Рішення

від 11.07.2013 по справі 916/1152/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р.Справа № 916/1152/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Л.М. Ільєвій

за участю представників:

від прокуратури - Доброжан Н.І.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Петрова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" до Ізмаїльської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданнях суду 17.06.2013 р., 02.07.2013 р. та 10.07.2013 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заступник Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" про внесення змін до договору від 07.02.2003 р. щодо оренди земельної ділянки площею 3,5933 га, яка знаходиться у м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2-б, шляхом викладення абз. 1, 2 та 3 п. 2.3 в наступній редакції: „За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік із щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства України. Плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - р/р № 33215812700014, МФО 828011, ОКПО 37977316, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, отримувач УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області". Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Проведеною Ізмаїльською міжрайонною прокуратурою перевіркою за зверненням Ізмаїльської міської ради Одеської області встановлено, що 07.02.2003 року на підставі рішення Ізмаїльської міської ради № 232-ХХIV від 24.01.2003 року між ТОВ „Екран" та Ізмаїльською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3,5933 га, яка знаходиться у м. Ізмаїлі по пр. Суворова, б/н (договір зареєстрований у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.05.2003 р. за № 31).

Розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 27.09.2005 р. № 788р на підставі звернення директора ТОВ „Екран" Селезньова С.І. присвоєно поштову адресу парку відпочинку та атракціонів - пр. Суворова, 2-6, що знаходиться на вищевказаній земельній ділянці.

Згідно п. 2.3. зазначеного договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - протягом перших трьох років в розмірі податку на землю, а в подальшому - 1,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік з щорічним збільшенням на 0,05%.

Проте, як вказує прокурор, розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди земельної ділянки від 07.02.2003 р., є меншим, ніж передбачено чинним законодавством.

При цьому прокурор посилається на положення п.п. 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, за яким розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Також згідно ст. 274.1 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у ст.ст. 272, 273, 276 цього Кодексу.

Так, прокурор вказує, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому прокурор зазначає, що 31.01.2013 року Ізмаїльською міською радою було прийняте рішення № 2796-VІ „Про встановлення розміру орендної плати для суб'єктів господарської діяльності, з якими укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі", згідно якого встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі для суб'єктів господарювання, з якими Ізмаїльською міською радою укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший 3% від нормативної грошової оцінки землі.

За ствердженнями прокурора, 25.02.2013 р. відповідачу - ТОВ „Екран" була направлена пропозиція про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Однак, відповідь від ТОВ „Екран" отримана не була, що стало підставою для звернення заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора до господарського суду Одеської області в інтересах Ізмаїльської міської ради з метою вирішення вищезазначеного спору. Наразі прокурор посилається на те, що відмова відповідача від внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати землі завдає шкоди комунальній власності територіальної громади м. Ізмаїл, власником та розпорядником якої є Ізмаїльська міська рада.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2013 р. позовну заяву Заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1152/13, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Під час розгляду справи в засіданні суду представник прокуратури подав уточнення до позовної заяви (а.с. 38-39), відповідно до яких прокурор просить суд внести зміни до договору від 07.02.2003 р. щодо оренди земельної ділянки площею 3,5933 га, яка знаходиться у м. Ізмаїл, пр. Суворова, 2-б, шляхом викладення абз. 1, 2 та 3 п. 2.3 договору в наступній редакції: „За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства. Плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - р/р № 33215812700014, МФО 828011, ОКПО 37977316, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, отримувач УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області".

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, про що було заявлено представником у судовому засіданні.

17.06.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Екран" було подано до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву до Ізмаїльської міської ради про припинення з 15.05.2013 р. договору оренди земельної ділянки від 07.02.2003 р., укладеного між Ізмаїльською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Екран". В якості підстав припинення вказаного договору оренди відповідач вказує п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", яким передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. При цьому в обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач послався на те, що Ізмаїльським міськрайонним судом 09.11.2005 р. було прийнято рішення, згідно з яким за Селезньовим Іваном Сергійовичем було визнано право власності на кафе, дискотеку, ангар, душову кімнату, басейн, водопровід, каналізацію, огородження, газопровід, електростанцію, що розташовані за адресою: м. Ізмаїл, пр-т Суворова, 2-Б. За ствердженнями відповідача, після прийняття вказаного рішення суду від 09.11.2005 р. ТОВ „Екран" припинило свою діяльність на орендованій земельній ділянці. Так, 14.05.2013 р. ТОВ „Екран" було заявлено до Ізмаїльскої міської ради про припинення договірних правовідносин щодо оренди земельної ділянки площею 3,5933 га за адресою: м. Ізмаїл, пр-т Суворова, 2-Б, однак відповіді не вказане звернення відповідач не отримав. Таким чином, відповідач вважає, що припинення орендних відносин з використання вказаної земельної ділянки може бути підтверджено рішенням суду. Наразі відповідач зазначає, що заявлені зустрічні вимоги за своєю суттю є вимогами за захист порушеного права у такий спосіб як припинення правовідносин.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2013 р. у справі № 916/1152/13 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" до Ізмаїльської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач проти первісного позову заперечував, про що зазначено у письмових запереченнях на первісний позов (а.с. 81), в яких відповідач вважає позов прокурора таким, що не підлягає задоволенню, оскільки положення Податкового кодексу України підлягають застосуванню до договорів, які укладені після набрання чинності вказаним кодексом України.

Також у письмових поясненнях до зустрічної позовної заяви (а.с. 82-83) відповідач навів додаткові обґрунтування зустрічних позовних вимог та просив припинити спірний договір оренди земельної ділянки від 07.02.2003 р., укладений між Ізмаїльською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Екран", не вказуючи при цьому момент, з якого договір припиняється. Під час розгляду справи у судовому засіданні 10.07.2013 р. представник відповідача усно уточнив, що договір має бути припинений з моменту набрання чинності рішенням суду у даному спорі.

Прокурор вважає зустрічні позовні вимоги відповідача такими, що не підлягають задоволенню, про що зазначено у письмових запереченнях на зустрічну позовну заяву (а.с. 75-76), посилаючись при цьому на те, що у Селезньова І.С. не виникло право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на спірній земельній ділянці, також таке право власності не виникло у ТОВ „Екран", а тому не перейшло до Селезньова І.С. Крім того, прокурор зазначив, що не відповідають дійсності доводи відповідача у зустрічному позові про те, що останній не здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці, оскільки відповідач сплачує орендну плату за земельну ділянку з 2005 року по теперішній час, борг по орендній платі відсутній, про що надана довідка Ізмаїльської ОДПІ № 5138/9/15 від 24.05.2013 р.

Позивач у відзиві на зустрічну позовну заяву (а.с. 77-78) просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, повністю підтримуючи позицію прокурора у запереченнях на зустрічний позов.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Ізмаїльської міської ради 23 сесії XXIІІ скликання від 21.09.2001 р. № 481-XXIІІ „Про узгодження місця розташування і дозвіл ТОВ „Екран" складання проекту відводу земельної ділянки для розміщення і експлуатації парку культури і відпочинку по пр. Суворова, б/№" (а.с. 43) було надано згоду на збір матеріалів для надання ТОВ „Екран" у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років з орендною платою, встановленою у розмірі податку на землю впродовж перших поточних п'яти років, земельної ділянки площею 3 га із земель запасу для розміщення і експлуатації парку культури і відпочинку по пр. Суворова, б/№, також дозволено ТОВ „Екран" складання проекту відводу земельної ділянки.

23.04.2002 р. комісією, затвердженою рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради № 330 від 13.05.1998 р., було здійснено вибір земельної ділянки, наданої у тимчасове користування для проектування і будівництва парку відпочинку і атракціонів в м. Ізмаїл, по пр. Суворова, про що був складений акт вибору земельної ділянки (а.с. 42).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 14.05.2002 р. № 441 „Про дозвіл ТОВ „Екран" проектування і будівництва парку відпочинку і атракціонів" (а.с. 40) був затверджений вищевказаний акт вибору земельної ділянки від 23.04.2002 р. для проектування і будівництва парку відпочинку і атракціонів по пр. Суворова, а також дозволено ТОВ „Екран" здійснення проектно-вишукувальних робіт на будівництво парку відпочинку і атракціонів по пр. Суворова, на земельній ділянці площею 3,98 га згідно схеми генплану.

