні засоби використовувались за договором оренди № 420, для яких цілей, при списанні ПММ яке відображено списання витрат пального на експлуатацію транспортних засобів, які і орендуються згідно даному акту, спростовуються додатком № 1 до договору оренди, яким визначено перелік переданих ВАТ «Регом» основних засобів (т.1, а. с.199-206), що містить не лише транспортні засоби, але й преси, мостові крани, трансформатори, кранову естакаду, станки тощо.

Доводи відповідача про те, що до перевірки не надано договору з ВАТ «Криворіжрудмаш», як й інших первинних документів, судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги, оскільки, як зазначено вище, податковим органом не підтверджена відмова позивача в наданні первинних документів під час перевірки.

Ліквідація ж ТОВ «ПГ «Континент» після укладення договору, та не проведення розрахунків між підприємствами не може слугувати самостійним та однозначним підтвердженням відсутності між підприємствами взаємовідносин, оскільки на момент укладення договору ТОВ «ПГ «Континент» зареєстроване в ЄДР.

Таким чином, колегія суддів, з урахуванням вищевикладеного, погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність податковим органом порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 і безпідставність донарахувань податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 296 339 грн.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 р. № 0000172301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на додану вартість щодо ВАТ «Криворіжрудмаш» та ТОВ «ПГ «Континент».

Стосовно коригування позивачем валових витрат та валових доходів на суму кредиторської заборгованості перед підприємствами, які не увійшли до реєстру кредиторів, колегія суддів зазначає наступне:

- Перевіркою встановлено, що станом на 30.11.2010 р. та на 01.11.2011 р. (дата закінчення перевірки) по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 330 141,39 грн., яка залишається незмінною протягом всього часу, а саме: ТОВ «Веста Дніпро» (код ЄДРІІОУ 36366187) - 70080 грн.; ТОВ «Саббіа Груп» (код ЄДРПОУ 35935358) - 10027,08 грн.; ТОВ «Кіровоградський електрометалургійний завод» (код ЄДРПОУ 35720568) - 158744,16 грн.; ТОВ «Промобладнання» - 11184,00 грн.; ПП «Престиж» (код ЄДРПОУ 35112514) - 5408 грн.; ТОВ «Електротехсервіс» (код ЄДРПОУ 31121860) - 1678 грн.; ТОВ «Імобільярі» (код ЄДРПОУ 32097661) - 2048 грн.; ТОВ «Група компаній мост» (код ЄДРПОУ 32862497) -12101,42 грн.; ТОВ «Комплекс плюс» (код ЄДРПОУ 32870136) - 4059,20 грн.; ТОВ «Лік» (код ЄДРПОУ 30661420) - 157,20 грн.; ТОВ «Мегабіт» (код ЄДРПОУ 30643568) - 120 грн.; ТОВ «Мікросін» (код ЄДРПОУ 137233183) - 3336,00 грн.; ТОВ «Огнеупор» (код ЄДРПОУ 32470893) - 5700 грн.; ТОВ «Такт» (код ЄДРПОУ 21858879) - 1119,10 грн.; ТОВ «Титаник» (код ЄДРПОУ 21933285) - 900 грн.; ТОВ «Укрграфіт» (код ЄДРПОУ 30201489) - 24140,34 грн.; ТОВ «Електроспектр» (код ЄДРПОУ 32937326) - 18777,15 грн.; ТОВ «Піко» (код ЄДРПОУ 20203001) - 561,74 грн., згідно договорів за період 2005-2011 р.р., які у зв'язку з виїмкою, проведеною податковою міліцією (т.1, а. с.172-174), суду не надавались.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343) банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

За приписами ч.2 ст.14 Закону № 2343 вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що господарським судом Дніпропетровської області за заявою ВАТ «РЕГОМ» ухвалою від 30.11.2010 р. у справі № Б38/313-10 відкрито провадження у справі про банкрутство ВАТ «РЕГОМ» (т.1, а. с.97).

28.12.2010 р. в газеті «Голос України» розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «РЕГОМ» (т.1, а. с.104).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011 р. р. у справі № Б38/313-10 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 36685502,62 грн. (т.1, а.с.100, 101).

З наведених вище норм виливає, що датою погашення (припинення) кредиторської заборгованості вважається дата винесення господарським судом рішення, яким ухвалюється реєстр кредиторів.

З затвердженого реєстру кредиторів вбачається, що кредиторська заборгованість на загальну суму 330 141,39 грн. по вищевказаних підприємствах не заявлена до кредиторських вимог в межах справи про банкрутство.

Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що вказана кредиторська заборгованість вважається погашеною з огляду на виникнення таких вимог до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім зазначеного, перевіркою встановлено, що станом на 01.04.2010 р. (дата початку перевірки, що підтверджується і даними попередньої перевірки), на 30.11.2010 р. та на 01.11.2011 р. (дата закінчення перевірки) по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість ТОВ «НВП ЄСМ» за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-82/1-07 від 30.11.2007 р. на загальну суму 450 700 грн., який також не надано суду у зв'язку виїмкою.

Розрахунки між підприємствами не проводились та свої кредиторські вимоги ТОВ «НВП ЄСМ» також не заявляло.

За позицією скаржника судом першої інстанції не враховано, що в порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334, з врахуванням вимог абз.3 ст.44 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2010 р. № 2374-ІІІ, згідно якому у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, Товариством занижено валовий дохід на суму кредиторської заборгованості за 1 квартал 2011 р.

