Рішення

від 16.07.2013 по справі 925/1023/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 925/1023/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представника позивача - Поддимай А.Б. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Тракс Україна", м.Київ до приватного підприємства "Бонанза-Центр", м.Черкаси про стягнення 57049,12 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 57049,12 грн., у тому числі: 53453,81 грн. основного боргу з оплати за технічне обслуговування та ремонт автомобіля, 601,90 грн. три проценти річних та 2993,41 грн. пені, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов Договору №209ТР12 на продаж запасних частин та технічне обслуговування і ремонт рухомого складу від 10.12.2012 року позивач виконав технічне обслуговування та ремонт, належного відповідачу вантажного автомобіля; відповідач прийняв роботи, однак їх вартість, у встановлений договором строк, не оплатив, внаслідок чого утворився прострочений борг з оплати за виконані роботи, на який нараховані договірна пеня з обмеженням її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення, та згідно зі ст.625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 04.06.2013 року по 20.06.2013 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив. Ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена на адресу державної реєстрації відповідача, повернута поштою з довідкою "За закінченням терміну зберігання". Таким чином, судом виконані вимоги ГПК України щодо належного повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи. Згідно ст.64 ГПК України у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою належним чином.

Неявка у судове засідання представника відповідача, явка якого не визнавалась обов'язковою, неподання відповідачем письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті.

Згідно ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

10 грудня 2012 року у м.Київ між ПП "Бонанза-Центр" (замовник за Договором, відповідач у справі) та ТОВ "Рено Тракс Україна" (виконавець за Договором, позивач у справі) укладено Договір №209ТР12 на продаж запасних частин та технічне обслуговування і ремонт рухомого складу (далі - Договір), відповідно до якого виконавець виконує на платній основі всі роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням, ремонтом, поставкою та продажем запасних частин для техніки замовника виробництва фірми "Renault". Техніка замовника надана в додатку №1 до даного Договору. Виконавець діє на основі офіційних дилерських прав на території України, наданих виробником.

У Договорі сторони, зокрема, домовились про наступне:

- під технічним обслуговуванням та ремонтом "ТО та Р" мається на увазі: періодичне технічне обслуговування, ремонт та діагностика Техніки згідно до нормативно-технічної документації Виробника з використанням рекомендованих Виробником обладнанням та використання оригінальних запасних частин та комплектуючих виробів Виробника, що постачаються Виконавцю, а також не гарантійний ремонт (1.2 Договору);

- прийом-здача робіт по технічному обслуговуванню та ремонту здійснюється шляхом двостороннього підписання "Наряду на технічне обслуговування та ремонт" та "Акту виконаних робіт" у двох екземплярах. (пп.4.1.2 Договору);

- Виконавець надає Замовнику рахунок на сплату за роботи по "Технічному обслуговуванню та ремонту", "Запасні частини" на основі узгодженого "Наряду" або "Пропозицій на поставку запасних частин" (п. 6.1 Договору);

- рахунок має бути сплачений Замовником згідно умов оплати, зазначених у Додатку №4 до даного договору, з дати підписання представником Замовника та отримання оригіналів актів виконаних робіт або видаткових накладних (п. 6.2 Договору);

- у випадку несплати Замовником рахунків згідно п.6.2, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,05% від суми рахунку за кожен день затримки (п.10.2 Договору).

У додатку №1 до Договору зазначений перелік технологічного транспорту замовника - марка 25ВС071, модель LAND 4x2T ROU MD11, реєстраційний номер СА6607ВС.

У додатку №4 до Договору встановлений розмір знижки за послуги та запасні частини - 10%, максимальний ліміт заборгованості - 15000 грн. та максимальний термін заборгованості (з моменту підписання акту виконаних робіт чи видаткової накладної) - 10 календарних діб.

07 лютого 2013 року сторони уклали Додаткову угоду №1.13 до Договору, якою продовжили термін дії Договору до 31.12.2013 року, Додаток №4 до Договору замінили на Додаток №1 до даної Додаткової угоди та змінили вартість робіт - 1 людино-години складає 350,00 грн.

У додатку №1 до Додаткової угоди встановлений розмір знижки за послуги та запасні частини - 10%, максимальний ліміт заборгованості - 10000 грн. та максимальний термін заборгованості (з моменту підписання акту виконаних робіт чи видаткової накладної) - 21 календарних діб.

На виконання умов Договору у січні 2013 року позивач здійснив технічне обслуговування та ремонт, належного відповідачу, автомобіля - тип шасі 25ВС071, реєстраційний номер СА6607ВС, за результатами яких складений Акт виконаних робіт №300054 від 11.01.2013 року на суму 53453,81 грн. Акт від замовника підписаний водієм Кобилкою О.Я., який діяв на підставі довіреності №4 від 09 січня 2013 року і який в цей же день, 11.01.2013 року, отримав примірник цього акту.

