Ухвала

від 02.07.2013 по справі 820/3486/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 р.Справа № 820/3486/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 820/3486/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД БІЛДІНГ МЕНЕДЖМЕНТ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , у якому просило: сасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2013 року форми Р № 0000932220, форми В4 № 0000922220, видані ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. позовні вимоги задоволені.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» та не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інтонації встановлено, що відповідачем проведена перевірка з 27 березня 2013 року по 02 квітня 2013 року проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при проведенні господарських операцій з ПП «Еколінія» за період з 01 лютого 2013року по 30 жовтня 2012 року та подальшої участі отриманих ТМЦ (робіт, послуг) у фінансово-господарських операціях підприємства правильності, за результатми якої складено акт перевірки № 1362/220/37188798 від 05 квітня 2013 року, яким встановлені порушення позивачем ст. 185, 188,192, п.1981. ст.198 ПК України в частині безпідставного віднесення суми податку на додану вартість по придбанню основних засобів від ПП «Еколінія» у лютому 2012 року на 7450,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішень від 16 квітня 2013 року № 000922220, яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 2688грн. та № 0000932220, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4762 грн. (основний платіж) та 1190,50 грн.( штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення необґрунтовані та прийняті з порушенням діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що основними видами діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20) оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), неспеціалізована оптова торгівля( 46.90), роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52).

Між позивачем та ПП «Еколінія» укладений договір поставки верстату пиляльного EURO TSC CCE 650 від 09/02/212 (а. с. 23-24),

Умовами зазначеного договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та сплатити за поставлений товар, найменування та кількість товару визначена в додатку до договору: №1 від 09 лютого 2012 року.

На виконання вищезазначеного договору позивачу виписана податкова накладна № 2 від 10 лютого 2012 (а.с.26).

Перерахунок безготівкових грошових коштів позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення № 27 від 10 лютого 2012 року, виписками банку (а.с.28-29).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем уу суді першої та апеляційної інстанції не надано доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем.

Нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною № 16 від 19 березня 2013 року (а.с.30).

Наказом від 01 квітня 2012 року «о постановке на учет материального актива», актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01 квітня 2013 року, інвентарною карткою обліку основних засобів (а.с.32-33).

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позивачем доведено придбання у свого контрагента ПП «Еколінія» товару, оскільки останніми виконані умови укладеного договору, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи.

Відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що позивачем були фактично здійснені господарські операції та належним чином складенні первинні документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2013р. по справі № 820/3486/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Присяжнюк О.В.