Рішення

від 18.07.2013 по справі 907/515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.2013р. Справа № 907/515/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Київ в особі Хустського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Хуст

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хуст

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хуст

про стягнення солідарно загальної суми 8 501,54грн. (в тому числі сума 4 997,42 грн. - заборгованості по кредиту, сума 3 429,74 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, сума 56,45 грн. - нарахованої пені та сума 17,93грн. - нарахованих трьох процентів річних).

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача в особі відділення: явка на власний розсуд

від відповідача 1: явка на власний розсуд

від відповідача 2: явка на власний розсуд

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Київ в особі Хустського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Хуст (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хуст (далі - відповідач 1) та до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Хуст (далі - відповідач 2) про стягнення солідарно загальної суми 8 501,54грн. (в тому числі сума 4 997,42 грн. - заборгованості по кредиту, сума 3 429,74 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, сума 56,45 грн. - нарахованої пені та сума 17,93грн. - нарахованих трьох процентів річних).

Через канцелярію суду, представником позивача в особі відділення - Заступником виконавчого директора ТОВ „Надія України" по західному регіону - ОСОБА_3, діючим за довіреністю від 02.01.2013р., надіслано письмову заяву від 15.07.2013р. (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-17/7914/13 від 15.07.2013р., а.с.87), якою долучено до матеріалів справи: Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.06.2013р., як доказ у підтвердження факту перебування відповідача 1 у ЄДРЮО та ФОП, зі статусом фізичної особи - підприємця та Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.06.2013р., як доказ у підтвердження факту перебування відповідача 2 у ЄДРЮО та ФОП, зі статусом фізичної особи - підприємця (а.с.98-99); оригінали поштових квитанцій від 16.05.2013р., як доказів у підтвердження надсилання відповідачам копії позовної заяви та доданих до неї документів та засвідчені копії з поштових квитанцій та повідомлень від 20.03, 01.04. та 15.04.2013р., як з доказів у підтвердження факту надсилання відповідачам, як листів від 20.03 та 01.04.2013р., так і письмових повідомлень - вимог від 15.04.2013р. (а.с.88-96) та оригіналу платіжного доручення №74 від 13.05.2013р., як доказу у підтвердження сплати суми 1720,50грн. судового збору за подання даної позовної заяви та її ( даної суми) зарахування до державного бюджету (а.с.97).

У судовому засіданні 02.07.2013р. даним представником позивача позовні вимоги було підтримано в повному обсязі, з посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві (а.с.6 -9) та їх підтвердження долученими до позовної заяви доказовими матеріалами. Також додатково було зазначено, що відповідач 1, як позичальник, зобов"язаний був сплачувати тіло кредиту та відсотки за користування кредитними коштами у строки, зазначені у Графіку сплати кредиту, як додатку до Договору кредиту №ДК 63-13 від 15.05.2012р., що ним не було зроблено у повному обс"язі, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення солідарно з даних відповідачів загальної суми 8 501,54грн. (в тому числі сума 4 997,42 грн. - заборгованості по кредиту, сума 3 429,74 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, сума 56,45 грн. - нарахованої пені та сума 17,93грн. - нарахованих трьох процентів річних).

.

Суд зазначає, що ухвала суду від 22.05.2013р. про порушення провадження у справі №907/515/13 , яка була надіслана відповідачеві 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за наявними в матеріалах справи - поштовими реквізитами, зазначеними позивачем у позовній заяві - АДРЕСА_2, була повернута поштовою установою на адресу суду із відміткою „за зазначеною адресою не проживає" (а.с.73-75).

Ухвала суду від 22.05.2013р. про порушення провадження у справі №907/515/13, яка була надіслана відповідачеві 2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, була отримана відповідачем, що підтверджено повідомленням про вручення 27.05.2013р. даному відповідачеві вищезазначеної кореспонденції суду (а.с.5). Дана обставина засвідчує той факт, що даному відповідачеві відомо про наявність даного спору по даній справі.

Про час і місце розгляду даної справи, у даному судовому засіданні, відповідачі 1 та 2 належним чином повідомлені судом на підставі ухвали суду від 02.07.2013р. по справі №907/515/13 про відкладення розгляду даної справи на 18.07.2013р., яка надіслана судом на адресу відповідача 1, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_2 та на адресу відповідача 2, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1, на адресу суду не поверталась, що засвідчує обставину її отримання даними відповідачами.

Разом з тим відповідачі 1 та 2 повторно, при наявності, письмовий відзив на позов з доказами в його обґрунтування не подали та своїх уповноважених представників для участі в судовому засіданні, при бажанні, не направили та про наявність на те причин, суду не повідомлено.

Дана обставина свідчить про належне виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Отже, відповідачі мали можливість скористатись правами, передбаченими ст.22 ГПК України, що ними зроблено не було.

За вищенаведених обставин, судом вжито достатніх заходів щодо повідомлення учасників судового процесу (в тому числі і відповідачів) про вчинення вищезазначених процесуальних дій по даній справі, а тому спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується, з урахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, на підставі наявних у справі матеріалів в порядку ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши наявні у справі доказові матеріали , суд

Встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Київ в особі Хустського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Хуст, (далі - позивачем), до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Хуст (далі - відповідачем 1), було укладено Договір кредиту № ДК 63-13 від 15.05.2012р. (далі - Договір, а.с.16-18), яким передбачено, що Кредитор зобов'язується надати Позичальнику в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, забезпеченості та платності кредит у сумі 10 000,00грн. з оплатою по процентній ставці 3,8% на місяць, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки у розмірі та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.4.2.4 п. 4.2 Договору кредиту, Позичальник зобов"язаний проводити погашення кредиту і відсотків у порядку та строки згідно з графіком погашення кредиту і відсотків (Додаток №1), який є невід"ємною частиною Договору (а.с.19).

Пунктом 6 вищезазначеного Договору кредиту передбачено, що виконання зобов"язань Позичальника за договором забезпечується Договором поруки ДП16 від 15.05.2012р., укладеним між кредитором та, зокрема, поручителем - ПП ОСОБА_2, який є стороною у спорі - відповідачем 2.

Згідно п.п.1.1 Договору поруки №16 від 15.05.2012р.ДП (далі - Договір поруки, а.с.20 -21), Поручитель (ПП ОСОБА_2) зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 своїх зобов"язань, що випливають з Договору кредиту № ДК 63-13 від 15.05.2012р..

Підпунктом 2.3 пункту 2 Договору поруки передбачено, що, зокрема, даний Поручитель приймає на себе зобов"язання, у випадку невиконання Позичальником зобов"язань за Договором кредиту, здійснити виконання зобов"язання Позичальника в обсязі, заявленому Кредитором в письмовій вимозі, протягом 3 робочих днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора про виконання зобов"язання.

Пунктом 3 Договору поруки передбачено відповідальність сторін, яким передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов"язань по Договору кредиту, даний Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, де зазначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь - кого з них окремо.

Отже, є правомірним заявлення позивачем в особі відділення позову щодо стягнення солідарно з боржника - відповідача 1 та поручителя - відповідача 2, з урахуванням вимог ст.1 та ст. 21 ГПК України та вищезазначеної норми ЦК України, заявленої до стягнення суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вищезазначеного укладеного Договору кредиту № ДК 63-13 від 15.05.2012р. та видаткового касового ордеру №124 від 15.05.2012р. (а.с.22), Кредитором було надано, а Позичальником отримано кредит у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач 1, як позичальник виконав свої зобов"язання за Договором кредиту № ДК 63-13 від 15.05.2012р. частково, відповідно до чого погасив: суму 5002,58 грн. в рахунок повернення тіла кредиту; суму 3 429,00 грн. в рахунок нарахованих відсотків по кредиту ( а.с.23-34).

Разом з тим, Позичальником було порушено зобов"язання щодо повернення в повному обсязі кредиту та відсотків у розмірах та строки, передбачені умовами договору відповідно до графіку погашення кредиту і відсотків (Додатку №1), який є невід'ємною частиною Договору, у зв"язку з чим вважається заборгованістю сума 4 997,42 грн. - основного боргу по Договору кредиту та сума 3 429,74 грн. - відсотків за користування кредитом.