Так, згідно п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на те, що актом перевірки встановлена кредиторська заборгованість позивача перед зазначеними підприємствами до дня порушення провадження у справі про банкрутство, і згідно приписів чинного законодавства вимоги таких кредиторів, вважаються погашеними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 і вважає обґрунтованою відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону № 334 щодо відображення у податковому обліку кредиторської заборгованості перед постачальниками товарів (робіт, послуг) по векселям, виданим на загальну суму 14138196,81 грн., а саме векселям:

- ПП «Тантал» від 18.02.2008 р. на загальну суму 8259240,00 грн., строк пред'явлення яких не раніше 18.02.2013 р. (т.1, а. с.72-81, 188-196; т.2, а. с.74-79);

- ТОВ «Омега Плюс» від 08.04.2008 р. на загальну суму 5283671,21 грн., строк пред'явлення яких не раніше 08.04.2013 р. (т.1, а. с.82-89, 179-187; т.2, а. с.68-73);

- ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант» від 05.08.2009 р. на загальну суму 266750 грн., строк пред'явлення яких після 05.08.2012 р. (т.1, а. с.70, 71);

- ТОВ «Акма» від 01.08.2009 р. на загальну суму 585325,60 грн., строк пред'явлення яких після 01.08.2009 р. (т.1, а. с.90-96, 175-177; т.2, а. с.66, 67);

- ТОВ «Гіртехмаш» від 04.01.2010 р. на загальну суму 235 439,00 грн., строк пред'явлення - за пред'явленням (т.1, а. с.67-69);

- ТОВ «Техносвіт» від 04.01.2010 р. на загальну суму 232520,00 грн., строк пред'явлення - за пред'явленням (т.1, а. с.64-66),

колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, при процедурі банкрутства за наявності господарських операцій, пов'язаних з обігом векселів, повинні враховуватись приписи Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2010 р. № 2374-ІІІ, який є спеціальним щодо обігу вказаних цінних паперів.

Так, відповідно до п.4 ст.2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином: зазначені у пункті 2 статті 43, - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; зазначені у пункті 3 статті 43, - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту; зазначені в абзаці шостому статті 44, - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта.

Види векселів і їх визначення, порядок пред'явлення до виконання наведено в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).

Так, згідно ст.78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Індосамент - це передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Його вчиняють на зворотному боці векселя або на додатковому листі (алонжі).

Згідно ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання (ст.34 Уніфікованого закону).

За приписами до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: (1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; (2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; (3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Таким чином, право векселедержателів на пред'явлення векселя до сплати до настання терміну платежу не обмежується у разі визнання банкрутом векселедавця (трасанта).

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що до безповоротної фінансової допомоги належить і в зв'язку з цим повинна включатись до складу валового доходу відповідного податкового періоду тільки та заборгованість векселедавця перед векселедержателем, по якій минув строк позовної давності.

З зазначеного вище вбачається, що строк позовної давності щодо пред'явлення векселів ТОВ «Гіртехмаш» та ТОВ «Техносвіт» не минув, тому відповідно до ст.1 Закону №2343 вказані підприємства є поточними кредиторами і, враховуючи те, що на час розгляду справи ліквідаційний баланс не затверджено, згідно приписів ст.23 зазначеного Закону мають право вимоги в межах ліквідаційної процедури.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо кредиторської заборгованості по векселях, виданих позивачем підприємствам ПП «Тантал», ТОВ «Акма», ТОВ «Омега Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант», то з огляду на те, що доказів застосування індосаменту до вказаних векселів сторонами суду не надано, а матеріалами справи підтверджується скасування державної реєстрації зазначених підприємств, суд першої інстанції правомірно визначив нарахування відповідачем податкового зобов'язання по даній кредиторській заборгованості передчасним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення відповідача в цій частині також підлягає скасуванню.

Стосовно висновків акту перевірки щодо неправомірного коригування Товаристом валових витрат, відображених у рядку 05 Декларації «коригування валових витрат», за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2011 р. у загальній сумі 3020591 грн., яка складається з: самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів - 2881392 грн.; врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - 139199 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2011 р. у загальній сумі 3020591 грн., на підставі таких документів: № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №685 «Розрахунки з іншими кредиторами», №371 «Розрахунки з іншими дебіторами», № 311 «Поточні рахунки в національній валюті» з додатками, №301 «Каса в національній валюті» з додатками, прибуткових накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, та інших первинних документів, які перевірено суцільним порядком, встановлено завищення задекларованих ВАТ «РЕГОМ» показників у рядку 05 Декларації «коригування валових витрат» в на загальну суму 1845635 грн., з яких: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів - 1431318 грн.; врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - 139 199 грн., а саме: коригування витрат в сторону зменшення на суму кредиторської заборгованості, яка встановлена по процедурі банкрутства, в сумі 275118 грн.

Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Позивачем всупереч вимог ч.1 ст.71 КАС України не надано доказів (первинних документів), якими би підтверджувалась наявність витрат за попередній період в сумі 1431318 грн., які не задекларовані в попередніх періодах та мають право бути включеними в періоді, що перевірявся.

Також Товариством не надано суду доказів (первинних документів), якими би підтверджувалась правомірність включення коригування витрат за рахунок сумнівної (безнадійної) заборгованості в сумі 139199 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення позивачем вищенаведеного п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334, тому податкове-повідомлення рішення в цій частини є правомірним і не підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 р. № 0000182301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств щодо підприємств ТОВ «Акма», ТОВ «Тантал», ТОВ «Омега-Плюс», ТОВ «Гіртехмаш», ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант», ТОВ «Техносвіт», ВАТ «Криворіжрудмаш», ТОВ «ПГ «Континент» і відмову у задоволенні решти позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 р. у справі №2а/0470/4541/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012р. у справі № 2а/0470/4541/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко