Постанова

від 10.06.2013 по справі 826/7533/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2013 року 12:19 № 826/7533/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Додух О.О.,

представника відповідача - Шкодич Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Театральне агентство «Прем'єра» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Театральне агентство «Прем'єра» (далі - ПП «Театральне агентство «Прем'єра», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2012 року № 0010912209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 396 470,00 грн. та № 0010902209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 430 945,00 грн., в тому числі, 344 756,00 грн. за основним платежем та 86 189,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували дані операції, а тому податковий кредит та валові витрати сформовані підприємством вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову представник відповідача зазначив, що операції здійснені між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не встановлено наявність економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Також в ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що угоди, між позивачем та його контрагентом укладені без волевиявлення сторін, придбання товарів/послуг не підтверджені належним чином відповідними доказами, а тому позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» за період липень-жовтень 2011 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ПП «Театральне агентство «Прем'єра» зареєстроване як юридична особа Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.04.2004 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 455391, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32920841.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та є платником податку на додану вартість.

Відповідачем на підставі наказу від 10.10.2012 р. № 1517, направлення на перевірку від 10.10.2012 року № 1641/22-9 та п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Театральне агентство «Прем'єра» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.10.2012 р. № 830/22-9/32920841.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 396 470,00 грн., а саме по періодам: 2-3 квартал 2011 року у сумі 375 766,00 грн., 2-4 квартали 2011 року - у сумі 396470,00 грн.;

- п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 334 756,00 грн., у томі числі, за липень 2011 року - 72 666,66 грн., серпень 2011 року - на суму - 101 999,99 грн., вересень 2011 року - 152 086,66 грн., жовтень 2011 року 18 002,83 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались у зв'язку з виконанням робіт (послуг) з ТОВ «Ліга-Груп». На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали виїзну документальну перевірку, ніякі роботи/послуги контрагентом фактично не виконувались, позивач не мав на меті отримання послуг у дійсності, а договора не відповідають вимогам дійсності правочинів, передбачених Цивільним кодексом України.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки та виявленими порушеннями, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0010912209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 396 470,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0010902209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 430945,00 грн., в тому числі, 344756,00 грн. за основним платежем та 86189,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням ДПС у м. Києві від 04.01.2013 року №65/0/76-13/12-1-03 про результати розгляду первинних скарг оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за період з липня по жовтень 2011 року в результаті здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011).

ТОВ «Ліга-Груп» зареєстроване виконавчим комітетом Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 25.03.2009 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС з 26.03.2009 року.

Судом встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Ліга-Груп» ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах, а саме, як зазначив позивач, з ТОВ «Ліга-Груп» укладено договір від 01.07.2011 року № 2011/07-01.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також включення сум позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту у складі ціни за придбаний товар (надання послуг), контрагентом виписані позивачу первинні документи, зокрема: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №12 від 31.07.2011 року, №13 від 31.07.2011 року, №55 від 31.08.2011 року, №56 від 31.08.2011 року, №132 від 30.09.2011 року, № 135 від 30.09.2011 року, № 35 від 31.10.2011 року, згідно яких здійснювались транспортні послуги, послуги монтажу та демонтажу; а також копії податкових накладних від 22.07.2011 року № 1, від 28.07.2011 року № 12, від 29.07.2011 року № 13, від 04.08.2011 року № 52, від 08.08.2011 року № 53, від 10.08.2011 року № 54, від 23.08.2011 року № 55, від 29.08.2011 року № 56, від 09.09.2011 року № 132, від 16.09.2011 року № 133, від 19.09.2011 року № 134, від 30.09.2011 року № 135.

За рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ліга-Груп» на загальну суму 334 756,00 грн. ПП «Театральне агентство «Прем'єра» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій декларації за липень 2011 року суму податкового кредиту в розмірі 72666,66 грн., по податковій декларації за серпень 2011 року на суму - 101999,99 грн., по податковій декларації за вересень 2011 року - 152086,66 грн., по податковій декларації за жовтень 2011 року - 18002,83 грн.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) складені між позивачем (Замовником) в особі директора Облучкова П.В. та ТОВ «Ліга-Груп» (Виконавець) в особі директора Мельниченка К.О., податкові накладні також виписані Мельниченком К.О.

