Ухвала

від 11.07.2013 по справі 825/944/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/944/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.,

при секретарі Трауті А.В.

за участю:

представника відповідача Молодцової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512200 від 20.12.2012 року та № 0000522200 від 20.12.2012 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі направлення від 04.12.2012 № 812, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 розд. І, пп.78.1.3 п.78.1 ст.78 гл.8 розд. ІІ Податкового кодексу України та згідно наказу від 04.12.2012 № 863 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 06.12.2012 року № 1318/22-34721754 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 30.09.2012 року».

На підставі вищезазначеного Акта було прийнято податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0001092220 та № 0000512200.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Проте, рішеннями Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України, вказані податкові повідомлення-рішення було залишено без змін.

Як вбачається із висновків Акту перевірки, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач прийшов до висновку про порушення Позивачем норм податкового законодавства, зокрема, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 35 492,42 грн., а також п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, ч.2 ст.3, п.9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 32 088,34 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки первинні документи, надані ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами по придбанню товару, а висновки відповідача про нікчемність угод укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не підтверджені відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП «Еверест» укладено Договір поставки № 47/11 від 04.01.2011 року (а.с. 39), відповідно до умов якого ПП «Еверест» зобов'язується передати у власність ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» товар, а саме цукор-пісок в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку фактури, відповідно до умов Договору, а ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання умов договору контрагентом позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Оплата по даних договорах за отриманий позивачем товар здійснювалася за виставленими ПП «Еверест» рахунками фактурами та підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банку.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Крім того, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір № ДГ-0072 від 01.04.2012 року (а.с. 60). Згідно вказаного договору ФОП ОСОБА_3 продає, а позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору цукор-пісок та борошно.

Так, протягом квітня, червня та вересня 2012 року ФОП ОСОБА_3 поставлено позивачу цукор-пісок та борошно, а позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок зазначеного контрагента суму коштів за придбаний товар.

Реальність вчинених господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, та банківськийи виписками з рахунку позивача.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

В своїй апеляційній скарзі та безпосередньо під час розгляду справи судом апеляційної інстанції апелянт зазначив, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля.

Так, до управління податкового контролю ДПІ у місті Чернігові ДПС надійшла службова записка № 1754/07 від 22.11.2012 року від ГВПМ ДПІ у місті Чернігові ДПС, в якій зазначено, що у ПП «Еверест» встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій.

Враховуючи зазначене, податковий орган прийшов до висновку, що доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування задекларовані ПП «Еверест» в період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. по реалізації товарів, не містять реального характеру.

Стосовно ФОП ОСОБА_3, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна, та інших матеріальних ресурсів, а також встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

На підставі викладеного, відповідач прийшов до висновку, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ на придбання цукру та борошна від ФОП ОСОБА_3, відповідно до первинних документів, які не підтверджують здійснення господарської операції.

Таким чином, на думку відповідача, взаємовідносини між ТОВ «Ніжинський ХБК» та ПП «Еверест», а також між ТОВ «Ніжинський ХБК» та ФОП «ОСОБА_3 не спричиняють реального настання правових наслідків.

Колегія суддів не бере до уваги вказані посилання, та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678 не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Відтак, колегією суддів не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладених між TOB «Альта Тек» та ТОВ «Дельта Юг Плюс» правочину, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі первинні документи, надані ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» до перевірки, відповідають вимогам, встановленим законодавством України та підтверджують фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом щодо придбання товару, а доводи відповідача про порушення ТОВ «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» норм ПК України, наведені в акті перевірки є необґрунтованими.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський хлібо-булочний комбінат» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Беспалов О.О.

Суддя Парінов А.Б.

Повний текст ухвали виготовлено 16 липня 2013 року

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.