Рішення

від 15.07.2013 по справі 910/11512/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11512/13 15.07.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія»

про стягнення 39 874, 86 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Ружицький І.Г.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія» про стягнення заборгованості у розмірі 39 874, 86 грн. за договором поставки № 46 від 12.07.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10350/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

11.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» подало заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначає, що 18.06.2013 р. відповідач сплатив 9 999, 20 грн. за договором № 46 від 12.07.2010 р. та, при цьому, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія» 29 875, 60 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.п. 3.10., 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, зокрема, як збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Проаналізувавши зміст заяви позивача про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що Публічним акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК» фактично зменшено розмір раніше заявлених позовних вимог.

Тож, зважаючи, що заява позивача не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

В той же час суд відзначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/10350/13 отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія» 01.07.2013 р., про що свідчить підпис останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Жодних клопотань, в тому числі й про відкладення розгляду даної справи, від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.07.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія» укладено договір поставки № 46, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар (залізобетонні вироби та товарний бетон), а відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 4.3. договору відповідач сплачує позивачу загальну вартість поставки на умовах часткової попередньої оплати вартості товару та післяплати вартості товару на умовах відстрочки платежу.

Відповідно до п. 4.6. договору сума, що становить вартість товару, поставленого на умовах відстрочки платежу визначена видаткових накладних позивача, які містять назву товару, його кількість, ціну і є невід'ємною частиною договору. Відповідач зобов'язаний повністю розрахуватись з позивачем за отриманий товар у термін 30 календарних днів.

Термін дії договору, відповідно до п. 8.1., в частині, що стосується поточних замовлень на поставку товару складає один рік - до 13.07.2011 р., а в частині, що стосується виконання зобов'язань поставки замовленого товару та сплаті його вартості - до повного виконання зобов'язань в межах терміну загальної позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору позивачем у певний період поставлено відповідачу продукцію на суму 39 874, 80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 130104003 від 04.01.2013 р., № 130116002 від 16.01.2013 р., № 130131006 від 31.01.2013 р., № 130206047 від 06.02.2013 р., належним чином засвідчені копії яких залучено до матеріалів справи.

Таким чином, зважаючи на положення п. 8.1 договору, суд приходить до висновку, що поставка позивачем товару, зазначеного у спірних накладних, здійснювалась в межах дії договору №46 від 12.07.10р.

Також судом встановлено, що на виконання договору № 46 від 12.07.2010 р. відповідачем перераховано грошові кошти у розмірі 9 999, 20 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «АкордБанк» № 24/131 від 01.07.2013 р.

Гарантійним листом вих. № 22 від 03.07.2013 р. відповідач підтвердив суму боргу у розмірі 29 875, 60 грн. за договором № 46 від 12.07.2010 р. та гарантував повне його погашення до 30.09.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 46 від 12.07.2010 р. в частині оплати поставленої продукції, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 29 875, 60 грн., яку Публічне акціонерне товариство «Дарницький завод ЗБК» просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять докази на підтвердження здійснення Публічним акціонерним товариством «Дарницький завод ЗБК» поставки певного товару за договором № 46 від 12.07.2010 р., а відповідачем не надано суду доказів його оплати, враховуючи, що гарантійним листом вих. № 22 від 03.07.2013 р. відповідач підтвердив суму боргу у розмірі 29 875, 60 грн. за договором № 46 від 12.07.2010 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про задоволення позову.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням викладеного, судовий збір в розмірі 431, 44 грн. підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству «Дарницький завод ЗБК» з Державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична будівельна компанія» (04212, м. Київ, вул. Тимошенка, 15, кв. 56 код ЄДРПОУ 31725075), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «Дарницький завод ЗБК» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 010373298) заборгованість у розмірі 29 875, 60 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять грн. 60 коп.) грн. та 1 289, 06 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять грн. 06 коп.) грн. - судового збору.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Дарницький завод ЗБК» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11, код ЄДРПОУ 010373298) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 431, 44 (чотириста тридцять одна грн. 44 коп.) грн., сплачений платіжним дорученням № 2398 від 07.06.2013 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 910/11512/13.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.07.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.