Однак, вказані документи судом не приймаються, як належні докази щодо підтвердження реальності настання наслідків фінансово-господарської діяльності позивача з контрагентами та формування валових витрат та податкового кредиту, з огляду на наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В той же час, відповідно до положень статті1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як уже зазначалось, у перевіряємий період господарська діяльність позивача ґрунтувалася на договірних взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» (код ЄДРПОУ 36449011).

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки ПП «Театральне агентство «Прем'єра» відповідачем використано акт, що складений ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 31.08.2012 року №304/22-2/36449011 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Ліга-Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року - січень 2012 року, яким встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч.ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Ліга-Груп» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України. Відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за травень 2011 року - січень 2012 року підпадають під визначення ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198 Податкового Кодексу України.

Крім того, співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд за місцем реєстрації підприємства та допитано директора ТОВ «Ліга Груп» Мельниченка Костянтина Олександровича, який пояснив, що документів фінансово-господарської діяльності, первинних документів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт жодного разу не підписував, звітності до органів державної податкової служби не подавав, печатку на будь-яких звітних та первинних документах не ставив, довіреності на представлення інтересів від свого імені та від імені ТОВ «Ліга-Груп» не видавав, коштів з рахунку у банку не знімав та нікому не передавав, фінансово-господарську діяльність не здійснював.

Також із зазначеного акту від 31.08.2012 року №304/22-2/36449011 вбачається, що Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві проведення дослідження підписів у податковій звітності ТОВ «Ліга-Груп». Згідно висновку №1641 від 29.09.2011 року податкову звітність за липень та серпень 2011 року Мельниченко К.О. не підписував.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган дійшов висновку, що діяльність зазначеного підприємства підпадає під ознаки фіктивної діяльності і створене та використовувалось без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності із переведення безготівкових коштів у готівку, що підтверджується поясненнями Мельниченка К.О.

Крім того, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Постанови НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» вiд 21.01.2004 року № 22, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача; Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити:назву документа;дату складання і номер;прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку;найменування та код банку платника;найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

В матеріалах справи відсутні належні докази оплати за послуги, надані відповідно до укладеного договору між позивачем та контрагентом.

Окрім того, зазначений договір від 01.07.2011 року № 2011/07-01, що укладений між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» до суду не надано.

Представник позивача зазначив у письмових поясненнях, що договір був вилучений співробітниками СУ ГУМВС України в Одеській області, проте позивач не надав доказів звернення до відповідних слідчих органів із заявою про повернення документів чи із зверненням до контрагента про надання копії договору.

Також представник позивача вказує, що реальність настання правових наслідків за укладеним договором виступають акти здачі-прийняття робіт (послуг), видаткові та податкові накладні, проте в матеріалах справи відсутні видаткові накладні, виписані контрагентом за договором від 01.07.2011 року № 2011/07-01.

З урахуванням вищенаведеного із зазначеними обставинами з'ясовано, що операції здійснені з ТОВ «Ліга-Груп» не мали реального товарного характеру, не виявлено відповідних офісних, виробничих приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів/надання послуг. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з надання послуг ТОВ «Ліга-Груп», що, у свою чергу, свідчить про відсутність реального надання послуг та укладання угоди з метою настання реальних наслідків.

Окрім того, з дослідженого акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 31.08.2012 року №304/22-2/36449011 вбачається, що у періоді (травень 2011 року - січень 2012 року), за який проводилась перевірка ТОВ «Ліга-Груп», відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.04.2009 року №100220096, індивідуальний податковий номер 364490110139 був зареєстрований платником податку на додану вартість з 02.04.2009 року по 07.02.2012 року. На дату складання вказаного акту свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано.

З вищезазначеного вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином, укладеним без волевиявлення сторін.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Ліга-Груп» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Зазначеними обставинами підтверджується факт включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту витрат по сплаті податків, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем первинні документи, суд вважає неналежними, оскільки не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи товару.

Суд звертає увагу на те, що підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, суд приходить до висновку, що посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення перевірки були правомірно використані дані іншого податкового органу, викладені в акті, суд системно проаналізувавши викладене, погоджується з доводами відповідача про те, що зазначені господарські операції фактично не могли здійснюватися, зміст зазначеного правочину не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 396 470,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 430 945,00 грн. здійснено ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС відповідно до чинного законодавства, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 25.10.2012 року № 0010912209 та № 0010902209 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та в повному обсязі довів правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Театральне агентство «Прем'єра» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 14.06.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко