Постанова

від 11.07.2013 по справі 801/5939/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. о 14:19 Справа №801/5939/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А., за участі представника позивача - Шугалка Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Колективного підприємства «Скілур-плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Колективне підприємство «Скілур-плюс» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001892206 від 22.05.2013 року в сумі 62809,75 грн., №0001902206 від 22.05.2013 року в сумі 78512,25 грн., винесені ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС на підставі акта №2386/22.6-13/32319070 від 24.04.2013 року.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, по правовідносинам з сумнівним контрагентом, що має ознаки фіктивності та безтоварність зазначених господарських операцій, оскільки всі витрати та зобов'язання сформовано на підставі належних первинних документів.

Ухвалами суду від 07.06.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення по суті спору.

У судові засідання, призначені на 01.07.2013 року, 04.07.2013 року, 11.07.2013 року представник відповідача не з`явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, заперечення на позовну заяву не надавав, надіслав клопотання відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів, проте яких саме документів не зазначив, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі та обмежений строк розгляду справи, керуючись статтею 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали справи , суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32319070, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Сімферополі (а.с.55-56).

Видами діяльності позивача за КВЕД та відповідно до Статуту є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших інформаційних послуг (а.с.46-53,55).

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 24.04.2013 року №2386/22.6-13/32319070 (далі - Акт) (а.с.12-20).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78028,00 грн., у тому числі по періодах: за 2010 рік в сумі 74903,00 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 3125,00 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями); п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненням, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 62422,00 грн., у тому числі по періодах: у січні 2010 року в сумі 8342,00 грн., у березні 2010 року у сумі 3333,00 грн.. у серпні 2010 року у сумі 9413,00 грн., у вересні 2010 року у сумі 30524,00 грн., у грудні 2010 року 8310,00 грн., у березні 2011 року у сумі 2500,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, у межах строку давності, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0001902206 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 78512,25 грн., у тому числі 63434,00 грн. за основним платежем та 15078,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001892206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62809,75 грн., у тому числі 50747,00 грн. за основним платежем та 12062,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.21,22).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача, відповідачем було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, а Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток та податку на додану вартість до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів, а за всі наступні періоди - нормами розділів ІІІ, V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових (витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування) є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закон №168).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.6 ст.1 Закону №168 ви значено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону № 168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.7.4.1 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Аналогічні положення встановлені розділу V Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2011 року.

Так, згідно зі ст.198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна, а для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, оформлені належним чином первинні документи, що підтверджують продаж товарів (робіт,послуг).

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996-XIV).

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.2 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст.44 Господарського кодексу України ).

Суд зазначає, що збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 63434,00 грн. - за основним платежем, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 50747,00 грн. - за основним платежем, визначене у спірних податкових повідомленнях - рішеннях у зв'язку з наступними висновками перевірки.

Так, на думку податкових органів, позивачем необґрунтовано завищено скориговані валові витрати та витрати, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування (в частині, що стосується предмету спору, у межах строку давності, встановленого п.102.1 ст.102 ПК України) на суму 253736,00 грн. за період 3-й квартал 2010 року - 1-й квартал 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за вказаний період на 63434,00 грн. (253736,00 грн. *25%); завищено податковий кредит на суму 50747,00 грн. за період серпень, вересень, грудень 2010 року, березень 2011 року, сформовані по взаємовідносинам із КП «Альянс», операцій поставки товарів (робіт, послуг) з яким фактично не відбувалось, тому первинні документи не можуть вважатися дійсними та складені без підтвердження про реальне здійснення відповідних операцій .

Вищезазначені порушення обґрунтовуються в акті перевірки не підтвердженням реальності здійснення фінансово-господарських операцій у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по взаємовідносинам з вказаному суб'єкту господарської діяльності.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року позивач мав правовідносини з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), який згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На підставі вказаного судом встановлено, що контрагент позивача є юридичною особою, що має належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з КП «Альянс» за спірний період.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та КП «Альянс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 02.08.2010 року, предметом якого є товар (рапс) на загальну суму 56477,40 грн., у тому числі 9412,90 грн. ПДВ (а.с.23).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 56477,40 грн., у тому числі 9412,90 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 47064,50 грн.), підтверджується видатковою накладною від 03.08.2010 року №2623 (а.с.25).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 56477,40 грн., у тому числі 9412,90 грн. ПДВ, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру (а.с.26).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів (всього в сумі 56477,40 грн., у тому числі 9412,90 грн. ПДВ), та включені до податкового кредиту у серпні 2010 року, підтверджені податковою накладною №2623 від 03.08.2010 року, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.24,79,80).

Товар (рапс), придбаний позивачем у КП «Альянс» був використаний позивачем у власній господарський діяльності, зокрема, реалізований ПВК Фірмі «Агролесинвест» за договором від 02.08.2010 року №02/08, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, цим договором, накладною на товар від 03.08.2010 року №03/08 та податковою накладною від 03.08.2010 року №03/08, випискою банку, реєстром виданих податкових накладних ( а.с.74-76, зв.бік а.с.80).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та КП «Альянс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 30.08.2010 року, предметом якого є товар (льон) на загальну суму 158121,60 грн., у тому числі 26353,60 грн. ПДВ (а.с.27).

Також судом встановлено, що між позивачем (замовник) та КП «Альянс» (виконавець) 01.09.2010 року укладено договір про надання послуг, предметом якого є роботи з просушки насіння льону, що придбавається за попередньо вказаним договором на загальну суму 25023,00 грн., у тому числі 4170,50 грн. ПДВ (а.с.33).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 158121,60 грн., у тому числі 26353,60 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 131768,00 грн.), підтверджується видатковою накладною від 01.09.2010 року №4471 (а.с.29).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 158121,60 грн., у тому числі 26353,60 грн. ПДВ, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру (а.с.30-32).

Виконання робіт з просушки насіння льону на загальну суму 25023,00 грн., у тому числі 4170,50 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 20852,50 грн.), підтверджується актом виконаних робіт №3023 (а.с.35).

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 25023,00 грн., у тому числі 4170,50 грн. ПДВ, що підтверджується фіскальними звітними чеками (а.с.36).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів (всього в сумі 158121,60 грн., у тому числі 26353,60 грн. ПДВ), та включені до податкового кредиту у вересні 2010 року, підтверджені податковою накладною №4471 від 01.09.2010 року, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.28,89,90).

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості отриманих послуг (всього в сумі 25023,00 грн., у тому числі 4170,50 грн. ПДВ), та включені до податкового кредиту у вересні 2010 року, підтверджені податковою накладною від 01.09.2010 року №3023, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.34, 89,90).

Товар (льон), придбаний позивачем у КП «Альянс», був використаний позивачем у власній господарський діяльності, зокрема, реалізований ПВК Фірмі «Агролесинвест» за договором від 30.08.2010 року №30/08, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, цим договором, видатковою накладною від 01.09.2010 року №01/09, товарно-транспортними накладними від 01.09.2010 року №1/09-01, №1/09-02 та податковою накладною від 01.09.2010 року №01/09, випискою банку, реєстром виданих податкових накладних ( а.с.81-86, зв.бік а.с.90).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та КП «Альянс» (продавець) укладено договір від 27.12.2010 року, предметом якого є товар (сорго) на загальну суму 49560,00 грн., у тому числі 8310,00 грн. ПДВ (а.с.37).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 49560,00 грн., у тому числі 8310,00 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 41550,00 грн.), підтверджується видатковою накладною від 27.12.2010 року №4789 (а.с.39).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 49560,00 грн., у тому числі 8310,00 грн. ПДВ, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру (а.с.40).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів (всього в сумі 49560,00 грн., у тому числі 8310,00 грн. ПДВ) та включені до податкового кредиту у грудні 2010 року, підтверджені податковою накладною №4789 від 27.12.2010 року, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.38,97,99).

Товар (сорго), придбаний позивачем у КП «Альянс», був використаний позивачем у власній господарський діяльності, зокрема, реалізований ПВК Фірмі «Агролесинвест» за договором від 09.11.2010 року №09-02/11-10, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, цим договором, накладною на товар від 28.12.2010 року №28/12, товарно-транспортною накладною від 01.09.2010 року №1/09-01, №1/09-02 та податковою накладною від 28.12.2010 року, випискою банку, реєстром виданих податкових накладних (а.с.91-94, 97, зв.бік а.с.99,101).

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та КП «Альянс» (продавець) укладено договір поставки від 07.03.2011 року, предметом якого є товар (мішки) на загальну суму 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. ПДВ (а.с.41).

Отримання позивачем товарів на загальну суму 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. ПДВ (вартість без ПДВ склала 12500 грн.), підтверджується видатковою накладною від 31.03.2011 року №317 (а.с.43).

Оплата за отримані товари здійснена позивачем у повному обсязі в сумі 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. ПДВ, що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру, фіскальними звітними чеками (а.с.44).

Також судом встановлено, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у складі договірної вартості придбаних товарів всього в сумі 15000,00 грн., у тому числі 2500,00 грн. ПДВ та включені до податкового кредиту у березні 2011 року, підтверджені податковою накладною №317 від 31.03.2011 року, яка відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесена до складу податкового кредиту відповідного періоду, містить усі обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону №168, п.201.1. ст.201 ПК України (а.с.118, зв.бік а.с.119).

