Рішення

від 18.07.2013 по справі 927/701/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру,20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 18 » липня 2013 року Справа №927/701/13

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-Торг"

14032, м. Чернігів, вул. Рокосовського, 22/27

До ВІДПОВІДАЧА: Менської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91

15652, Чернігівська область, Менський район, смт. Макошине, провул. Леніна, 5

Про стягнення 20869,84 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Тимощук Я.О. - представник, довіреність №б/н від 20.05.2013р.

Від Відповідача: Замура Л.П. - спеціаліст юрисконсульт, довіреність №11/1 від 26.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль-Торг" заявлено позов до Менської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91 про стягнення 20869,84 грн., в тому числі 17252,56 грн. основного боргу, 448,59 грн. пені та 3168,69 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язання відповідно до договору поставки №0327 від 12.10.2012 року.

У судовому засіданні 02.07.2013р. представник Позивача підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача надала письмове пояснення до позовної заяви, з якого вбачається, що Відповідач позовні вимоги визнає частково в частині стягнення 10562,30 грн. боргу за товар, поставлений згідно видаткових накладних №П-00000647 від 31.01.2013р. на суму 6117,38 грн. та №П-00001403 від 01.03.2013р. на суму 4444,92 грн., 203,90 грн. пені та 1835,21 грн. штрафу. В іншій частині Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки, на його думку, кінцевий термін оплати товару визначений у самих видаткових накладних, а відповідно до видаткових накладних № П-00002482 від 12.04.2013р. на суму 4904,00 грн. та № П-00002749 від 19.04.2013р. на суму 1786,26 грн. зазначений термін оплати 09.09.2013р. та 16.09.2013р. відповідно.

Разом з тим, Відповідачем вказано, що оскільки останній є бюджетною установою, то оплату проводить через казначейську службу. Станом на 01.06.2013р. Відповідач зареєстрував на оплату і платіжне доручення №360 від 24.05.2013р. на суму 6117,38 грн. щодо оплати накладної №П-00000647 від 31.01.2013р., кінцевий термін оплати товару, згідно якої 30.04.2013р., але оплату по даному платіжному дорученню казначейська служба не провела.

У судовому засіданні представник Позивача щодо думки Відповідача про те, що кінцевий термін оплати товару визначений у самих видаткових накладних, заперечив, зазначивши, що строк оплати товару передбачений умовами договору, а видаткові накладні підписані особою, яка не має повноважень щодо зміни його умов.

Стосовно періоду нарахування пені представник Позивача усно пояснив, що у позовній заяві наведено розрахунок пені, у якому зазначено строк оплати по кожній видатковій накладній та кількість прострочених днів. Нарахування пені Позивачем здійснювалося за період з наступного дня після закінчення строку оплати товару по видатковій накладній до дати подання позову, а саме до 31.05.2013р.

У судовому засіданні 11.07.2013р. представник Відповідача надала копію платіжного доручення №360 від 24.05.2013р. на суму 6117,38 грн. з відміткою про проведення оплати на підтвердження оплати за поставлений товар згідно накладної №П-00000647.

У судовому засіданні 18.07.2013р. представник Відповідача надала копію платіжного доручення №473 від 16.07.2013р. на суму 4444,92 грн. з відміткою про проведення оплати 17.07.13р. на підтвердження оплати за поставлений товар згідно накладної № П-00001403.

У судовому засіданні 18.07.2013р. представником Позивача визнано факт оплати по двох вищевказаних накладних.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіль-Торг" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.04.2010р., номер запису 10641020000007446.

Менська виправна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91 (Відповідач) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.11.1999р., номер запису 10501200000000155.

12.10.2012р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір поставки №0327 (далі Договір).

Згідно п.п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) передає у власність, а Покупець (Відповідач) приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.

Відповідно до п.п.1.2.-1.4. Договору асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору. Загальний обсяг Товару, що продається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару.

Згідно п.п.2.2.-2.3. Договору ціни на Товар встановлюються Постачальником в прайс-листі (не є додатком до Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних. Загальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача Товару, поставленого на підставі даного Договору.

Відповідно до п.п.4.1.-4.2. Договору доставка Товару проводиться окремими партіями протягом строку дії даного Договору. Доставка Товару здійснюється на підставі замовлень Покупця.

За умовами п.4.4. Договору датою передачі партії Товару вважається лата прийому-передачі Товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Відповідно до п.п.5.1.-5.2. Договору Постачальник може надати Покупцю право сплатити вартість поставленого Товару протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі Товару. Моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Постачальника.

Згідно п.6.1. Договору прийом-передача Товару здійснюється представниками Сторін в пункті доставки шляхом підписання накладних.

Відповідно до п.10.1. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна з Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний Договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Позивачем на виконання умов Договору було передано Відповідачу у власність товар на загальну суму 17252,56 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № П-00000647 від 31.01.2013р. на суму 6117,38 грн.;

- № П-00001403 від 01.03.2013р. на суму 4444,92 грн.;

- № П-00002482 від 12.04.2013р. на суму 4904,00 грн.;

- № П-00002749 від 19.04.2013р. на суму 1786,26 грн.;

Відповідач за отриманий товар розрахунок не здійснив.

16.05.2013р. Позивачем була надіслана Відповідачу грошова вимога вих. №16/05 від 16.05.2013р. на суму 20742,21 грн., в тому числі 17252,56 грн. основного боргу, 320,96 грн. пені та 3168,69 грн. штрафу та акт звірки взаємних розрахунків. Дана вимога була отримана Відповідачем 17.05.2013р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становила 17252,56 грн.

З наданих у судових засіданнях 11.07.2013р. та 18.07.2013р. представником Відповідача платіжного доручення №360 від 24.05.2013р. на суму 6117,38 грн. та платіжного доручення №473 від 16.07.2013р. на суму 4444,92 грн. вбачається, що Відповідачем було сплачено 6117,38 грн. за поставлений товар згідно накладної №П-00000647 від 31.01.2013р. та 4444,92 грн. за поставлений товар згідно накладної № П-00001403.

Представником Позивача визнано факт оплати по вищевказаних накладних.

Тобто, в період розгляду справи сторонами було врегульовано спір щодо стягнення 10562,30 грн. основного боргу і предмет спору в цій частині між сторонами відсутній, а тому суд доходить висновку, що провадження у справі в частині стягнення 10562,30 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, сума основного боргу складає 6690,26 грн.

Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:

"За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доводи Відповідача, що при вирішенні даного спору має бути врахований строк сплати коштів, визначений в накладних, а не в договорі, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України:

«Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.»

Відповідно до п.5.1. Договору Постачальник може надати Покупцю право сплатити вартість поставленого Товару протягом 21 календарних днів з дати прийому-передачі Товару.

Таким чином, даним пунктом Договору чітко визначений строк оплати Товару.

Можливості зміни даного строку та встановлення нового строку безпосередньо в накладних зазначений пункт Договору не передбачає.

Відповідно до п.1.3. Договору, партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Таким чином, накладна є невід'ємною частиною Договору, проте, суть її у визначенні кількості та ціні поставленої партії Товару.

Можливості визначення накладною ще й строку оплати зазначеного в ній Товару даний пункт Договору також не передбачає.

Таким чином, укладеним між сторонами Договором не передбачена можливість зміни визначеного п.5.1. Договору строку оплати поставленого Товару шляхом встановлення нового строку оплати безпосередньо у накладних.

Крім того, сторонами не представлено суду докази, що накладні з боку сторін підписувалися представниками, уповноваженими саме на зміну умов договору.

Посилання Відповідача, що прострочення часткової оплати суми боргу в розмірі 6117,38 грн. щодо оплати накладної №П-00000647 від 31.01.2013р., сталося не з вини Відповідача, який зареєстрував на оплату відповідне платіжне доручення №360 від 24.05.2013р., а з вини казначейської служби, яка оплату по даному платіжному дорученню своєчасно не провела, а провела лише в період розгляду даної справи, суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до п.5.2. Договору, моментом виконання Покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за Товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок або до каси Постачальника.