У зв"язку з невиконанням Позичальником - ФОП ОСОБА_1 взятих на себе зобов"язань за Договором кредиту, Кредитором було надіслано на адресу Поручителя - ПП ОСОБА_2, у відповідності до вимог п.п.2.3 п.2 Договору поруки, письмову вимогу від 15.04.2013р. про необхідність здійснення виконання зобов"язання Позичальника у сумі 1 102,42 грн. по кредиту та у сумі 762,00грн. по відсотках за користування кредитними коштами (а.с.70), яке ( таке зобов"язання) останнім протягом 3 днів виконано не було.

Суд зазначає, що така письмова вимога також була безпосередньо надіслана Позичальнику - ФОП ОСОБА_1 (а. с. 69), яка також не була виконана.

Також Кредитором вживалися заходи щодо можливості погашення, як Позичальником, так і Поручителем сум заборгованості по кредиту та по відсотках за користування кредитними коштами, які виникли станом на 16.03.2013р., шляхом надсилання письмових повідомлень від 20.03 та 01.04.2013р. (а.с.65 -68), які залишилися без відповідного реагування.

Суд зазначає, що на день розгляду судом даного спору по суті по даній справі, також відсутні докази погашення відповідачем 1 та відповідачем 2 заявленої позивачем в особі відділення, у позовній заяві, до стягнення суми позовних вимог.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново - господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання - кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обов'язок відповідача своєчасно сплачувати кредит та нараховані проценти за отриманий кредит відповідно до умов Договору, є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615 ЦК України).

З огляду на вищевикладене, з врахуванням вищезазначених норм ГК України та ЦК України, є правомірним звернення позивача в особі відділення до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з боржника - ФОП ОСОБА_1 та поручителя - ФОП ОСОБА_2 заборгованості у сумі 4 997,42 грн. - основного боргу по Договору кредиту та у сумі 3 429,74 грн. - відсотків за користування кредитом та оскільки такі позовні є такими, що належним чином позивачем в особі відділення відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, відповідачами не спростовані, а тому позов в даній частині підлягає до задоволення, шляхом стягнення солідарно, у примусовому порядку, з відповідачів на користь позивача в особі відділення заборгованості у сумі 4 997,42 грн. - основного боргу по Договору кредиту та у сумі 3 429,74 грн. - відсотків за користування кредитом.

Пунктом 7.1 розділу 7 Кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або сплаті відсотків за користування кредитом, Кредитор має право нарахувати, а Позичальник оплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та яка (пеня) нараховується за весь період прострочення.

Відповідальність за несвоєчасне виконання зобов"язань у вигляді застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) до учасника господарських відносин передбачена вимогами ст. 230 ГК України та також вимогами ст. 549 ЦК України передбачена сплата, зокрема грошової суми у вигляді неустойки (штрафу, пені) боржником на користь кредитора у разі порушення боржником зобов"язання.

Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір неустойки, що підлягає стягненню з боржника у вигляді пені обмежений розміром, визначеним ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якою передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищезазначених норм ЦК України, ГК України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та вимог п.7.1 р.7 Кредитного договору, є правомірним заявлення позивачем в особі відділення до стягнення солідарно з відповідачів суми 56,45 грн. нарахованої пені за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом та заборгованості по оплаті відсотків за користування кредитом, яка (сума 56,45 грн.) належним чином підтверджена матеріалами справи, а отже підлягає стягненню, у примусовому порядку, солідарно з відповідачів на користь позивача в особі відділення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з вищенаведеною нормою, є правомірним нарахування позивачем в особі відділення відповідачам суми 17,93грн. трьох процентів річних та яка також підлягає стягненню солідарно з відповідачів у примусовому порядку на користь позивача в особі відділення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає солідарно на відповідачів відшкодування на користь позивача в особі відділення понесених витрат у сумі 1720,50 грн. по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 193, 230, 231 п.6 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 543, 549, 553, 554, 615, 625 ч.2 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 / АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1/ та з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Київ в особі Хустського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Надія України", м. Хуст / м. Хуст, вул. Духновича,2, ідентифікаційний код 37063244/ загальну суму 8 501,54 грн. (в тому числі сума 4 997,42 грн. заборгованості по кредиту, сума 3 429,74 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, сума 56,45 грн. нарахованої пені та сума 17,93грн. нарахованих трьох процентів річних) та суму 1720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Суддя В.І. Карпинець