11 січня 2013 року відповідач направив позивачу лист за вих.№5, у якому вказав, що у зв'язку із заміною 6-х форсунок сума ремонту склала 55000 грн., що значно перевищила кредитний ліміт по Договору, тому гарантує здійснення оплати суми понад кредитного ліміту не пізніше 31.01.2013 року.

В порушення умов Договору, у встановлений договором строк, відповідач не здійснив оплату технічного обслуговування та ремонт автомобіля.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення грошових сум, які складаються із вартості робіт за виконане технічне обслуговування і ремонт автомобіля та нарахованих сум пені, трьох відсотків річних за порушення виконання грошових зобов'язань.

Сторони правовідносин являються юридичними особами, суб'єктами господарювання у розумінні ст.ст.2, 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.175 ГК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч.1 ст.193 ГК України).

З умов Договору №209ТР12, на підставі якого виникли господарські зобов'язання сторін і заявлені позовні вимоги, та фактичних обставин справи вбачається, що відповідач має вантажний автомобіль іноземного походження, технічне обслуговування і ремонт якого на підставі Договору здійснює позивач. За своєю правовою природою цей Договір є господарським договором про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає спеціальний Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року, із змінами (далі вживається скорочено - ЗУ "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до ст.22 ЗУ "Про автомобільний транспорт" технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації. Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Згідно ст.25 ЗУ "Про автомобільний транспорт" договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін за цим договором; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.

Таким чином, технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів відповідно до закону є обов'язковим для суб'єктів господарювання і воно здійснюється на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, особливості якого врегульовані ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Отже до спірних правовідносин судом застосовані норми спеціального ЗУ "Про автомобільний транспорт", а до питань, що не врегульовані цим Законом, загальні законодавчі норми.

Порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів визначає Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за № 268/2708, із змінами (далі - Положення). Положення розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Правові норми взаємовідносин між Замовником і Виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових, а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг регулюють Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року № 792, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 р. за № 122/7443, із змінами (далі - Правила). Правила поширюються на суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності, які надають послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їхніх складових.

Укладений сторонами Договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу, викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками юридичних осіб. Зазначений Договір не суперечить ЦК України, ГК України, актам цивільного законодавства, зокрема, ЗУ "Про автомобільний транспорт", наведеним Порядку та Правилам.

З наявних у справі доказів вбачається, що на виконання умов Договору, на замовлення відповідача, позивач здійснив технічне обслуговування і ремонт, належного відповідачу автомобіля, яке завершив 11 січня 2013 року, вартість яких становить 53453,81 грн., про що був складений акт виконаних робіт №300054. Роботи прийняті 11 січня 2013 року уповноваженим водієм відповідача по довіреності без зауважень, в цей же день представнику відповідача був вручений примірник зазначеного акту.

Згідно умов Договору (додаток №1 до Договору) відповідач повинен був оплатити послуги не пізніше 21 календарного дня від дати підписання акту, тобто до 02 лютого 2013 року.

Лист відповідача від 11 січня 2013 року за №5, направлений позивачу, свідчить про те, що відповідачу своєчасно переданий акт виконаних робіт. Відповідач не виконав, зазначеної ним у листі, гарантії щодо оплати виконаних робіт не пізніше 31 січня 2013 року.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості з оплати за технічне обслуговування і ремонт автомобіля.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 53453,81 грн. основного боргу з оплати за технічне обслуговування та ремонт автомобіля.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Обставини, на які вказує відповідач у листі від 11.01.2013 року, не є підставою для звільнення його від встановленої відповідальності.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У Договорі сторони встановили, що у випадку несплати замовником рахунків згідно п.6.2 він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,05% від суми рахунку за кожен день затримки.

Обмеження максимального розміру договірної пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (сплаті).

Пеня у сумі 2993,41 грн. позивачем нарахована за період прострочення з 04.02.2013 року (початок прострочення виконання грошового зобов'язання) по 20.06.2013 року (день складення позовної заяви), із обмеженням розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення. Розрахунок пені перевірено судом, він виконаний вірно.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у Договорі не встановили інший розмір процентів річних. Отже, позивачем обґрунтовано нараховані 601,90 грн. три проценти річних від простроченої суми, за той же період прострочення, що і нарахування пені, з 04.02.2013 року по 20.06.2013 року. Розрахунок трьох процентів річних перевірено судом, він зроблений вірно.

З огляду на вищенаведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 53453,81 грн. основного боргу, 2993,41 грн. пені, 601,90 грн. три проценти річних, тому задовольняє позов повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Бонанза-Центр" (м.Черкаси, вул.Петровського, 160/4, кв.28, ідентифікаційний код 34924041) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рено Тракс Україна" (м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф.2/1, ідентифікаційний код 35275136) - 53453,81 грн. основного боргу, 2993,41 грн. пені, 601,90 грн. три проценти річних та 1720,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 19 липня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко