Рішення

від 18.07.2013 по справі 905/4199/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.07.2013р. Справа № 905/4199/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Лагодіні Д.С.

За участю представників сторін:

від прокурора: Блащик Г.Є. за посвідченням №015490

від позивача: Вороб'йова Л.А. за довіреністю

від відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Великоновосілівського району в інтересах держави Україна в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до відповідача Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області

про стягнення на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості у розмірі 36000 грн., 336,88 грн. - пені, 861,14 грн. - індексу інфляції, -

Прокурор Великоновосілівського району в інтересах держави Україна в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, м. Донецьк (далі-Позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області (далі-Відповідач) про стягнення на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості у розмірі 36000 грн., 336,88 грн. - пені, 861,14 грн. - індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання фінансової підтримки №29 від 28.09.2009р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та інфляційної індексації.

Правовою підставою позову Позивач визначив ст.ст. 1, 2, 4, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. ч.1 ст.549, ч.1,2 ст.551, ст. 625, ст. 1046, ч.1 ст.1049, ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст. 121 Конституції України, ст. п.5 ст.35 Закону України „Про Прокуратуру".

21 червня 2013р. Позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення по суті спору, в яких позовні вимоги, заявлені в його інтересах прокурором підтримав в повному обсязі.

25 червня 2013р. Відповідач надав заяву про визнання позовних вимог в сумі 36 000,00грн.

Прокурор у судовому засіданні 18.07.2013р. позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 18.07.2013р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні визнав основну суму боргу в сумі 36 000,00грн.

Заслухавши у судовому засіданні Прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2009р. між Донецьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Донецьк (Укрдержфонд) та Відповідачем (фермерське господарство) укладений договір про надання фінансової підтримки №29 (далі - Договір).

Відповідно до п.2 Договору на підставі довідки, виданої конкурсною комісією від 21.09.2009р. та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою КМУ від 25.08.2004р. №1102 (зі змінами) фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для виробництва та переробка с/г продукції.

Згідно п.п. 1.1, 3.4.2. цього договору Укрдержфонд (Позикодавець) зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству (Позичальника) грошові кошти в розмірі 100 000,00грн., а фермерське господарство (Позичальник) зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку за встановленим графіком: до 28.09.2010р. - 25000,00грн., до 28.09.2011р. - 25 000,00грн. і до 28.09.2012р. - 50 000,00грн.

Відповідно до п.4.1 фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству «Агро-Трейд» терміном до 28.09.2012р.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідно до чинного законодавства у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу. Крім того положеннями п. 5.2. договору за несвоєчасне повернення коштів, встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діє в період прострочення.

Згідно умов означеного договору Позивачем були перераховані, а Відповідачем отримані грошові кошти в розмірі 100 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №31 від 06.10.2009р.

У зв'язку із несплатою Відповідачем чергової суми за вставленим в договорів позики графіком в повному обсязі, Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого підтримує і Позивач, вимагаючи стягнення окрім заборгованості і нарахованої пені і інфляційної індексації.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Прокурора такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне:

Сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань, та застосування наслідків такого невиконання у вигляді сплати пені та інфляційної індексації.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, інших нормативних актів, та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором про надання фінансової підтримки №29 від 28.09.2009р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір позики.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1049 Цивільного кодексу України Позикодавець передає у власність Позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позивач свої зобов'язання з надання позики у розмірі 100000,00грн. виконав належним чином, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжне доручення

Таким чином, в контексті зазначених норм та обставин укладений між Позивачем та Відповідачем договір про надання фінансової підтримки №29 від 28.09.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, з повернення отриманої суми позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Як встановлюють положення ч. 3 цієї статті позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась на банківський рахунок позикодавця. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачу стягуваної частини суми позики до 28.09.2012р. згідно умов п. 4.2. договору про надання фінансової підтримки №29 від 28.09.2009р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Невиконання або неналежне виконання зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, Відповідачем станом на момент прийняття цього рішення грошові кошти повернуто не було - належних у розмінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів іншого до справи не надано, що дає підстави для кваліфікації Відповідача, як такого, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 36 000,00грн.

Визнання позовних вимог Відповідачем в цій частині повністю відповідає встановленим судом обставинам справи і здійснено уповноваженої на вчинення такої дії особою, тому воно приймається судом, оскільки не вбачається порушення внаслідок такого визнання законодавства або прав чи охоронюваних інтересів іншої сторони.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить п.5.1 Договору.

Перевіривши розрахунок суми інфляційної індексації, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірний та за розрахунками суду складає за визначений Позивачем період 150,00 грн.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню частково в сумі 150,00грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 336,88 грн., господарський суд зазначає наступне:

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскілки домовленість сторін про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована у п.5.2. договору про надання фінансової підтримки вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання в даному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду про наявність заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд здійснив перевірку арифметичного розрахунку пені, встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені в повному обсягу -в сумі 336,88грн. (адже її розмір не перевищує розміру пені, яка може бути нарахована за означений період).

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача та підлягають стягненню на користь бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки Заявник позову звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Великоновосілівського району в інтересах держави Україна в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ до відповідача Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області про стягнення на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості у розмірі 36000 грн., 336,88 грн. - пені, 861,14 грн. - індексу інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілівський район, смт. Велика Новосілка, вул.Щорса, б.5, корпус а, код ЄДРПОУ 35560523) на користь держави в особі Донецького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 38033949, р/р 31232460700004, Донецьке УК /Ворошиловський район/02801400, МФО 834016 ГУДКСУ в Донецькій області (для основного боргу) суму основного боргу 36000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілівський район, смт. Велика Новосілка, вул.Щорса, б.5, корпус а, код ЄДРПОУ 35560523) на користь держави в особі Донецького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Донецьк (код ЄДРПОУ 38033949, р/р 31110106700004 Донецьке УК /Ворошиловський район/21081100, МФО 834016 ГУДКСУ в Донецькій області (для основного боргу) пеню в розмірі 336,88 грн. та суму індексу інфляції - 150,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «Агро-Трейд», Великоновосілівський район Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілівський район, смт. Велика Новосілка, вул.Щорса, б.5, корпус а, код ЄДРПОУ 35560523) на користь державного бюджету (ЄДРПОУ 38034002, отримувач: Київське УК/Київський р-н/22030001, р/р 31212206700006 у ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1687,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.В. Чернова

У судовому засіданні 18.07.2013р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.07.2013р.