Товар (мішки), придбаний позивачем у КП «Альянс», був використаний позивачем у власній господарський діяльності, зокрема, при розфасовці та відвантаженні насіння, що підтверджується актом списання мішків від 31.07.2011 року (а.с.102).

Таким чином судом встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання, отримання, оплати та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), за якими позивачем сформовано валові витрати на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку всього у сумі 253736,00 грн. за період 3-й квартал 2010 року - 1-й квартал 2011 року та податковий кредит на суму 50747,00 грн. за період серпень, вересень, грудень 2010 року, березень 2011 року по взаємовідносинам із КП «Альянс» підтверджується відповідними первинними документами.

Згідно з п.9.8. ст.9 Закону №168 реєстрація платників ПДВ діє до дати її анулювання.

Особи, що постачали товар (роботи, послуги) на користь позивача, були платниками ПДВ на момент поставки:

Свідоцтво платника ПДВ КП «Альянс» №887869 анульовано лише 11.04.2012 року (дані офіційного сайту ДПС України http://www.sts.gov.ua - п.2.8. Розділу ІІ Наказу №1394). Дані щодо місцезнаходження юридичної особи вказані на офіційному сайті ЄДРПОУ http://irc.gov.ua.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори між позивачем та його контрагентом мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений (роботи проведені), оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Позиція ДПІ щодо фіктивності та безтоварності, відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентом сформована на підставі висновків Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійснення фінансово-господарської діяльності».

Такі факти як відсутність контрагента за місцезнаходженням та несплата ним відповідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності платника (покупця) та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди». «Посилання податкового органу на факт відсутності постачальника за його місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб». Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість».

Зазначеної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 16.05.2012 року по справі №К-9991/6724/12, від 17.07.2012 року №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 року №К-15283/09 ВАСУ ; від 24.01.2013 року по справі №К-20928/10.

Вищий адміністративний суд України у Постанові від 03.04.2013 року по справі №К/9991/32753/12 дотримується наступної думки: «Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою».

Більш того, у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у контрагентів (аналогічна думка викладена ВАСУ в Постанові від 10.01.2012 року по справі №К/9991/81953/11, в Ухвалах від 26.10.2011 року по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 року по справі №К-28642/10, від 23.11.2011 року по справі №К/9991/49204/11).

Також, ВАСУ в Ухвалі від 31.01.2013 року по справі № К-22675/10 дотримується наступної думки: «при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між учасниками попередніх поставок товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами».

На підставі наведеного суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з вказаним контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеними належними чином реальність проведених господарських операцій.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, підставою, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків податкового кредиту, валових витрат за операціями з вказаним контрагентом, є неможливість проведення зустрічної звірки, що оформлена відповідним актом, як про це зазначено в акті перевірки.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

У відповідності до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

На підставі наведеного суд вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій контрагентом, а за відсутністю інших доказів з боку відповідача та враховуючи надані позивачем докази, вважає доведеним належним чином реальність проведених господарських операцій позивачем.

Матеріали кримінальній справи, на які посилається відповідач не стосуються посадових осіб позивача та самі по собі не можуть встановлювати факту нікчемності правочинів, вчинених позивачем з його контрагентами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки про заниження позивачем податку на прибуток підприємств за період 3-й квартал 2010 року - 1-й квартал 2011 року на 63434,00 грн.; про завищення позивачем податкового кредиту на суму 50747,00 грн. за період серпень, вересень, грудень 2010 року, березень 2011 року та, відповідно, про заниження податку на додану вартість за вказаний період.

Позивач при проведенні господарських операцій зі своїм контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Отже, збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 63434,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 22.05.2013 року №0001902206; збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 50747,00 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні №0001892206 від 22.05.2013 року, суперечить матеріалам справи та діючому законодавству.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15078,25 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 22.05.2013 року №0001902206, та в сумі 12062,75 грн., визначене у податковому повідомленні - рішенні від 22.05.2013 року №0001892206, обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0001902206, №0001892206 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1413,22 грн. (одна тисяча чотириста тринадцять гривень двадцять дві копійки).

Відповідно до п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

У судовому засіданні 11.07.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, згідно зі ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 16.07.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.05.2013 року №0001902206 про збільшення Колективному підприємству «Скілур-плюс» (ідентифікаційний код 32319070) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 78512,25 грн., у тому числі 63434,00 грн. за основним платежем та 15078,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 22.05.2013 року №0001892206 про збільшення Колективному підприємству «Скілур-плюс» (ідентифікаційний код 32319070) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62809,75 грн., у тому числі 50747,00 грн. за основним платежем та 12062,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

4. Стягнути на користь Колективного підприємства «Скілур-плс» (ідентифікаційний код 32319070) судовий збір у розмірі 1413,22 грн. (одна тисяча чотириста тринадцять гривень двадцять дві копійки) з Державного бюджету України (шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.