Рішення

від 05.07.2013 по справі 1018/7209/12

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1018/7209/12

провадження № 2- 181/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Мори О.М.,

при секретарі судового засідання Орел І.О.,

за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору міни ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 ( далі - Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 (далі - Відповідач - 1) та ОСОБА_7 ( далі - Відповідач -2), в якому просить визнати недійсним договір міни земельних ділянок та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання відповідача -2 ОСОБА_7 повернути частину земельної ділянки площею 0, 0034 га до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0174, яка належить відповідачу-1 ОСОБА_6 і розташована по АДРЕСА_1, та зобов'язавши ОСОБА_6 повернути частину земельної ділянки площею 0,0008 га до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:031:0173, яка належить ОСОБА_7 і розташована по АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період перебування у зареєстрованому шлюбі вони спільно з відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу № 696 від 25 червня 2007 року придбали земельну ділянку розміром 0, 1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та оформили право власності на чоловіка позивача, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 406898. В вересні 2012 року позивачу стало відомо, що між відповідачем -1 та відповідачем -2 було укладено договір міни земельних ділянок від 15.07.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 У відповідності до п. 1.2 умов вказаного договору, частина земельної ділянки площею 0,0008 га, із загальної площі 0,1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223155400:03:031:0173 , відчужується відповідачем - 2 у власність відповідача - 1, а згідно п.1.3 цього договору, частина земельної ділянки площею 0,0034 га із загальної площі 0, 1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223155400:03:031:0174, відчужується відповідачем - 1 у власність відповідача - 2. Позивач посилалась на те, що її чоловік - ОСОБА_6 без її письмової згоди та її відому уклав договір міни земельної ділянки з відповідачем - 2 , що суперечить нормам ЦК України та СК України, внаслідок чого такий правочин є недійсним і позивач вважає за необхідне застосувати до зазначених правовідносин двосторонню реституцію.

В судовому засіданні представник позивача, позов підтримав, просив його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві, а також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, сплачені при зверненні до суду.

Представники відповідача - 2 в судовому засіданні проти позову заперечили, подавши письмові заперечення на позов , в судовому засіданні пояснили, що договір міни було укладено між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з дотриманням вимог законодавства України, а сторонами договору були погоджені його істотні умови, а тому просили в задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на його безпідставність з застосуванням до спірних правовідносин строків позовної давності.

Відповідач - 1 в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що укладаючи договір міни позивача, що є його дружиною до відому не ставив, оскільки вважав це не суттєвим, а тому просить позов задовольнити та слухати справу у його відсутність.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив наступні обставини.

З 24 березня 1995 року позивач - ОСОБА_5 та Відповідач - 1 перебувають в зареєстрованому шлюбі, який на час розгляду справи не розірваний ( а.с. 6, 183- 185).

В період перебування у зареєстрованому шлюбі позивач спільно з відповідачем-1 на підставі договору купівлі-продажу № 696 від 25 червня 2007 року придбали земельну ділянку розміром 0, 1500 га, що розташована в АДРЕСА_1 та має цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та оформили право власності на чоловіка позивача, що посвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 406898 (а.с. 7).

15 липня 2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір міни земельних ділянок, який посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_9, відповідно до п. 1.2 умов вказаного договору, частина земельної ділянки площею 0,0008 га, із загальної площі 0,1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223155400:03:031:0173 , відчужується відповідачем - 2 у власність відповідача - 1, а згідно п.1.3 цього договору, частина земельної ділянки площею 0,0034 га із загальної площі 0, 1500 га, розташованої по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3223155400:03:031:0174, відчужується відповідачем - 1 у власність

відповідача - 2 (а.с. 70).

При цьому, укладаючи, 15 липня 2008 року, договір міни з ОСОБА_7, ОСОБА_6 подав нотаріусу заяву, в якій ствердив, що «в шлюбі не перебуває» та підтвердив, що земельна ділянка площею 0,1500 га є його особистою приватною власністю. З даною заявою був ознайомлений і ОСОБА_7, про що на заяві міститься його власноручний напис.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо дійсності укладення договору міни нерухомого майна.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому за договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.716 ЦК України до договору міни застосовується загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані вимоги є дотриманими під час укладення правочину сторонами договору, так як Відповідач - 1 ОСОБА_6 бажав укласти договір за власною ініціативою, що підтверджується його підписом в даному договорі.

При укладанні договорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків - перехід права власності на нерухоме майно від відповідача -1 до відповідача - 2, тим самим договори були укладені відповідно до ЦК України, що вказує на їх правомірність та безпідставність вимог позивача.

З укладеного сторонами договору міни (а.с.161) вбачається, що його предметом є нерухоме майно - земельні ділянки, договір укладено письмово, підписано обома сторонами, нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 75, тобто форма укладання договору відповідає вимогам закону.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 215- 235 ЦК України , особа яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутись до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною так і відповідно до ст. ст. 330, 338 ЦК України з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_5 просила визнати недійсним договір міни, посилаючись на відсутність її згоди на укладення чоловіком договору щодо розпорядження спільним майном подружжя.

Згідно ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 СК України, якщо один з подружжя уклав договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, які були отримані за цим договором є об»єктом спільної сумісної власності подружжя Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов»язок для другого подружжя, якщо майно одержане за договором використовується в інтересах сім»ї.

У п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку відчуження одним з подружжя спільного майна проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби, таке майно або його вартість враховується при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя.

З врахуванням положень ст. 60 СК України, у разі укладення договору щодо відчуження спільного майна подружжя без згоди одного зних, останній не вправі вимагати визнання такого договору недійсним у повному обсязі.

Майно не може бути прередане власнику у порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки позивач не була стороною оспорюваного доовру. Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтвтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями.

Згідно статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи пояснення представників сторін, матеріали справи суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, щодо визнання недійсним договору міни, а підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Відмовляючи в задоволенні даних вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні наступних вимог позивача про застосування до договору міни наслідків недійсності правочину, так як дані вимоги є похідними від вимог, в яких судом відмовлено.

Керуючись ст.ст.15, 57, 59, 60 ,61, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 202,203,215, 261, 715 ЦК України, суд ,

В И Р И Ш І В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору міни - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

СуддяМора О. М.