Рішенням Ізмаїльської міської ради 8 сесії XXIV скликання від 24.01.2003 р. № 232-XXIV (а.с. 10) був затверджений проект відводу земельної ділянки у довгострокову оренду строком на 25 років ТОВ „Екран" для розміщення і експлуатації парка культури та відпочинку та надано ТОВ „Екран" у довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 3,5933 га із земель запасу для розміщення і експлуатації парка культури і відпочинку по пр. Суворова, б/№.

Так, на підставі вказаного рішення міськради 07 лютого 2003 року між Ізмаїльською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Екран" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 11-13), відповідно до п. 1.1 якого позивач Ізмаїльська міська рада надає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Ізмаїл, проспект Суворова, без номера, і вказана на плані тимчасового землекористування. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка площею 3,5933 га згідно з планом землекористування.

П. 2.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для несільськогосподарського використовування - для розміщення та експлуатації парка культури і відпочинку.

В п. 2.2 договору передбачено термін договору, який укладено на 25 років і набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів.

Пунктом 2.3 зазначеного договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі: протягом - протягом перших трьох років в розмірі податку на землю, а в подальшому - 1,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, з щорічним збільшенням на 0,05%. Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства України. Орендна плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - розрахунковий рахунок № 33212812800014 МФО 828011 ОКПО 23214695 банк УДК у Одеській області, отримувач - ВДК в Ізмаїльському районі.

При цьому у вказаному пункті договору передбачено, що орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.

Розмір орендної плати щорічно переглядається в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках:

- підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів;

- збільшення розміру ставки земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

В п. 3.1 договору оренди передбачені права та обов'язки орендодавця, зокрема право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства України та з інших мотивів, визначених у п. 2.3 цього договору.

Вказаний договір оренди був нотаріально посвідчений 07.02.2003 р. приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Гнесько В.Г.

Також за положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення договору) укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.05.2003 р. за № 31.

В подальшому розпорядженням Ізмаїльського міського голови від 27.09.2005 р. № 788р (а.с. 14) на підставі звернення директора ТОВ „Екран" Селезньова С.І. присвоєно поштову адресу парку відпочинку та атракціонів - пр. Суворова, 2-6, що знаходиться на вищевказаній земельній ділянці, яка була передана відповідачу в оренду.

Як з'ясовано судом, на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 14.05.2002 р. № 441 ТОВ „Екран" на орендованій земельній ділянці було здійснено будівництво дитячого кафе на 48 посадочних місць, яке було введено в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 11.10.2005 р. (а.с. 47-48), затвердженого рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1534 від 20.10.2005 р. (а.с. 45), до якого були внесені зміни згідно з рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 284 від 28.02.2008 р. в частині найменування об'єкту (а.с. 49).

Між тим, як вказує прокурор, після укладення сторонами спірного договору оренди на законодавчому рівні був встановлений розмір орендної плати за землю, якому не відповідає встановлений у спірному договорі розмір орендної плати. Зокрема, прокурор зазначає, що розмір орендної плати, встановлений в договорі оренди земельної ділянки від 07.02.2003 р., є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. Відтак, на думку прокурора, зазначені обставини є підставою для перегляду розміру орендної плати, що передбачено умовами спірного договору оренди.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим пунктом 3.1 спірного договору оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати відповідно до законодавства України та з інших мотивів, визначених у п. 2.3. цього договору. При цьому умовами п. 2.3 договору передбачено можливість перегляду розміру орендної плати щорічно в односторонньому порядку на протязі 2-х місяців з моменту прийняття відповідного рішення, з письмовим попередженням орендаря у випадках, зокрема, збільшення розміру ставки земельного податку.

Так, Ізмаїльською міською радою було прийнято рішення від 31.01.2013 року № 2796-VІ „Про встановлення розміру орендної плати для суб'єктів господарської діяльності, з якими укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший трьох відсотків від нормативної грошової оцінки землі", в п. 1 якого було встановлено орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі для суб'єктів господарювання, з якими Ізмаїльською міською радою укладено договори оренди землі, розмір орендної плати за якими менший 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Як з'ясовано судом, 25.02.2013 р. листом за № 01/13-494 ТОВ „Екран" була направлена пропозиція про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (а.с. 16-17), яка була отримана відповідачем 28.02.2013 р. згідно поштового повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 18). Проте, відповіді ТОВ „Екран" на вказану пропозицію щодо внесення змін до спірного договору оренди отримана не було надано, у зв'язку з чим спір передано на вирішення до суду.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

До того ж статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як зазначено в п. 4 договору оренди, зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Між тим відповідач, заперечуючи проти зміни умов договору, вказує, що спірний договір оренди підлягає припиненню згідно п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з визнанням права власності за рішенням суду на об'єкти, що знаходяться на орендованій відповідачем земельній ділянці.

Так, відповідачем було надано до суду копію рішення Ізмаїльського міськрайонного суду 09.11.2005 р. (а.с. 65), згідно з яким за Селезньовим Іваном Сергійовичем було визнано право власності на будівництво: а саме на кафе, дискотеку, ангар, душові кімнати, басейн, водопровід, каналізацію, огорожі, газопровід, електростанцію, які розміщені по пр. Суворова, № 2-б в м. Ізмаїл Одеської області. Вказане рішення суду набрало законної сили 19.11.2005 року.

Між тим діюча на момент набрання чинності вказаним рішенням суду редакція ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" не передбачала такої підстави для припинення договору оренди землі як набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Наразі ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на момент набрання вказаним рішенням законної сили, передбачалось, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення ст. 120 ЗК України були передбачені в ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного, слід зазначити, що стаття 377 Цивільного кодексу України, як і ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, регулювали питання переходу права (власності або користування) на земельну ділянку при придбанні за договором житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, від відчужувача майна до набувача. Аналіз положень зазначених норм дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовували перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлювали автоматичного переходу права на оренду, адже, таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди, за письмовою згодою орендодавця.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 р., положення якого набрали чинності з 10.12.2009 р. були внесені зміни, зокрема, в ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", а також ст. 120 ЗК України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Так, п. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в діючій редакції Закону від 05.11.2009 р.) передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Згідно з приписами ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З аналізу наведених норм матеріального права слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування. Тобто в законі не йдеться про автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже, виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Ізмаїльська міська рада.

Разом з тим у даному випадку відповідач не здійснював відчуження об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці, за цивільно-правовою угодою Селезньову І.С. Більш того, докази, що свідчать про наявність на спірній земельній ділянці об'єктів нерухомості на праві власності, як за відповідачем, так і за Селезньовим І.С., в матеріалах справи відсутні. Вищевказане рішення суду свідчить про наявність у Селезньова І.С. права власності на будівництво, а не на самі об'єкти нерухомості, які не зареєстровані на теперішній час згідно приписів чинного законодавства.

Тим більш у разі, якби Селезньовим І.С. було набуто право власності саме на об'єкти нерухомості, у такому випадку він був би наділений правом на отримання у користування не всієї земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідача, а лише на частину землі, на якій розташовувались вказані об'єкти. До того ж в матеріалах справи відсутні докази звернення Селезньова І.С. до позивача з метою оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під належними йому спорудами.

Як з'ясовано судом, після набрання чинності вказаним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 09.11.2005 р. відповідач по теперішній час використовував спірну земельну ділянку, яка була надана в оренду саме з метою для розміщення та експлуатації парка культури і відпочинку , та сплачував орендну плату, що не спростовано відповідачем належними доказами, а вказана плата зараховувалась позивачем як належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди. Так, згідно наданої Ізмаїльською ОДПІ довідки № 5138/9/15 від 24.05.2013 р. заборгованість у відповідача по орендній платі відсутня.

Наразі слід зазначити, що в розділі 4 спірного договору оренди передбачені виключно такі підстави для його припинення: закінчення його строку та в разі ліквідації юридичної особи - орендаря.

Так, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про припинення ним господарської діяльності на орендованій земельній ділянці в обґрунтування вимог про припинення спірного договору оренди.

