Ухвала

від 11.07.2013 по справі 2а-1301/12/2170

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р.Справа № 2а-1301/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Торгівля поліграфічними товарами» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2012 року ПП «Торгівля поліграфічними товарами» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Шеду» та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року, оформленої актом №146/15-3/36944866 від 15.03.2012р.; визнання протиправними дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0001661503 від 29.03.2012р., скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення вимог ПК України податковим органом не надано під розписку копії наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а отримано їх поштою разом із актом, складеним за результатами її здійснення. Висновки відповідача про порушення позивачем ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки під час перевірки товариством надано всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Шеду». Документи ж по транспортуванню товару є документами постачальника, а не отримувача товару. Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою або відсутність у нього трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей не являється підставою для того, щоб господарські операції визнати такими, що не мають реального товарного характеру, а також про неправомірність формування податкового кредиту за таким правочином. Чинним законодавством не передбачено права податкових органів самостійно в позасудовому порядку визнавати угоди недійсними (нікчемними).

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що наявність належним чином оформлених документів, які відповідно до ПК України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності. Під час перевірки ПП «Торгівля поліграфічними товарами» не підтверджено факт транспортування товарів, отриманих від ПП «Шеду». У контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспорті засоби та земельні ділянки; підприємство відсутнє за юридичною адресою. На думку відповідача, ПП «Шеду» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Як наслідок, операції з придбання товарів (робіт, послуг), відображені ПП «Торгівля поліграфічними товарами» у податковій звітності, не мали та не могли мати юридичного змісту. Спірне податкове повідомлення-рішення та свої дії по проведенню перевірки податкова інспекція вважає правомірними; в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2012р. позов ПП «Торгівля поліграфічними товарами» задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Торгівля поліграфічними товарами» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 13.03.2012р. №111, виданого ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС, та згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 14.03.2012р. по 15.03.2012р. посадовими особами ДПІ у м.Херсоні проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПП «Торгівля поліграфічними товарами» (код 36944866) з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Шеду» (код 37239000) та з контрагентами-покупцями за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №146/153/36944866 від 15.03.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за жовтень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за жовтень 2011 року на суму 44651,45 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що до декларації жовтня 2011 року позивачем було включено до податкового кредиту суми по податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ПП «Шеду» у розмірі 44651,45 грн. ДПІ у м. Херсоні відносно ПП «Шеду» складено акт від 06.01.12р. №5/15-2/372390000 щодо неможливості підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., їх реальності та повноти відображення в обліку, в якому зазначено про відсутність підприємства за юридичною адресою, укладені між постачальниками та покупцями угоди за період жовтень 2011 року мають ознаки нікчемності. За інформацією ГВПМ ДПІ у м.Херсоні встановлено, що за даними АДС ВГІРФО УМВС України у Херсонській області засновник/директор ПП «Шеду» ОСОБА_3 не значиться. В телефонній співбесіді ОСОБА_3 повідомив, що проживає у м. Києві та відмовився від надання пояснень щодо фінансово-господарських відносин підприємства. У ПП «Шеду» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, транспортні засоби та земельні ділянки. Також, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки документи, які підтверджують транспортування товару та договори поставки, акти прийому-передачі. Податкові накладні не мають обов'язкових реквізитів, зокрема, щодо адрес покупця та продавця. На думку податкового органу, податковий кредит з ПП «Шеду» сформовано штучно, а позивач по даній операції є вигодо набувачем, тобто завідомо укладав договори з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, вчинення удаваного правочину з метою приховування, ухилення від сплати податків. ДПІ вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На підставі вказаного акту перевірки 29.03.2012р. ДПІ у м.Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення №0001661503, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПП «Торгівля поліграфічними товарами» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 55814,45 грн. (у т.ч. за основним платежем - 44651,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11163 грн.).

Задовольняючи позов ПП «Торгівля поліграфічними товарами» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що із наявних в матеріалах справи первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача з ПП «Шеду» вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а тому, як наслідок, господарські відносини між позивачем та ПП «Шеду» є реальними. Колегія суддів погоджується з таким висновком Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в жовтні 2011р. ПП «Шеду» був поставлений позивачу товар (поліграфічні та канцелярські товари), виписані рахунки, видаткові накладні та податкові накладні, на підставі яких ПП «Торгівля поліграфічними товарами» до складу податкового кредиту жовтня 2011 року було включено суму податку на додану вартість у розмірі 44651,45 грн. 45 коп.

Первинні документи від імені ПП «Шеду» були підписані директором підприємства ОСОБА_4; в податкових накладних вказана адреса постачальника, за якою фактично проживав директор підприємства і яка відповідала юридичній адресі ПП «Шеду». Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги пояснення громадянина ОСОБА_5, який повідомив, що господарська діяльність за адресою АДРЕСА_1 (адреса місця проживання директора ПП «Шеду» ОСОБА_4) не здійснювалась, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про відвідування вказаної адреси посадовими особами відповідача.

Розрахунки між сторонами були проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів. Товар, отриманий від ПП «Шеду», в подальшому був реалізований позивачем кінцевим споживачам - районним центрам зайнятості, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, довіреностями, рахунками, видатковими накладними.

Висновок же податкового органу про відсутність у постачальника позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності є недоведеним, так як він був здійснений тільки на підставі податкової звітності без перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів підприємства. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що аналіз наданих позивачем первинних бухгалтерських та податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Шеда», які були предметом перевірки. Зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції, ДПІ у м.Херсоні не надало доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ПП «Шеду» було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору з позивачем та його виконання контрагент був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки №146/153/36944866 від 15.03.2012р., складеному за результатами перевірки ПП «Торгівля поліграфічними товарами». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та ПП «Шеду», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необґрунтованість та незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.