Рішення

від 04.07.2013 по справі 910/11475/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11475/13 04.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення»;

про стягнення 24 512,63 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2013 р. порушено провадження у справі №910/11475/13, розгляд справи призначено на 04.07.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» звернулось до господарського суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 23 200,00 грн., 433,01 грн. пені, 879,62 грн. - 3% річних, 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

В судове засідання 04.07.2013 року представники позивача та відповідача не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час, день та місце розгляду справи, про що свідчить відмітка відділу канцелярії на звороті ухвали про порушення провадження у справі, а також поштові повідомлення, які повернулись на адресу суду з відміткою про отримання поштового відправлення.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а отже не заперечив позовні вимоги по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» (орендар) 27.06.2010 року було укладено договір оренди приміщення №27/06/2010-2 нерухомого майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 40 кв. м., на п'ятому поверсі п'ятиповерхової адміністративно-побутової будівлі розміщеної за адресою: м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62 а.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 27.06.2010 року до договору оренди приміщення № 27/06/2010-2 від 27.06.2010 року, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення: площею 40 кв. м. на п'ятому поверсі п'ятиповерхової адміністративно-побутової будівлі, розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62 а.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата складає 70,00 грн. за один квадратний метр орендованої площі за місяць.

Відповідно до п. 3.4. договору, орендна плата за використання приміщення вноситься орендарем щомісяця не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця. Орендодавець виставляє орендареві перший рахунок по орендній платі не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення.

Пунктом 3.5. договору зазначено, що до настання п'ятого числа кожного поточного календарного місяця оренди приміщення орендодавець виставляє орендареві рахунок за оренду приміщення за поточний місяць. При цьому враховуються суми орендної плати, оформлені за згодою сторін у відповідності до п. 3.2, п. 3.3 договору.

Цей договір укладено строком на 3 роки, що діє з 27.06.2010 року до 26.06.2013 року включно (п. 6.1 договору).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 01.08.2010 року укладеної до договору оренди приміщення № 27/06/2010-2 від 27.06.2010 року з 01.08.2010 року орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю 100,00 грн. за один квадратний метр орендованої площі за місяць.

Орендарем сплачено орендну плату по листопад місяць 2011 року включно, останній платіж Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» за даним договором здійснено у березні 2012 року на підставі рахунку фактури № СФ - 156 від 02.11.2011 року за оренду приміщення у листопаді місяці 2011 року.

Орендарем не вносились платежі за оренду приміщень, починаючи з грудня 2011 року по липень 2012 року включно.

Беручи до уваги те, що орендар звільнив приміщення, площею 32 кв. м. та продовжував орендувати 18 кв. м., орендна плата за користування приміщенням, починаючи з 03.04.2013 року складала 1800,00 грн.

Орендарем не здійснено оплату за наступними рахунками-фактури:

- № СФ - 179 від 05.12.2011 року на суму 4000,00 грн. за оренду приміщення у грудні 2011 року (40 кв. м.);

- № СФ - 005 від 03.01.2012 року на суму 4000,00 грн. за оренду приміщення у січні 2012 року (40 кв. м.);

- № СФ - 025 від 02.02.2012 року на суму 4000,00 грн. за оренду приміщення у лютому 2012 року (40 кв. м.);

- № СФ - 045 від 02.03.2012 року на суму 4000,00 грн. за оренду приміщення у березні 2012 року (40 кв. м.);

- № СФ - 065 від 03.04.2012 року на суму 1800,00 грн. за оренду приміщення у квітні 2012 року (18 кв. м.);

- № СФ - 083 від 04.05.2012 року на суму 1800,00 грн. за оренду приміщення у травні 2012 року (18 кв. м.);

- № СФ - 109 від 05.06.2012 року на суму 1800,00 грн. за оренду приміщення у червні 2012 року (18 кв. м.);

- № СФ - 135 від 09.07.2012 року на суму 1800,00 грн. за оренду приміщення у липні 2012 року (18 кв. м.)

Листом № 59 від 22.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» про розірвання договору оренди з 01.08.2012 року.

23.04.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» була направлена претензія на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» з вимогою погасити заборгованість в розмірі 23 200,00 грн., разом з актом взаємних розрахунків станом на 22.04.2013 року.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно площею 40 кв. м., розміщене за адресою: м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62 а, під офіс.

Згідно з п. 3.1. договору, орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві за користування приміщенням у термін, вказаний в договорі, орендну плату.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підтвердження виконання свого зобов'язання за договором позивач надав суду акт прийому-передачі орендованого приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62 а від 27.06.2010, який підтверджує факт передачі орендодавцем орендареві орендованого майна.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

01.08.2010 року між сторонами було підписано додаткову угоду до договору оренди приміщення №27/06/2010-2 від 27.06.2010 року про внесення змін до п. 3.1 договору оренди приміщення №27/06/2010-2 від 27.06.2010 року, у якому сторони домовилися, що з 01.08.2010 р. орендар зобов'язується сплачувати орендодавцеві за користування вказаного приміщення у перебігу установленого терміну в цьому договорі орендну плату в розмірі 100 (сто) гривень 00 копійок за один квадратний метр орендованої площі в місяць.

Відповідач свої зобов'язання за договором з приводу сплати орендних платежів частково не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати за період з грудня 2011 року по липень 2012 року включно в розмірі 23 200,00 грн.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач просить стягнути з відповідача також 433,01 грн. пені, 879,62 грн. - 3% річних.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Необхідно звернути увагу на те, що, як вже зазначалося, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 частини 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарський судів», за змістом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та статті 253 Цивільного кодексу України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Здійснивши перерахунок штрафних санкцій, господарський суд приходить до висновку про можливість задоволення цієї вимоги позивача стягнувши з відповідача 433,01 грн. пені, а також 3 % річних в сумі 879,62 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» (інд. 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28, код ЄДРПОУ 33635717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» (інд. 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62а, код ЄДРПОУ 13481142) 24 512 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дванадцять) грн. 63 коп. заборгованості, 433 (чотириста тридцять три) грн. 01 коп. пені, 3 % річних в сумі 879 (вісімсот сімдесят дев'ять) грн. 62 коп.). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегровані мережеві рішення» (інд. 04114, м. Київ, вул. Дубровицька, 28, код ЄДРПОУ 33635717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕЯ» (інд. 83014, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 62а, код ЄДРПОУ 13481142) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 16.07.2013 р.