Рішення

від 18.07.2013 по справі 206/3855/13-ц

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/3855/13-ц

2/206/895/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 липня 2013 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчук Р.О.,

при секретарі Шаповал Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на ? земельної ділянки в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_2, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді ? частини домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом вона, як єдиний спадкоємець успадкувала після смерті брата ? частину домоволодіння, а інша ? частина належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2005 року. В 2006 році вони разом з померлим братом приватизували земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння та отримали державний акт на право власності на землю від 02.04.2007 року, який було виданого на її ім'я та братові ОСОБА_2, за яким земельна ділянка належить їм на праві спільної сумісної власності площею 0,0675 га, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1. При оформленні спадщини після смерті брата вона надала нотаріусу вищезазначений державний акт, але нотаріус повідомила про необхідність надання державного акту на ім'я ОСОБА_2, який фактично був знищений під час пожежі 04.08.2008 року в приміщені інституту «Дніпроцивільпроект».

Оскільки вона не має змоги отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на ? частину земельної ділянки після померлого брата, вона просить суд визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0675 га., цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:09:304:0015, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-4).

1 липня 2013 року в судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги саме в цій редакції, а в наступному надала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечуючи проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності зі вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Третя особа - Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора надіслала на адресу суду копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 та письмові пояснення, в яких просила суд розглядати справу без їх участі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав, встановлених у судовому засіданні.

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки - ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.5).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, інші спадкоємці відсутні, про що свідчить копія спадкової справи.

30 вересня 2010 року державним нотаріусом Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.С. було видано позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким вона успадкувала після смерті брата ОСОБА_2 ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 та зареєструвала своє право власності в КП «ДМБТІ» 16.06.2011 року (а.с.6-7).

Інша ? частини домоволодіння належить позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.05.2005 року, успадкованого після смерті батька ОСОБА_4 (а.с.8-9).

В судовому засіданні встановлено, що позивач разом з померлим братом ОСОБА_2 приватизували земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, та відповідно до державного акту на право власності на землю від 02.04.2007 року, виданого на ім'я позивача, їй, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,0675 га., яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та була надана на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року № 104/3 (а.с. 11-20).

Про те, що земельна ділянка належить позивачу та її померлому братові на праві спільної сумісної власності, свідчить запис у графі державного акту «список співвласників земельної ділянки».

Звернувшись до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата на ? земельної ділянки, вона отримала від нотаріуса відмову про вчинення нотаріальної дії з огляду на те, що необхідно надати державний акт, виданий на ім'я ОСОБА_2 (а.с.25).

Згідно з довідкою, виданою ДП «Центр державного земельного кадастру» від 08.07.2010 року, державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2, був знищений під час пожежі 04.08.2008 року в приміщені інституту «Дніпроцивільпроект» (а.с.21).

Виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, при цьому не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

За змістом ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За положеннями ст. 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право забувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Суд вважає, що одержання власником документа (державного акту) про право власності на земельну ділянку не являється тотожним фактичному особистому отриманні власником земельної ділянки бланка державного акту на землю у відповідній установі, а полягає у сукупності, визначених чинним законодавством процедур, що включають прийняття уповноваженими особами рішень про передачу земельної ділянки у власність особи, встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складання (оформлення) державного акту на право власності на землю та державної реєстрації набутого права власності на ім'я власника земельної ділянки.

Та обставина, що померлий брат позивачки не встиг отримати державний акт про право власності на земельну ділянку на своє ім'я з причини його знищення при пожежі, за наявності таких умов, як прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність, встановлення меж земельної ділянки в натурі (а.с.12-20) - не може бути підставою для відмови у позові, що узгоджується з положеннями, викладеними в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».

Аналізуючи наведені вище норми права та співвідношуючи їх з встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у заявлений позивачем спосіб.

В порядку визначеному ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - не здійснювалося.

Керуючись ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 205, 208, 209, 212-215, 218, 224-225 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,0675 га., цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:09:304:0015, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення.

Головуючий суддя: Р.О. Кушнірчук