Виходячи із зазначеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для припинення спірного договору оренди від 07.02.2003 р., на які вказує відповідач у зустрічному позові та письмових пояснень до нього, а відтак і про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Однак, відповідно до п. п. "а", "е" ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. З огляду на вказані положення Кодексу, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права добровільно відмовитися від користування земельною ділянкою у зв'язку з здійсненням на ній будівництва іншою особою, тобто Селезньова І.С. (новий власник), як вказує відповідач. У такому випадку такі обставини є підставою для розірвання спірного договору оренди згідно з розділом 4 договору та у відповідності з ч. 3 ст. 31, ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі", а не підставою для його припинення. Наразі відповідач не заявляв вимоги про розірвання спірного договору оренди з вказаних підстав, у зв'язку з чим судом встановлено наявність підстав для внесення змін до вказаного договору оренди земельної ділянки.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено прокурором, обставинами, які стали винятковими для внесення змін в умови спірного договору, є внесення змін до чинного законодавства щодо розміру орендної плати за землю, внаслідок чого визначений в договорі розмір орендної плати значно нижчий законодавчо встановленого розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, яким встановлені ставки орендної плати.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ було внесено зміни до статті 21 Закону України „Про оренду землі", у зв'язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: „Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)...". При цьому у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Так, відповідно до п. 288.4 ст. 288 розділу XIII „Плата за землю" Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що річна сума орендної плати, яка встановлена в договорі оренди, не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що

встановлюється цим розділом.

Разом з цим згідно з п.п. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України річна сума орендної плати, яка встановлена в договорі оренди, не може перевищувати:

- для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

- для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної

грошової оцінки.

Для визначення орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель визначено ст. 289 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є площа земельних ділянок.

З огляду на зазначене, на думку прокурора, розмір орендної плати з урахуванням вимог чинного законодавства має складати саме 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік, про що зазначено в уточненнях до позову (38-39).

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень спірного договору оренди, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадку збільшення відповідно до законодавства України розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених у п.2.3. цього договору. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну законодавством мінімального розміру орендної плати, виходячи з встановленого законом розміру земельного податку для відповідної категорії земель. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір земельного податку. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більшу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки податку за оренду земель встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, не нижче вставленого мінімального розміру орендної плати та ставки податку за оренду земельної ділянки. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому слід зазначити, що відповідач не ставив питання про розірвання договору, про що зазначалось вище, більш того на цьому не наполягає і позивач.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов цього договору в частині розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010 р. по справі № 3-47гс10, яка є обов'язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.02.2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Також слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Так, слід зазначити, що Ізмаїльська міська рада є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю, права якого порушуються з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме міська рада може виступати позивачем.

Зокрема, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України та п.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями в межах населених пунктів.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збір" (зі змінами із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 жовтня 2011 року N 3828-VI), який набрав чинності 01 листопада 2011 р.

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява.

З огляду на те, що статтею 8 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено з 01.01.2013 р. розмір мінімальної заробітної плати - 1147 грн., відповідно за подану прокурором позовну заяву немайнового характеру розмір судового збору становить 1147 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника Ізмаїльського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської міської ради Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки, укладеного 07.02.2003 р. між Ізмаїльською міською радою Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Екран" щодо оренди земельної ділянки площею 3,5933 га, що знаходиться у м. Ізмаїл по пр. Суворова, 2-б, який зареєстрований у Ізмаїльському міському відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.05.2003 р. за № 31, шляхом викладення абзаці 1, 2 та 3 п. 2.3 договору в наступній редакції:

„За користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі - 3% від нормативної грошової оцінки землі в рік.

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо відповідно до чинного законодавства.

Плата вноситься щомісячно на поточний рахунок власника землі - р/р № 33215812700014, МФО 828011, ОКПО 37977316, банк УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області, отримувач УДКСУ в Ізмаїльському районі Одеської області".

3. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" до Ізмаїльської міської ради про припинення договору оренди земельної ділянки відмовити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екран" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Котовського, 59; код ЄДРПОУ 25414197) на користь державного бюджету на користь державного бюджету (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1147/одна тисяча сто сорок сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2013 р.

Суддя Петров В.С.