Ухвала

від 11.07.2013 по справі 2а-5827/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 2а-5827/12/1470

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Ін» про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Гермес Ін» про припинення юридичної особи, посилаючись на те, що товариством провадиться діяльність, що суперечить установчим документам, оскільки не направлена на одержання прибутку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. позов ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою її позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ДПС суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено належних доказів наявності обставин, які є передумовою для звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи. Також, суд виходив з того, що ні Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а ні ПК України органу державної податкової служби не надано право звертатися до суду з позовною заявою щодо припинення юридичної особи у випадку, якщо така особа декларує відсутність фінансово-господарської діяльності.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставою постановляння судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язана з банкрутством юридичної особи, зокрема, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам. Відповідно до установчих документів, метою господарської діяльності відповідача є одержання прибутку. Однак, відповідач здійснює діяльність, яка не направлена на отримання прибутку і, тому, наявна підстава для постановляння судового рішення про його припинення.

Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта та погоджується з висновками Миколаївського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Так, згідно абзацу 3 ч.2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена Законом.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.57 Господарського кодексу України в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено Законом.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості, зокрема, про його найменування, мету і предмет діяльності

З наведених норм Законів слідує висновок, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи є провадження нею діяльності, що суперечить меті і предмету господарської діяльності, визначеної в її статуті, або такої, що заборонена Законом.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Гермес Ін» є оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с.4).

Відповідно до довідки щодо декларування відсутності фінансово-господарської діяльності за №1685/122 від 22.10.2012р. підприємство в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за податкові періоди з І кварталу 2011р. по півріччя 2012р. декларувало відсутність фінансово - господарської діяльності (а.с.5).

Тобто, матеріали справи свідчать про те, що підприємство регулярно подавало звітність.

За таких обставин, відсутність прибутку у підприємства за певний звітний період, є лише недосягненням на цей період мети діяльності підприємства, а не є доказом здійснення діяльності, яка суперечить установчим документам, або такої, що суперечить закону.

Доказів щодо здійснення ТОВ «Гермес Ін» господарської діяльності, яка не передбачена статутом у відповідності до класифікації видів економічної діяльності, податковою інспекцією суду не надано.

Апелянт фактично наполягає на тому, що така обставина, як відсутність фінансово-господарської діяльності відповідача, охоплюється диспозицією норми абзацу 3 ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Однак, колегія суддів вважає помилковою вказану правову позицію податкової інспекції, оскільки бездіяльність не може розглядатися як діяльність, що суперечить установчим документам.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» не передбачено такої підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, як відсутність прибутку за результатами її господарської діяльності, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.