Рішення

від 17.07.2013 по справі 905/4656/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.2013р. Справа № 905/4656/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро»,

ЄДРПОУ 30947526, с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»,

ЄДРПОУ 35902139, м.Київ

до відповідача 2. Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», ЄДРПОУ 37217406, м.Донецьк

про стягнення 6114609,62 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Ковалевська Н.В.-по дов., Абросімова Л.А.-по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ, до відповідача 2, Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк, про стягнення:

- солідарно з відповідача 1 збитків в сумі 6115109,62 грн.;

- солідарно з відповідача 2 збитків в сумі 500,00 грн.

04.07.2013р. до господарського суду Донецької області надійшла заява від 04.07.2013р. №006, згідно з якою Товариством з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область заявлені вимоги про стягнення:

- солідарно з відповідача 1 збитків в сумі 6114609,62 грн.;

- солідарно з відповідача 2 збитків в сумі 500,00 грн.

За таких обставин, фактичо позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги про стягнення солідарно з відповідача 1 збитків в сумі 6114609,62 грн., з відповідача 2 збитків в сумі 500,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №11/36 від 11.07.2011р., внаслідок чого позивачу було заподіяно збитки в сумі 6115109,62 грн.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.07.2013р.).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов від 16.07.2013р. №027.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

07.06.2013р. рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/3433/13, яке відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України має преюдиціальне значення для розгляду цієї справи, було, зокрема, задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ, Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ на користь позивача заборгованість в сумі 2128258,84 грн.;

- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ та Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк заборгованість в сумі 500,00 грн.

Відповідно до вказаного рішення судом встановлено, що 11.07.2011р. між Приватним підприємством "Агрофірма "Вільхівська" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Константа-Агро" (постачальником) було укладено договір поставки продукції (комбікорму) №11/36, за яким постачальник зобов'язується передати у власність повнораціонний комбікорм (продукцію) в асортименті, а замовник прийняти та оплатити згідно умов даного договору та специфікацій, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно статуту відповідача 1, ТОВ "Агрофірма "Вільхівська" утворено шляхом перетворення Приватного підприємства "Агрофірма "Вільхівська". Відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України до ТОВ "Агрофірма "Вільхівська" переходять усе майно, всі права та обов'язки ПП "Агрофірма "Вільхівська".

Як було встановлено судом, за період з 14.07.2011р. по 02.04.2013р. позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" продукцію за договором №11/36 від 11.07.2011р. на загальну суму 51778873,32 грн. та надав автопослуги на суму 2726868,00 грн.

За умовами, зазначеними в специфікаціях до договору, що підписані за період з початку дії договору та до 31.01.2013р., замовник здійснює оплату за продукцію та автопослуги після отримання продукції. Згідно специфікацій №44 від 28.02.13р. та №45 від 29.03.13р., замовник здійснює 100% передплату за продукцію та автопослуги.

Додатковою угодою №6 від 24.01.13р. пункт 3.1 договору викладений в наступній редакції: «Замовник здійснює оплату в розмірі 100% за відвантажену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника». Крім того, вказаною угодою доповнено договір поставки продукції (комбікорму) №11/36 від 11.07.2011р. пунктом 3.4 наступного змісту: «Сума заборгованості замовника за отриману продукцію станом на 24.01.2013р. складає суму 10615109,62 грн. з ПДВ., яку замовник сплачує в період з 28.01.2013р. по 29.11.2013р. по 50000,00 грн. кожний банківський день та 02.12.13р. - 15109,62 грн. протягом 213 банківських днів відповідно до графіка».

Отже, суд дійшов висновку, що підписанням додаткової угоди №6 від 24.01.2013р. відповідач 1 визнав наявність боргу перед позивачем в сумі 10615109,62 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 21.03.2013р., підписаного позивачем та відповідачем 1 і скріпленого печатками підприємств, заборгованість ТОВ "Агрофірма "Вільхівська" перед ТОВ "Константа-Агро" становила 8279981,28 грн.

Судом встановлено, що замовник (відповідач 1) в період з 04.08.2011р. по 02.04.2013р. здійснив оплату поставленої продукції на загальну суму 46261872,86 грн. Докази здійснення оплат після 02.04.2013р. відповідачем 1 надані не були.

Однак, як вбачалося з підтверджуючих оплату документів, відповідач 1 несвоєчасно оплачував продукцію та своєчасно не здійснював оплати, передбачені графіком погашення заборгованості, узгодженим сторонами в додатковій угоді №6 від 24.01.13р. до договору.

Відповідно до п.5.7 договору №11/36 від 11.07.2011р. в разі порушення однією з сторін зобов'язань за договором, в тому числі оплати, поставки, інша сторона має право в односторонньому порядку відмовитися від свого зобов'язання зі звільненням від відповідальності за це, а також розірвати в односторонньому порядку договір згідно ст.235-237 Господарського кодексу України.

З огляду на порушення відповідачем 1 строків оплати поставленої продукції позивач надіслав на адресу відповідача 1 лист №19/04 від 19.04.2013р., в якому повідомив про розірвання договору поставки продукції (комбікорму) №11/36 від 11.07.2011р. та додаткової угоди №6 від 24.01.2013р. до нього.

Відповідно до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір поставки продукції (комбікорму) №11/36 від 11.07.11р. є розірваним.

При цьому, як встановлено судом, додатковою угодою № 6 від 24.01.2013р. передбачено здійснення оплати заборгованості за раніше поставлену продукцію в загальній сумі 10615109,62 грн. в період з 28.01.2013р. по 29.11.2013р.

Відповідно до графіку оплати, встановленому в додатковій угоді №6 від 24.01.2013р., станом на 07.06.2013р. відповідач 1 мав сплатити 4500000,00 грн. Проте, наявні в матеріалах справи докази підтверджували оплату продукції на суму 2371241,16 грн.

Таким чином, несплаченою залишилась продукція на суму 2128758,84 грн., оплата за яку здійснювалася згідно графіка, погодженого в додатковій угоді №6 від 24.01.2013р.

Враховуючи відсутність волевиявлення сторін щодо зміни умов договору відносно порядку проведення оплати, господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 651, 653 ЦК України щодо порядку та наслідків розірвання договору, дійшов висновку, що у відповідача 1 не виникло обов'язку щодо негайного погашення заборгованості всупереч строків, визначених сторонами в графіку оплати та стягнув з відповідача 1 на користь позивача заборгованість в сумі 2128758,84 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська", м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 07.06.2013р. по справі № 905/3433/ 13 було повернуто заявникові.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписом ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Вказане вище судове рішення по справі №905/3433/13 набрало законної сили, внаслідок чого згідно із ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим.

За таких обставин, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст.124, 129 Конституції України, вимоги ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребують додаткового доведення під час розгляду цієї справи:

- факт постачання позивачем відповідачу 1 товару за договором №11/36 від 11.07.2011р. та надання послуг на суму 54505741,32 грн.,

- факт отримання позивачем оплат від відповідача 1 на суму 46261872,86 грн. за договором №11/36 від 11.07.2011р.;

- факт неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем з проведення платежів станом на 07.06.2013р. за договором №11/36 від 11.07.2011р. в сумі 2128758,84 грн.;

- факт розірвання договору №11/36 від 11.07.2011р. з 19.04.2013р.

Оцінюючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача1 збитків в сумі 6114609,62 грн. господарський суд виходить з наступного:

Стаття 655 Цивільного кодексу України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За п.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Як вказувалось вище, додатковою угодою №6 від 24.01.2013р. до договору №11/36 від 11.07.2011р. було передбачено розстрочення платежів.

При цьому, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, стаття 695 Цивільного кодексу України надає право продавцю відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Як було встановлено вище, внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №11/36 від 11.07.2011р. та надіслання позивачем листа №19/04 від 19.04.2013р., вказаний договір є розірваним з 19.04.2013р.

Одночасно, виходячи з того, що відповідно до п.10.2 ДСТУ 4120-2002 "Комбікорми повнораціонні для сільськогосподарської птиці" термін зберігання повнораціонних комбікормів становить 1 місяць з дня виготовлення, на теперішній час комбікорм позивача не може бути використаний у зв'язку з закінченням терміну його зберігання. Тобто, повернення проданого відповідачу 1 товару є неможливим.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно ст.20 Господарського кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України може бути відшкодування збитків.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписом ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як було встановлено вище, факт порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем за договором №11/36 від 11.07.2011р. в частині здійснення платежів згідно графіку встановлений судовим рішенням по справі №905/3433/13.

При цьому, у разі належного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за договором №11/36 від 11.07.2011р., позивач стовідсотково мав отримати дохід в сумі 6115109,62 грн.

Таким чином, позивачем також доведено факт наявності реальних збитків в сумі 6115109,62 грн.

Крім цього, за висновками суду, позивачем також доведено наявність причинного зв'язку між неправомірною поведенікою відповідача 1 та збитками позивача. Зокрема, саме внаслідок нездійснення відповідачем 1 оплат позивачу за договором №11/36 від 11.07.2011р., останній не отримав кошти в сумі 6115109,62 грн. та втратив майно на вказану суму.

Тобто, саме порушення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем призвело до такого наслідку, як виникнення у позивача збитків в сумі 6115109,62 грн.

При цьому, відповідачем 1 не доведено відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог до відповідача 1 повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 збитків в сумі 6114609,62 грн., є правомірними та підлягають задоволенню.

Одночасно, позов в частині вимог до відповідача 2 підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вказувалось вище, в обґрунтування виникнення у відповідача 2 зобов'язання з відшкодування збитків в сумі 500,00 грн. позивач посилається на договір поруки від 11.07.2011р.

Зокрема, 11 липня 2011 року між Асоціацією "Аграрний Союз Донбасу" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Константа-Агро" (кредитор) укладений договір поруки, згідно п.1.1 якого (зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 11.07.11р.) поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" (боржник) щодо сплати заборгованості за комбікорм та послуг з автоперевезення за договором поставки продукції (комбікорму) №11/36 від 11.07.2011р. та додаткових угод, специфікацій до нього (основний договір).

У випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (п.4.1 договору).

Згідно з ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення яких здійснює поручитель.

Згідно положень п.3.1 договору поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на суму, що не перевищує 500,00 грн. на підставі письмової вимоги кредитора в строк 5 днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, згідно з реквізитами, зазначеними в вимозі.

Як вказувалось вище, рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2013р. по справі №905/3433/13 було стягнуто з відповідача 2 на користь позивача заборгованість в сумі 500,00 грн., тобто, в обсязі, визначеному договором поруки.

Оскільки відповідальність поручителя за договором поруки від 11.07.2011р. обмежується 500,00 грн. за зобов`язаннями боржника, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначену суму, приймаючи до уваги відсутність інших доказів, які б підтверджували виникнення у відповідача 2 обов'язку сплатити збитки в сумі 500,00 грн., крім договору поруки від 11.07.2011р., вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 збитків в сумі 500,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача 1 та позивача на користь державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область до Асоціації «Аграрний Союз Донбасу», м.Донецьк про стягнення збитків в сумі 500 грн. 00 коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ про стягнення збитків в сумі 6114609 грн. 62 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область збитки в сумі 6114609 грн. 62 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська», м.Київ на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 68813 грн. 12 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Агро», с.Бересток, Костянтинівський район, Донецька область на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 06 грн. 88 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 17.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 17.07.2013р.

Суддя Г.В. Левшина