Постанова

від 13.06.2013 по справі 9101/138567/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. справа № 0870/4674/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 0870/4674/12

за позовом Дочірнього підприємства "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" (далі - ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика", Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, відповідач) № 0002972305 від 13.12.2011 р., яке винесене на підставі акту документальної позапланової перевірки від 29.11.2011 р. № 410/23-509/30599802.

Позов обґрунтовано тим, що у період, який перевірявся, Підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується первинними документами, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оформлені між Позивачем та постачальниками - ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08» первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо складання, змісту та обсягу господарських операцій, повноважень посадових осіб, відповідальних посадових осіб за здійснення господарських операцій та правильності їх оформлення, тому визнання правочинів з постачальниками ТОВ «ВП «Ізоспан», ПП «Експо-Груп-08» нікчемними відповідно до ст.ст.203, 204, 207, 215 ЦК України, ст.207 ГК України позивач вважає неправомірним, посилаючись на операції з реалізації цих товарів кінцевим споживачам.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 0870/4674/12 (суддя Прасов О. О.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням позиції податкового органу належними доказами за умови ненадання доказів позивачем про протиправність висновків та дій відповідача.

Не погодившись з постановою суду, ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 0870/4674/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про неврахування судом того факту, що позивач та його контрагент на момент укладення договорів був належним чином зареєстрований, знаходився в Єдиному державному реєстрі та у позивача відсутні підстави для сумнівів щодо належної правоздатності контрагента, вказує на факт отримання товару від контрагента, проведення розрахунків через банк, реальність господарських операцій, яка підтверджується документально.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою і законною.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч.4 ст. 196 КАС України , нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест-Севзапмонтажавтоматика» з питань повноти нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВП «Ізоспан» (код ЄДРПОУ 36054375) та з ПП «Експо-Груп-08» (код ЄДРПОУ 36154178) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової перевірки від 29.11.2011 р. № 410/23-509/30599802 (т.1, а. с.24-42).

За висновками перевірки Підприємством в порушення п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.3.1 ст.3, п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ДП «Укр-СЗМА» ЗАТ «Трест «Севзапмонтажавтоматика» занижено об'єкт оподаткування, внаслідок заниження податку на прибуток в 2009-2010 роках на суму 2599104 грн.

13.12.2012 р. на підставі даного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя винесене податкове повідомлення-рішення № 0002972305, яким Підприємству донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3248880 грн., у тому числі: 2599104 грн. - за основним платежем, 649776 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.47).

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення позивачем витрат з придбання товарів згідно нікчемних правочинів, укладених з контрагентами - ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08», до валових витрат Підприємства.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з таких підстав:

Як вбачається з акту перевірки, позиція податкового органу щодо нікчемності правочинів у відповідності до ст.203, ст.207, ст.215 ЦК України., укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами ТОВ «ВП «Ізоспан» та ПП «Експо-Груп-08», ґрунтується:

- на даних матеріалів дослідчої перевірки від 22.09.2011 р. № 3384, якими стосовно посадових осіб ТОВ «ВП «Ізоспан» слідчим СВ Самарського РВ ДГУ ДУМВС України у Дніпропетровської області старшим лейтенантом міліції Горобець Р. А. встановлено, що перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «ВП «Ізоспан» здійснена з метою прикриття незаконної діяльності, в результаті якої державою отримано великий матеріальний збиток. 26.09.2011 р. порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (т.1, а. с.75);

- на інформації, отриманої від ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 06.07.2011 р. № 6284/8/26-31, згідно якої ПП «Експо-Груп-08» є «транзитним» підприємством, яке використовується для переведення безготівкових коштів в готівкові. Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінальної справи № 49-3015 у відношенні посадових осіб Київської державної адміністрації за ч.3 ст.365, ч.2 ст.364, ч.2 ст.367 КК України встановлено, що групою осіб з метою прикриття незаконної діяльності, та надання послуг з мінімізації податкового кредиту, створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності. До складу вказаного угрупування входить ПП «Експо-Груп-08» (т.1, а. с.37).

Так, з матеріалів справи свідчать про те, що у періоді, який перевірявся, Підприємство мало господарські відносини з:

- ТОВ «ВП «Ізоспан» за договорами від 22.06.2009 р. № 55-09 на загальну суму 12390000 грн. щодо поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 (т.1, а. с.201, 202), від 09.11.2009 р. № 09/11/1 на загальну суму 44904 грн. щодо поставки відводу 90 0 168х4,5 та манометра самописного МТС 711 0-250 (т.1, а. с.180, 181), від 18.11.2009 р. № 18/11/1 на загальну суму 51840 грн., що до поставки тензорезисторного датчика ТВС-16-0.10-С4 (т.1, а.с.154, 155). Всього позивачем у період жовтень 2009 р.-березень 2010 р. отримано від ТОВ «ВП Ізоспан» продукцію на загальну суму 109 929,30 грн.;

- з ПП «Експо-Груп-08» за договором договір поставки від 19.07.2010 р. № 19-07/13 на загальну суму 12 300 000 грн. щодо поставки трансформатора ТРДН 63000/150/10 (т.1, а. с.79, 80).

Виконання договорів з ТОВ «ВП «Ізоспан» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: специфікації, витратні і видаткові накладні, акти здачі-приймання, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківська виписка, що свідчить про оплату товару та податковими накладними.

Виконання договору з ПП «Експо-Груп-08» підтверджується первинними документами, що містяться в матеріалах справи: акти здачі-приймання, видатковою накладною, рахунком-фактурою, товарно-транспортною накладною, банківською випискою, що свідчить про оплату товару та податковими накладними.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарської операції, відповідачем суду не надані.

Також не надано доказів відсутності державної реєстрації у вказаних контрагентів позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання вищевказаного товару в бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується договорами Підприємства з ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», ТОВ «МД Істейт», ВАТ «Запоріжжяобленерго» - покупцями товару, що містяться в матеріалах справи.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Крім того, відповідно до ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування, згідно частини 4 якої підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

При цьому обов'язковими такий вирок суду для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагентів позивача. Матеріали кримінальних справ не є вироком суду.

Крім того, відповідно до ст.41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Так, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо недекларування контрагентами позивача доходів, то не передбачався жодною нормою законодавства України обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Доводи ж скаржника про встановлену відсутність одного з контрагентів позивача за юридичною адресою, відсутність кваліфікованого персоналу, основних фондів, складських приміщень тощо свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування позиції щодо відмови у задоволенні позову на те,що технічна документація на трансформатор ТРДН-63000/150 У1 позивачем до суду не надана спростовується поясненнями позивача щодо дефекту первісно транспортованого трансформатора, а також тим, що відсутність технічної документації не може бути свідченням нереальності господарської операції за наявності інших первинних документів.

Також за приписами чинного законодавства не є свідченням нереальності господарської операції встановлені судом першої інстанції факти, що свідчать про відсутність належного оприбуткування товарів, які за видатковими документами повинні були надходити до позивача від ТОВ «ВП «Ізоспан», ПП «Експо-Груп-08».

Посилання суду першої інстанції на те, що податкові накладні №301108 від 30.11.2009, №300401 від 30.04.2010, №300402 від 30.04.2010 (які досліджувались органом державної податкової служби під час перевірки і зазначені в акті № 410/23-509/30599802 від 29.11.2011 р.) позивачем до суду не надано, колегія суддів вважає недоречним з огляду на те, що даний спір стосується донарахувань з податку на прибуток підприємств, а не з податку на додану вартість.

Також колегія суддів вважає недоречним посилання суду першої інстанції на те, що Підприємством не надано доказів повернення ТОВ «ВП «Ізоспан» коштів у сумі 6140600 грн., визначеної в акті взаєморозрахунків між ТОВ ДП «УКР-СЗМА» ЗАТ «Трест Севзапмонтажавтоматика» та ТОВ «ВП «Ізоспан» станом на 30.06.2010 р., оскільки сума товару за договором № 55-09 від 22.06.2009 р. визначена у розмірі 12 390 000 грн.

Крім того, колегія суддів вважає неправомірним посилання суду першої інстанції стосовно відсутності всіх необхідних реквізитів у товарно-транспортних накладних, наданих позивачем, на приписи Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.95 р. №488/346 «Про затвердження типових Форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», оскільки даний Наказ не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України у і тому відповідно до приписів Указу президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.199 2р. №493/92 не є обов'язковим до виконання для всіх суб'єктів господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Підприємства про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя № 0002972305 від 13.12.2011 р., яким позивачу донараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 3248880 грн., у тому числі: 2599104 грн. - за основним платежем, 649776 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.47).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову ДП "УКР-СЗМА" ЗАТ "Трест "Севзапмонтажавтоматика".

Згідно приписів ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст . 94, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 0870/4674/12 задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 червня 2012 р. у справі № 0870/4674/12 скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя № 0002972305 від 13.12.2011 р., винесене на підставі акту документальної позапланової перевірки від 29.11.2011 р. № 410/23-509/30599802.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "УКР-СЗМА" Закритого акціонерного товариства "Трест "Севзапмонтажавтоматика" у сумі 2 146 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко