Рішення

від 17.07.2013 по справі 910/9451/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9451/13 17.07.13

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Совантранс" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант" простягнення 173 395,74 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача: Козак О.Д. - представник за довіреністю №2817 від 19.11.12. від відповідачів: не з'явились

В судовому засіданні 17.07.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Совантранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Совант" 173 395,74 грн. заборгованості за договорами фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-І та № 110614-39/ФЛ-Ю-І від 14.06.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Совантранс" (відповідачем-1) було укладено договори фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-І та № 110614-39/ФЛ-Ю-І від 14.06.2011. Відповідачем умови договорів в частині внесення лізингових платежів за користування предметом лізингу належним чином не виконувались, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 173 395,74 грн., з яких: 44 806,86 грн - прострочена заборгованість за лізинговими платежами; 121 285,65 грн. - викупний платіж; 6102,11 грн. - пені; 1 201,12 грн. - 3% річних. У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Совант" (відповідач-2) є поручителем за виконання зобов'язань по вказаними договорами лізингу, то позивач вправі вимагати виконання зобов'язання з відповідача-1 та відповідача-2 як солідарних боржників.

Ухвалою суду від 23.05.13 порушено провадження у справі № 910/9451/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2013.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2013 з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду для долучення до матеріалів справи. Заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення по суті справи.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконали, письмовий відзив на позов не надали, про причини неявки представників не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 19.06.13 суд, керуючись ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.07.13 у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання.

Позивач в судовому засіданні 17.07.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не з'явились, відзиви на позов не подали, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 23.05.2013 та ухвали від 19.06.2013 не виконали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 23.05.13 та 19.06.13 було надіслано на адреси відповідачів, зазначені в позовній заяві - 02183 м. Київ, просп. Ген. Ватутіна, 26, 01024 м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22а та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отже відповідачі не реалізували своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

14 червня 2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Совантранс» (лізингоодержувач) було укладено договори фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та № 110614-39/ФЛ-Ю-1, що мають ідентичні загальні умови (далі - договори).

Відповідно до п. 1.1. договорів лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - Предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів"(далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. договору).

Згідно додатку до договору (Специфікація) предметом лізингу за договором № 110614-38/ФЛ-Ю-1 є: вантажний автомобіль HOWO ZZ3327N3247, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер АА0296НР, загальною вартістю 346847,25 грн.

Згідно додатку до договору (Специфікація) предметом лізингу за договором № 110614-39/ФЛ-Ю-1 є: вантажний автомобіль HOWO ZZ3327N3247, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер АА5728НО, загальною вартістю 346847,25 грн.

Крім того, 14.06.11 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Совант» (відповідач-2) з метою забезпечення зобов'язань відповідача-1 за договорами фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та № 110614-39/ФЛ-Ю-1 було укладено договір поруки № 110614-8/П, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язується відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх його зобов'язань за договорами в повному обсязі, в тому числі за сплату пені, інших штрафних санкцій, відшкодування збитків та усіх інших виплат.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем-1 не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідачів виникло солідарне зобов'язання сплатити заборгованість перед позивачем:

за договором фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 прострочену заборгованість за лізинговими платежами в сумі 23403,43 грн., 121285,65 грн. - викупний платіж, 5003,30 грн. - пені, 981,04 грн. - 3 % річних, всього 150673,42 грн.

за договором фінансового лізингу № 110614-39/ФЛ-Ю-1 прострочену заборгованість за лізинговими платежами в сумі 21403,43 грн., 1098,81 грн. - пені, 220,08 грн. - 3 % річних, всього 22722,32 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3.3. договорів лізингу приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту.

Вантажні автомобілі, що є предметом фінансового лізингу передано відповідачу-1 17.06.2011, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами прийому-передачі.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.2. договорів усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.

Пунктом 2.4. договорів передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.7. договорів у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування винагороди за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від остаточної загальної вартості предмета лізингу, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (ПДВ), при цьому розмір винагороди збільшується на суму ПДВ, нараховану на такий об'єкт оподаткування.

Згідно п. 2.8. договорів у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, більше ніж на 10 (десять) календарних днів, на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що розмір винагороди, на вимогу лізингодавця, збільшується на суму, яка визначається шляхом нарахування 15 (п'ятнадцяти) відсотків річних за методом "факт/360" на фактичний залишок заборгованості по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сума такого збільшення винагороди за цим договором підлягає сплаті в складі кожного лізингового платежу згідно Графіку, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Пункт 2.9. договорів містить випадки в разі настання яких протягом дії договору може збільшуватись розмір лізингових платежів вказаний у Графіку.