Виконання даного пункту Договору не поставлено в залежність від дій чи бездіяльності органів держказначейської служби, які не є стороною в Договорі.

Аналогічно і Господарський та Цивільний кодекси України не ставлять обов'язок Боржника виконати зобов'язання належним чином та в установлений строк в залежність від дій чи бездіяльності інших осіб, що не є сторонами в зобов'язанні.

Доводи Відповідача, що Договір не є автоматично пролонгованим на 2013 рік відповідно до п.10.1 останнього, оскільки він не був зареєстрований в органах державної казначейської служби відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України, судом не приймаються з наступних підстав.

Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання Договорів визначається Господарським та Цивільним, а не Бюджетним, кодексами України.

Частина 2 статті 1 Цивільного кодексу України та ч.1 статті 4 Господарського кодексу України передбачають, що бюджетні правовідносини не входять до сфери регулювання цивільного та господарського законодавства.

Разом з тим, вищевказані Господарський та Цивільний кодекси України не передбачають необхідності реєстрації договорів в органах державної казначейської служби в якості обов'язкової умови для визнання їх укладеними, як не передбачає цього і сам Договір.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України:

«Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.»

Договір у вищенаведеній редакції Відповідачем був підписаний самостійно та добровільно. Доказів зворотного суду не представлено.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором."

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. "

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. "

Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п.7.2. Договору у випадку порушення термінів розрахунків, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання) зобов'язання.

Відповідно до п.7.5. Договору у випадку прострочення Покупцем оплати вартості Товару більше ніж 50 календарних днів вважається, що Покупець не обґрунтовано відмовився від оплати Товару та зобов'язаний сплатити на користь Продавця, крім установленої Договором пені (п.7.2.), штраф за ухилення від оплати у розмірі 30% від отриманого та не оплаченого в строк Товару.

На підставі викладеного, Позивач обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 448 грн. 59 коп. пені за період з 22.02.2013р. по 31.05.2013р. та штраф у розмірі 3168 грн. 69 коп. Штраф нараховано за прострочення оплати вартості товару, поставленого згідно видаткових накладних № П-00000647 від 31.01.2013р. на суму 6117,38 грн. та № П-00001403 від 01.03.2013р. на суму 4444,92 грн.

Разом з тим, згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:

"Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. "

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:

"У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. "

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України:

"Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. "

З урахуванням викладеного, суд враховує, що Відповідач є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється з державного бюджету, а оплата проводиться через органи державної казначейської служби, Відповідачем було зареєстроване на оплату платіжне доручення №360 від 24.05.2013р. на суму 6117,38 грн. щодо оплати накладної №П-00000647 від 31.01.2013р., але оплату по даному платіжному дорученню органи казначейської служби здійснили лише під час розгляду справи в липні 2013року, і фактично на даний час Відповідачем основний борг більш ніж на половину погашений, доказів завдання збитків Позивачу суду не представлено, а тому вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені до 100 грн., а штрафу до 300грн.

В стягненні решти штрафу і пені має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 6690 грн. 26 коп. основного боргу, 100 грн. пені та 300 грн. штрафу.

В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.

Відповідно до абз.5 п.4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями) зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Відповідно до ч.4 п.3.17.4. зазначено постанови, у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Згідно ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, частина суми основного боргу була сплачена Відповідачем лише після порушення провадження у справі, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення 10562 грн. 30 коп. основного боргу провадження у справі припинити

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Менської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області №91 (15652, Чернігівська область, Менський район, смт. Макошине, провул. Леніна, 5, ідентифікаційний номер 08731849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль-Торг" (14032, м.Чернігів, вул.Рокосовського, 22/27, ідентифікаційний код 37022145) 6690 грн. 26 коп. основного боргу, 100 грн. пені, 300 грн. штрафу та 1720 грн. 50 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя І.В. Кушнір