Постанова

від 19.07.2013 по справі 802/2963/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 липня 2013 р. Справа № 802/2963/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П. А., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Крижопільський ринок" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

27.06.2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) з адміністративним позовом до комунального підприємства "Крижопільський ринок" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, в зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством. Підтвердженням невиконання нормативу є самостійно поданий відповідачем звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Крім того, відповідач у 2012 році подав до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН з інформацією про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів за лютий, березень, серпень, вересень та жовтень 2012 року. Протягом інших місяців 2012 року звіти підприємством не подавались. За таких обставин відповідач зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши через відділ прийому суду заяву про розгляд справи за її відсутності у порядку письмового провадження. Додатково зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 42).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 40). В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву від 08.07.2013р. за вх. №16766 (а.с. 21-23), в яких представник відповідача зазначив, що на його думку, позивачем суду подані недостовірні та не повністю перевірені дані про подання підприємством до Крижопільського районного центру зайнятості протягом 2012 року Звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Повідомив, що на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", відповідачем протягом 2012 року подано до Крижопільського РЦЗ Звіти за формою №3-ПН за лютий, березень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2012 року, а протягом квітня - липня 2012 року Звіти не подавалися у зв'язку із тим, що у вказаний період на підприємстві працювали громадяни ОСОБА_1 (інвалід з дитинства 3-ї групи) та ОСОБА_2 (інвалід 3 - ї групи загального захворювання). Після звільнення за власним бажанням зазначених осіб відповідач з серпня 2012 року знову почав подавати до Крижопільського РЦЗ Звіти за формою №3-ПН.

Також, додав, що з метою виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємством відповідача 16.03.2012р., 14.05.2012р. та 21.08.2012р. було подано через місцеву районну газету "Сільські новини" відповідні оголошення про запрошення інвалідів на роботу.

У зв'язку із зазначеним, представник відповідача вважає, що адміністративний позов є безпідставним та упередженим.

Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказані вимоги КАС України, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно звіту "Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік" Форми №10-ПІ від 28.01.2013 року поданого КП "Крижопільський ринок" на підприємстві протягом 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 11 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 1 особа, фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників в 2012 році складав 174,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача становила у 2012 році 15863,64 грн.

Також відповідачем самостійно у звіті (Рядок 6 звіту) розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік в сумі 7931,82 грн. (а.с.4).

Дані правовідносини регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року.

Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини 3 статті 18-1 цього Закону, пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частиною 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803 передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Визначаючись щодо позовних вимог, судом враховано той факт, що листом Крижопільського районного центру зайнятості від 18.04.2013 року № 01-10/443 (а.с. 6), повідомлено відділення Фонду, що відповідач звіти про наявність вакансій Форми 3-ПН стосовно робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2012 року подавав починаючи з 09.02.2012 року (вакансія прибиральника територій), вакансія знята роботодавцем 11.01.2013 року, фактів відмов роботодавця у працевлаштуванні інвалідів не було. Зазначено, що на дану вакансію в 2012 році направлено 15 безробітних, які відмовились від працевлаштування.

До зазначеного вище листа Крижопільським РЦЗ долучено звіти про наявність вакансій, із відміткою працівника центру про прийняття звітів, станом на : 09.02.2013 р., 12.03.2012 р., 23.08.2012 р., 28.09.2012 р. та 12.10.2012 р. (а.с. 7-11).

Проте, як того вимагає законодавство України, звіти про наявність вакансій в інших місяцях 2012 року підприємством до Вінницького РЦЗ не подавались.

Щодо вищезазначеного, представник відповідача в письмових запереченнях на позовну заяву вх. № 16766 від 08.07.2013р. вказав, що підприємство подавало до Крижопільського РЦЗ звіти в лютому, березні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2012 року (а.с. 24-29, 33). В пояснення неподання звітів за квітень - липень 2012 року, зазначив, що у вказаний період на підприємстві працювали інваліди, що підтверджується копіями про прийняття таких на роботу (а.с. 31, 34).

Суд, дослідивши долучені представником відповідача до заперечення на адміністративний позов документи, зазначає наступне.

У матеріалах адміністративної справи містяться наказ КП "Крижопільський ринок" від 14.05.2012 року №13 про прийняття на посаду водія вантажного автомобіля інваліда 3-ї групи - ОСОБА_2 А з 15.05.2012 року, з випробовуванням та наказ від 01.04.2012 року №8 про прийняття на посаду прибиральника ОСОБА_1 М інваліда 3-ї групи з 01.04.2012 року. Однак представником відповідача не надано суду доказів, які б вказували на час перебування вказаних осіб на займаних ними посадах, а лише зазначено, що працівники звільнилися за власним бажанням, після чого підприємство знову подало до Крижопільського РЦЗ звіт за формою №3-ПН з серпня 2012 року.

Судом також досліджено надані відповідачем звіти, та з'ясовано, що на звітах за листопад та грудень 2012 року відсутні відмітки працівника центру зайнятості про прийняття таких.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що докази, долучені представником відповідача до заперечення, не відповідають вимогам статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не є належними та допустимими доказами у адміністративній справі і не можуть бути такими, що взяті судом до уваги.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31 січня 2007 року Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу наведених положень випливає, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів, а у разі недотримання вимог чинного законодавства сплачувати адміністративно-господарські санкції.

У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у 2012 році відповідачем не виконано обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда, чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Крім того, відсутність поданих відповідачем звітів не спричинила обов'язку у центру зайнятості направляти інвалідів. Так, на думку суду, недодача вказаних звітів є суттєвим фактором, що впливає на загальну кількість інвалідів, які могли бути працевлаштовані за умови саме щомісячної подачі звітності ПП "Надія" до центру зайнятості.

Адміністративно-господарські санкції відповідач повинен був сплатити самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, однак до цього часу сума заборгованості до Державного бюджету сплачена не була.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Постановою Національного банку України від 21.03.2012 року № 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 23.03.2012 року встановлена облікова ставка у розмірі 7,50 відсотків річних за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в розмірі 116,07 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не забезпечив виконання абз. 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" та не вжив всіх залежних від нього заходів по недопущенню порушення.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у не працевлаштуванні інвалідів внаслідок недодачі щомісячної звітності до центру зайнятості у 2012 році, що є складовими господарського правопорушення. КП "Крижопільський ринок" не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов'язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Відповідно до статей 11, 71 та 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Крижопільський ринок" (код ЄДРПОУ 30803382, р/р 26000126647 у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Крижопільського району, р/р 31213230700252, код 37338187, банк одержувач: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2012 рік") адміністративно - господарські санкції в розмірі 7931,82 грн., пеню в розмірі 116,07 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович