Рішення

від 17.07.2013 по справі 918/890/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2013 р. Справа № 918/890/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Гудзенко Я.О. розглянув справу за позовом публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» до приватного підприємства «Торговий дім «Варяг» про стягнення 25 679, 80 грн.

За участю:

від позивача : Демко Л.М. (дов. № 01/13 від 21.01.13 р.)

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ПП "Торговий дім "Варяг" (далі-відповідач) про стягнення 25 679, 80 грн., з яких 23 842, 04 грн. основний борг, 1 531, 38 грн. пеня та 306, 38 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду від 11.06.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/890/13, розгляд якої призначено на 19.06.13 р.

Ухвалами суду від 19.06.13 р. та 02.07.13 р. розгляд справи відкладався у зв`язку із неявкою представника відповідача та задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судовому засіданні 17.07.13 р. представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву, а також доказів погашення заборгованості на час прийняття рішення суду не подав, в судові засідання не з'являвся, про поважні причини неявки суд не повідомляв, поштові повідомлення про вручення поштових відправлень повертались до суду не отриманими з відмітками відділень поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 39, 40, 47,48).

У відповідності з п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали направлялися відповідачу на адресу, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи станом на 18.06.13 р., а саме: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 123А.

Враховуючи те, що нез'явлення відповідача в судове засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.07.13 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд Рівненської області, -

ВСТАНОВИВ:

9 листопада 2012 року між ПАТ "Виробничо-торгова кондитерська фірма "Ласощі" (далі-постачальник) та ПП "Торговий дім "Варяг" (далі-покупець) укладено договір поставки кондитерських виробів № 33/12 (далі - Договір).

За умовами п. п. 1.1., 1.2., 2.1 Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця кондитерські вироби (далі - товар) у кількості, асортименті, якості та цінами, вказаними у товаро-транспортних накладних та/або специфікаціях, які оформляються сторонами при прийомі-передачі окремих партій товару, і які є невід'ємними частинами Договору.

Розділом 3 Договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків за поставлений товар. Зокрема ціни на товар погоджуються сторонами, а також можуть зазначатися у специфікаціях до Договору, які затверджуються сторонами. Ціни на товар, що поставляється, зазначені в накладній постачальника з відміткою покупця чи зазначені в затвердженій сторонами специфікації вважаються погодженими і оспорюванню не підлягають.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що відпуск товару постачальником проводиться в разі проведення покупцем попередньої оплати або з відстрочкою платежу, за домовленістю сторін. Водночас відповідно до п. 3.4 Договору сторони погодили, що у випадку відстрочки платежу, оплата за отриманий товар проводиться покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлене сторонами.

Згідно розділу 6 Договору сторони погодили додаткові умови, якими строк дії договору встановлюється до 31.12.12 р. включно, та продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 7 днів до закінчення дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору та видаткових накладних № Л-00000859 від 16.11.2012 р. на суму 15 998, 40 грн. № Л-00000963 від 11.12.2012 р. на суму 12 018, 85 грн., № Л-00000964 від 11.12.2012 р. на суму 1 942, 94 грн., № Л-00001032 від 17.12.2012 р. на суму 118, 27 грн. та № Л-00001073 від 24.12.2012 р. на суму 1 063, 58 грн. постачальником було поставлено покупцю Товар на загальну суму 31 142, 04 грн.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, що підтверджує отримання відповідачем Товару, вказаного у накладних, а також свідчить про реальний характер проведених між сторонами господарських операцій.

В судовому засіданні 17.07.13 р. відповідачем було надано суду для огляду оригінали всіх документів доданих до позовної заяви, зокрема судом було оглянуто та досліджено Договір поставки кондитерських виробів № 33/12 від 09.11.12 р. та видаткові накладні на отримання товару відповідачем.

Судом встановлено, що відповідачем було частково здійснено розрахунок за отриманий товар платіжними дорученнями на загальну суму 7 300 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 28-32).

Водночас всупереч умовам Договору відповідач прийнятий на себе обов'язок по оплаті поставленого Товару у повному обсязі не здійснив, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар за вказаними вище накладними станом на день прийняття рішення становить 23 842, 04 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов Договору. Крім того повноважними представниками сторін був підписаний та скріплений печатками юридичних осіб акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2012 р., з якого вбачається заборгованість відповідача у вищезазначеній сумі.

Враховуючи вказане вище, суд приймає накладні в якості належних доказів факту поставки Відповідачу кондитерських виробів в кількості, ассортименті, якості та за ціною, що визначена умовами Договору.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані.

Таким чином судом встановлено, що поставки товару відповідачу здійснені відповідно до умов укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства, що підтверджуються вищезазначеними видатковими накладними.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регулюють правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань в частині проведення повного розрахунку за договором у Відповідача перед позивачем існує заборгованість по договору в розмірі 23 842, 04 грн.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 531, 38 грн. та 3% річних в сумі 306, 38 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 306, 38 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пункту 5.2. договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати вартості одержаного товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченого платежу, яка діяла у період прострочки за кожний прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за період прострочення відповідачем оплати отриманого товару, з 28.12.2012 року по 28.05.2013 року, на суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 1 531, 38 грн.

Даний розрахунок судом перевірено, визнано законним та обгрунтованим. При цьому, позивачем здійснено нарахування пені окремо по належній до оплати відповідачем сумі заборгованості по кожній накладній з урахуванням часткових оплат та шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що відповідає приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачена і її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу розмірі 23 842, 04 грн., пені в сумі 1 531, 38 грн. та 306, 38 грн. 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте відповідач розрахунки за договором не провів. Доказів сплати боргу Відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, заслухавши пояснення позивача, - вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 720, 50 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «Варяг» (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, буд. 123А, код ЄДРПОУ 38342519) на користь публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгова кондитерська фірма «Ласощі» (76010, м. Івано-Франківськ, вул. Ленкавського, буд. 12а, код ЄДРПОУ 00382102) 23 842 (двадцять три тисячі вісімсот сорок два) грн. 04 коп., основної суми боргу, 1 531 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн. 38 коп. пені, 306 (триста шість) грн. 38 коп. 3 % річних та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 18.07.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.