Рішення

від 15.07.2013 по справі 905/3621/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.07.2013р. Справа № 905/3621/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м.Донецьк (ідентифікаційний код 01237738)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія», м.Донецьк (ідентифікаційний код 33863905)

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 20190,00грн., штрафу у сумі 10801,65грн., 3% річних у розмірі 177,56грн.

за участю представників:

від позивача: Семенець О.О. за довіреністю від 10.06.2013р.,

від відповідача: не з'явився

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Будмеханізація», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія», м.Донецьк про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 20190,00грн., штрафу у сумі 10801,65грн., 3% річних у розмірі 177,56грн.

Ухвалою від 24.05.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/3621/13.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору надання послуг №1У від 02.01.2013р. в частині оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 20190,00грн. та підстави для нарахування штрафу в сумі 10801,65грн., 3% річних у розмірі 177,56грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору надання послуг №1У від 02.01.2013р., додатку №1 до договору (вартість послуг при виконанні робіт погодинно), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №УМ5-000002 від 31.01.2013р., банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 510, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 21 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 1, 2 Цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на адресу відповідача, зазначену відповідно до витягу з ЄДР, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

02.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «НВК «Монополія» (замовник) та Публічним акціонерним товариством «Будмеханізація» (виконавець) укладено договір надання послуг №1У (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику за його заявкою послуги будівельною технікою, замовник зобов'язується використати за призначенням надану техніку та оплачувати послуги техніки (п.п.1.1., 1.2. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до матеріалів справи.

За п.7.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., проте в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість наданих виконавцем послуг визначається виходячи з розрахунку загального часу надання послуг.

Вартість послуг при виконанні робіт погодинно узгоджена сторонами в додатку №1 до Договору.

До початку надання послуг замовник перераховує попередню оплату у розмірі зазначеному в рахунку-фактури, виставленим виконавцем.

Так, в якості попередньої оплати замовником 03.01.2013р. сплачено виконавцю 21450,00грн., 22.01.2013р. - 35340,00грн., про що свідчать банківські виписки, копії яких наявні в матеріалах справи.

31.01.2013р. сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №УМ5-000002 за Договором на суму 94980,00грн., який підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що надані виконавцем послуги прийняті замовником без заперечень.

За п.2.3. Договору кінцевий розрахунок за надані послуги здійснюється замовником в національній валюті України, щомісячно протягом 3-х днів з моменту підписання акту надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, або в інших формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Відтак, кінцевий термін оплати наданих послуг за Договором становить 03.02.2013р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, в зазначений термін замовник не сплатив вартість наданих послуг, у зв'язку із чим, з 04.02.2013р. у останнього перед виконавцем виникла заборгованість у розмірі 38190,00грн.

Як вбачається з банківської виписки, замовником 06.03.2013р. сплачено виконавцю за надані послуги 18000,00грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості у розмірі 20190,00грн. відповідачем суду не представлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 20190,00грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10801,65грн. за період з 04.02.2013р. по 21.05.2013р. на суму 20190,00грн., 3% річних за період з 04.02.2013р. по 21.05.2013р. на суму 20190,00грн.

За п.5.2. Договору у випадку прострочення оплати згідно п.2.3. договору замовник сплачує виконавцю наступний штрафу розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, суд дійшов висновку, що встановлена сторонами в п.5.2. Договору штрафна санкція, визначена сторонами як штраф, за своєю правовою природою та механізмом застосування є пенею.

За приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок штрафу за період з 04.02.2013р. по 21.05.2013р., який визначено позивачем та який не суперечить приписам чинного законодавства, на суму 20190,00грн., судом встановлено, що позивачем невірно нараховано суму штрафу, оскільки не враховано приписи Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Самостійно здійснивши перерахунок штрафу за період з 04.02.2013р. по 21.05.2013р., судом встановлено, що сума пені становить 887,81грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 04.02.2013р. по 21.05.2013р., який визначено позивачем та який не суперечить приписам чинного законодавства, на суму 20190,00грн., судом встановлено, що визначена позивачем сума нарахування у розмірі 177,56грн. є вірною.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 887,81грн., в частині стягнення 3% річних - повністю у розмірі 177,56грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація», м.Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія», м.Донецьк про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 20190,00грн., штрафу у сумі 10801,65грн., 3% річних у розмірі 177,56грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Монополія» (83048, м.Донецьк, просп.Звільнення Донбасу, буд.11, кв.10, ідентифікаційний код 33863905) на користь Публічного акціонерного товариства «Будмеханізація» (83056, м.Донецьк, вул.Молодих Шахтарів, буд.8А, ідентифікаційний код 01237738) суму основної заборгованості у розмірі 20190,00грн., штрафу у розмірі 887,81грн., 3% річних у розмірі 177,56грн., судовий збір у розмірі 1173,27грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2013р.

Суддя Ю.В. Сич