При цьому в п. 2.9.6. договорів сторони відзначили, що підписуючи цей договір вони розуміють та підтверджують про досягнення згоди про право лізингодавця у випадках, вказаних у п. 2.9. договору, самостійно та у односторонньому порядку здійснити збільшення розмірів лізингових платежів за договором. Зазначене право погоджене сторонами під час укладення договору. Лізингоодержувач надає свою згоду на те, що у випадках збільшення розміру лізингових платежів не потребується підписання сторонами будь-яких договорів про внесення змін до договору, додаткових угоди до договору і т. п. Розмір лізингових платежів вважається збільшеним з дати, що буде вказана у відповідному повідомленні лізингодавця, але не раніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем цього повідомлення лізингоодержувачу. Лізингодавець одночасно з направленням повідомлення про збільшення розміру лізингових платежів надсилає лізингоодержувачу скориговану ним у односторонньому порядку нову редакцію Графіку, який є достатньою підставою для подальшої сплати лізингоодержувачем збільшених лізингових платежів. Лізингоодержувач зобов'язаний продовжувати сплату лізингових платежів на підставі зазначеної нової редакції Графіку, надісланої лізингодавцем.

Відповідно до п. 2.11. договорів лізингодавець здійснює погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за цим договором;

- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;

- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;

- сплата простроченої заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмета лізингу;

- сплата поточної заборгованості з відшкодуванням частини вартості предмет а лізингу.

У випадку перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором у порушення вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір.

Згідно п. 6.1.1. лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови договору якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.

Пункт 6.3. договорів визначає право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача сплатити викупний лізинговий платіж, який, в свою чергу, згідно п. 6.5. договору лізингоодержувач має сплатити разом з простроченими платежами протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправлення лізингодавцем вимоги про сплату викупного платежу.

Позивач, в зв'язку з наявністю прострочення по сплаті лізингових платежів понад 30 днів 11.02.2013 направив відповідачу-1 вимогу № 250 від 08.02.13 про сплату викупного платежу, а також штрафних санкцій за договором фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 в загальному розмірі 206832,37 грн., яка залишена відповідачем-1 без реагування.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач-1 в порушення умов договорів належним чином не виконав свої зобов'язання, наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 23403,43 грн. (18-19 періоди лізингу) + 121285,65 грн. (викупний платіж з 20 по 37 періоди лізингу) за договором фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та 21403,43 грн. (18-19 період лізингу) за договором фінансового лізингу № 110614-39/ФЛ-Ю-1.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 2 частини 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п..3 договору поруки № 110614-8/П від 14.06.11 при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язань, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язань за контрактом як від боржника, так і від поручителя як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання якого забезпечується цим договором, поручитель зобов'язаний виконати таке зобов'язання перед кредитором за боржника протягом 3-х банківських днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора.

Оскільки відповідач-1 порушуючи зобов'язання за договорами фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та № 110614-39/ФЛ-Ю-1 не сплачував вчасно та в повному обсязі лізингові платежі, 09.01.2013 року позивачем було направлено відповідачу-2 (поручителю) листи вих. № 10348 та 10351 з вимогою про виконання забезпечених порукою зобов'язань за договорами фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та № 110614-39/ФЛ-Ю-1 в строк до 14.01.13. Докази направлення вказаних претензій знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, листом № 1157 від 08.05.2013 (докази направлення в матеріалах справи) позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою негайно виконати зобов'язання за договором поруки та сплатити заборгованість відповідача-1 перед позивачем в розмірі 173395,74 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів 44806,86 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами та 12185,65 грн. викупного платежу за договором фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідачі, в порушення умов договору, у визначений строк сплату платежів не провели, а отже є такими, що прострочили виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 7.1.1. договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки. Сторони домовились, що нарахування даної пені припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення платежів.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5003,30 грн. за договором фінансового лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та в розмірі 1098,81 грн. за договором фінансового лізингу № 110614-39/ФЛ-Ю-1, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

В зв'язку з тим, що відповідачі припустились прострочення по сплаті заборгованості, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 981,04 грн. за договором лізингу № 110614-38/ФЛ-Ю-1 та 220,08 грн. за договором лізингу № 110614-39/ФЛ-Ю-1.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідачів 3% річних за обґрунтованими розрахунками позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совантранс» (02183 м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 26, ідентифікаційний код 37395947) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант» (01024 м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 22 А, ідентифікаційний код 36185913) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, ідентифікаційний код 33880354) за договором від 14.06.2011 № 110614-38/ФЛ-Ю-1 прострочену заборгованість за лізинговими платежами 23 403 (двадцять три тисячі чотириста три) грн. 43 коп., 121 285 (сто двадцять одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) грн. 65 коп. викупного платежу, 5 003 (п'ять тисяч три) грн. 30 коп. пені та 981 (дев'ятсот вісімдесят одну) грн. 04 коп. - 3 % річних; за договором від 14.06.2011 № 110614-39/ФЛ-Ю-1 прострочену заборгованість за лізинговими платежами 21 403 (двадцять одну тисячу чотириста три) грн. 43 коп., 1 098 (одну тисячу дев'яноста вісім) грн. 81 коп. пені та 220 (двісті двадцять) грн. 08 коп. - 3 % річних.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Совантранс» (02183 м. Київ, проспект Генерала Ватутіна, буд. 26, ідентифікаційний код 37395947) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Совант» (01024 м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 22А, ідентифікаційний код 36185913) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, ідентифікаційний код 33880354) судовий збір в сумі 3 467 (три тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 91 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.07.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.